19. Плани та спогади.

-Нарешті ти до мене приходиш до того, як щось сталося, а не після! – з посмішкою сказав Микола Туров. Окрім Кирила, у його кабінеті сиділа Поліна Скоморошенко, й адвокат вважав за корисне показати, що з Кирилом Замалом вони працюють не перший рік, та не у одній справі. Той замислився, що ж Поліна про нього подумає, хоча й казав їй: Микола кримінальними справами не займається, а спеціалізується саме на таких, у якій вони до нього і йдуть. До того ж, це ще пощастило, що в адвоката виявилося «вікно» часу, хоча постійного клієнта краще було б прийняти скоріше.

-Ставки високі, - посміхнувся Кирило. – До того ж, нам пощастило, що ця жіночка оголосила про свої наміри одразу. Напевно, вона про це зараз шкодує.

Тека з копіями секретного заповіту Сергія Орленка та заявами про прийняття спадщини лежала на столі, та адвокат, одночасно із розмовою, вчитувався у них.

-Що я скажу… Заповідач був людиною розумною, ретельною, та закони знав. Оформлено усе грамотно. Мабуть, він проконсультувався завчасно. Як я розумію, заповіт був у двох конвертах, і на зовнішньому – печатка нотаріуса з посвідчу вальним написом, так?

-Ми це бачили, - підтвердила Поліна. – Та свідки теж.

-Якщо заповіт оформлено так, як потрібно за законом… Що ця Охріменко може придумати, щоб його оскаржити? – спитав Кирило. Власне, щоб отримати відповідь на це питання, вони й прийшли сюди.

-Я бачу для неї два виходи. Або спробувати довести, що Орленко був хворим не лише фізично, але й психічно. Та, відповідно, не міг скласти заповіт за своїм станом, не міг усвідомлювати свої дії. Або якимось чином переконати суд, що його волевиявлення взагалі не було. Або підпис підроблено, або якось іще. Наприклад, що … заповідач був під контролем та впливом. Що ви обидва змовилися між собою з цією метою. Як саме вона це зробить, я не знаю. Але тут можна чекати на що завгодно. Аж до заяв до поліції. Фактично на подання позову в неї півроку. Але потрібно ж ще зібрати докази… З ким останніми роками контактував померлий? – Обидва чоловіки дивилися зараз на Поліну.

-Окрім Кирила Володимировича? З кількома людьми з керівництва холдингу. У справах, в основному. Безпосередньо ними займатися, звісно, не міг, але обговорював, що робити. Вказівки давав, доповіді вислуховував. Здебільшого телефоном чи у листуванні. Але іноді вони додому приїздили. Сам він кудись їздив дуже рідко. Батьки в нього померли, якісь далекі родичі – давно за кордоном. Був ще один друг, але вони більше зідзвонювалися, він у Дніпрі жив. Хоча кілька разів я його бачила, коли до Києва приїздив, навіть ночувати залишався, будинок-то великий… Але півтора роки тому теж загинув, від ракетного удару… Сергій Петрович казав, просто у машині вулицею їхав. Він тоді сам ледь не помер…

-Щодо керівництва холдингу… Це зрозуміло… Ось там ця Наталія й буде шукати свідків, що він був не у адекваті, або, що мав зовсім інші наміри за життя, чи щось іще. На нашу користь тут те, що заповіт досить старий, його складання неможливо заперечити, - усе внесено до реєстру, і тому, навіть, якщо хтось щось буде казати про останній час, це не буде мати значення. А довести, що він був несповна розуму вже у двадцять першому, - ну, це буде складно. Бо тоді виникне питання: а чому ж вони усі виконували його вказівки аж до самої смерті? Тож, я особливих перспектив не бачу. Але вона може намагатися. Як і подати заяву про вплив та шахрайство. І тоді вас будуть викликати на допити. Без адвоката ходити не раджу, і вам знадобиться кожному свій.

-Ти тут не допоможеш? – спитав Кирило.

-Ні, але телефони колег за потреби дам.

-А щодо обов’язкових часток? – Закон передбачає, що непрацездатні родичі чи неповнолітні діти не можуть бути позбавлені спадщини повністю, незалежно від змісту заповіту, вони мають отримати свою частку. – Це може бути підставою оскарження заповіту?

-Ні. Можна змінити розмір частин спадкування, - не виключено, що вона й це спробує зробити. Але саме по собі це не є підставою недійсності заповіту, - пояснив адвокат. А в Поліни було своє питання:

-А якщо ця Наталія буде подавати позов… То і до Кирила Володимировича, і до мене?

-Якщо мова піде про визнання заповіту недійсним, то так. Тоді вона може вимагати лише, щоб спадкування відбулося за законом. Тобто, усе дістається дитині, а вона буде законним представником до повноліття. А інші спадкоємці за заповітом не отримують нічого. Я ж кажу, це буде … довга та погана справа. Але потрібно буде її пройти. Як на мене, в неї небагато шансів. До речі, Поліно, а ви знали про Наталію та дитину?

-Ні. Вони ніколи не приїздили до Сергія Петровича, - похитала головою лікарка. – І щоб він телефоном про дитину розмовляв, також жодного разу не чула.

-Вам краще б домовитися з тими, хто працював у будинку, - я так розумію, там і медики інші були, й обслуговуючий персонал, - щоб вони готові були це підтвердити у суді. Це може бути корисним: довести, що на момент складання заповіту в заповідача стосунки з цією жінкою давно закінчилися, та дитиною він не цікавився. Тоді призначити ще й сторонніх спадкоємців – буде виглядати логічним, хоча зовсім сина він не забув.

-У цій справі ти нам допоможеш? – спитав Кирило.

-Звісно. От тільки … що та як, зможу сказати, якщо побачу позовну заяву. – Він мав на увазі розмір гонорару. – Там може обсяг роботи бути … дуже різний.

Коли усе, що стосувалося можливого позову щодо спадщини, обговорили, Поліна зібралася йти, а Кирила адвокат затримав: