18. Маски та погляди.

Офіс компанії «Флеш-Пост» не мав охоронця на вході: тут покладалися на систему безпеки великої офісної будівлі та відеокамери, якими опікувалася спеціальна людина з відомства колишнього полковника Рибальченка. Цього разу це не допомогло. Міцні хлопці у масках пройшли до будівлі через запасний вихід, піднялися сходами на потрібні поверхи, та заблокували усі виходи. Треба сказати, що дві третини працівників офісу складали зараз жінки, - зі зрозумілих під час війни та мобілізації причин. Тому ті, хто прийшли, почули звичайну у таких випадках порцію криків. Звісно, якась частина, незалежно від статі, зберігала холоднокровність.

Дмитро Фесенко з’явився тут не сам, і не лише у супроводі хлопців у масках та іншій потрібній амуніції, а на чолі цілої групи слідчих. Щоправда, їм не пощастило: власника та генерального директора, Іллі Георгійовича Бороданя, на місці не виявилося. «З кимось зустрічається у міністерстві!» - багатозначно заявив начальник юридичної служби.

На Фесенка ця заява враження не справила. А от те, що Першого, як його називали співробітники, не вдасться допитати одразу, було погано. Людина досвідчена, підготується, проконсультується… Не пощастило.

Начальник юридичної служби не мав адвокатського свідоцтва, тому на місце проведення слідчих дій одразу приїхав адвокат, - з крупною юридичною фірмою було укладено угоду саме на подібні випадки. Юристи і стали працювати зі слідчими, які безпосередньо проводили обшук. Та дуже здивувалися, вивчивши ухвалу слідчого судді. Вони могли очікувати, що до них завітають у якійсь справі про ухилення від сплати податків, або пов’язаній із господарською діяльністю. Ну, можливо, про шахрайство при продажі якихось товарів, що їх перевозила поштова компанія у посилках. Навіть щодо наркотиків або ще чогось забороненого, що могли відправляти підприємливі громадяни, - у «Флеш-Пост» намагалися боротися з цим, та за усіма не прослідкуєш.

Але замах на вбивство?! Бомба під авто?! Ніби дев’яності повернулися.

Ще гірше було те, як сформульована ухвала слідчого судді. Вона дозволяла слідчим вилучати практично що завгодно, - предмети, документацію, речові докази… У столі одного зі співробітників вже знайшли пакетик із підозрілим порошком. До того ж, хоча нещодавно заборонили вилучати техніку так, щоб блокувати роботу, - поліцейські все одно знаходили способи це зробити. І це протистояння буде вічним.

Сам Фесенко у цей час, з’ясувавши, хто є тут головним з безпеки, зачинився із Юрієм Рибальченком у окремому кабінеті. Розклав на столі бланк протоколу допиту свідка. Заповнив «шапку» та став роз’яснювати права та обов’язки, але був перерваний роздратованим тоном:

-Мені це пояснювати непотрібно. У мене стаж побільше за ваш буде. Краще скажіть, у чому справа.

-У замаху на вбивство громадянина Замала Кирила Володимировича. – Все одно, свідку потрібно повідомити, у якій справі його викликано.

-Нічого з цього приводу не можу повідомити. Поняття не маю, що саме, де та коли сталося.

-А із самим Замалом ви знайомі?

-Ні. – Начальник служби безпеки казав зараз чисту правду:  жертву злочину, що не стався, він бачив лише на фотографії.

-Але знаєте, хто це такий?

-Потерпілий у справі про ДТП за участі нашого водія. Більше десяти років тому, - знизав плечима колишній полковник. – Не дивуйтеся, я знаю усі подібні справи, що нас стосуються. Там двоє людей загинули.

-Тоді, напевно, знаєте, і що Замал отримує гроші щомісяця, втрачений заробіток. – Пізніше з цього приводу потрібно буде допитати юристів, але зараз вони зайняті самими слідчими діями.

-Щось таке чув. І ви гадаєте, що через це ми б намагалися усунути його? Що для нас, крупної компанії, це має таке значення?! – Його обурення виглядало тим більш щирим, чим, насправді, таке твердження було ближчим до істини.

-Чому ні? Ваша фірма – найбільш зацікавлена у цьому особа. Юридична, - посміхнувся слідчий.

-Дурна версія! – заявив Рибальченко. Та подумав: невже «Федос» так різко розпочав діяти, ще й напортачив?

Відклавши ручку, якою заповнював бланк протоколу допиту, Фесенко дивився колишньому колезі у вічі.

-Запропонуйте мені іншу.

-У якому сенсі?

-Ви хочете, щоб ми залишили вашу фірму у спокої?

Із такою прямотою Рибальченко стикався вперше.

-Думаєте, що ми захочемо домовитися?

Слідчий посміхнувся.

-Звісно ж, захочете. Але мені потрібно … не просто домовитися. Мені потрібно, щоб ви привели мені винного у цьому замаху. З доказами.

Це не виключало, звісно, ні в якому разі матеріальну частину домовленості. Але сторони зрозуміли одна одну. Тепер можна було закінчити оформлення протоколу із відповідями на формальні питання.

Кирило нагадував собі, що дружина, звісно, Даша, але передусім все-таки Дарія з наголосом на останній склад. Що зростала та жила у зовсім іншій країні, та й мова рідна в неї зовсім інша. Навіть, якщо українську та російську знає з дитинства, та за професією – перекладачка. От іноді перепитує, чи правильно вжила той чи інший вираз. До того ж, не зрозумієш, жартує чи ні, хоча, якщо може жартувати, після усього, що з нею сталося, - вже добре, тим більше, коли у цьому є й його заслуга. Можливо, й сама точно не знає.