Розділ 2

Вулиця «Лоріфель» виявилась не такою вже й метушливою, як уявлялося. Старовинні будинки, ательє з великими вітринами, і тиша, яку лише зрідка порушував звук машин чи кроків випадкових перехожих.

Соллі кивала, слухаючи Джима, що, здавалося, говорив багато, але нічого конкретного. Знову цей його спокійний голос, невимушений сміх, ідеально вивірені фрази. Це її непокоїло.

— А ось і «Лоріфель», — мовив Джим. — Тут ти і працюватимеш, так?

— Так, — відповіла вона, вдивляючись у фасад будівлі. Вікна — ідеально чисті, манекени в сукнях виставлені мов солдати на варті. Все виглядало надто... правильно.

— То я далі, — Джим підняв руку в напівжартівливому вітанні. — Успіхів тобі, Соллі.

— Дякую, — мовила вона і додала м’яко, — і тобі гарного дня.

Він зник за рогом.

Соллі вдихнула і зайшла всередину. Усередині ательє вже чекали — усміхнена адміністраторка вручила їй форму і провела до невеликої кімнати для персоналу. Все було так, як і планувалося агентством: робоче місце, фіктивна посада, і співробітники, що мали за завдання не заважати.

В перший день роботи вона майже нічого не шила. Її завданням було спостерігати. Кожен клієнт, кожен відвідувач — потенційний фрагмент мозаїки, яку треба скласти, щоб добратися до Тіньового Виконавця.

Увечері вона повернулася додому. Джима не було видно. Тиша, якої вона не помічала раніше, тепер здавалася надто гучною.

Вона увімкнула ноутбук і під'єднала станцію ТАРЗ. Через декілька секунд з'явилось повідомлення:

Оновлення по справі "Тіньовий Виконавець":

Загиблі: +4 за останні 12 годин.
Місце: район Південна Ланка.
Ознаки: відсутні камери, нуль свідків, серцеві зупинки без видимих причин.
Ймовірне використання невідомої технології або біологічної зброї.

Попередження:
Підозра, що зрадник діє в межах ТАРЗ.
Зберігати абсолютне прикриття.
Джерело: класифіковано.

Соллі застигла.

Зрадник у ТАРЗ?
Технологія чи отрута, що не залишає слідів?
Чи, можливо, той, хто ходить тією ж вулицею, хто дивиться в очі і всміхається...

Вона перевела погляд на стіну, за якою — квартира 27.

А за стінкою....

***

Повна темрява. Лише м’яке світіння монітора освітлює його обличчя, точніше — ледь торкається краю підборіддя. В очах — ні блиску, ні життя. Спокій хижака.

Пальці ковзають по клавішах із точністю хірурга.

— Закодована, — прошепотів, нахилившись ближче. — Можна навіть подумати, Wi-Fi. Як би ж... — на мить усміхнувся, сухо і майже непомітно.

Декілька комбінацій, обхід кодів, злом на рівні, недоступному навіть урядовим системам.
Клац.

— Ага. Звичайна мережа... на перший погляд. — його голос майже нечутний. Погляд перескочив на інше вікно.
Системна станція передач ТАРЗ.

Він нахилився вперед. Посмішка, хитра і ледь не захоплена, ковзнула обличчям.

— Так... Наскільки я зрозумів, ти у нас теж — не працівниця ательє?

Нові рядки відкриваються. Сторінка. Електронна справа.
— Аж надто чисто, — холодний голос відлунює в тиші. — Але...

Він мружиться. Згадує. Кожен її крок, кожен рух, кожну інтонацію.

— Раптом приїхала. Спокійна. Йде, ніби новенька, але… занадто впевнена. І ще — Лоріфель? Неофіційна база ТАРЗ? Та вона не могла «випадково» туди потрапити.

Погляд назад на екран.
Доступ: лише для внутрішніх органів охорони.
Завантаження.

— Ах, та звичайно, — прошепотів він. — «Я розраховую стати консультанткою»… Консультанткою по розкриттю Тіньового Виконавця, хм?

Він зупиняє погляд. На екрані — її досьє.

Соландж Флоріл.
Донька Куратора. Висококваліфікований агент.
Поточне завдання: "Тіньовий Виконавець".

Мовчки переводить погляд на стіну — тонку перегородку між ним і нею.

— Хм… Як довго ти шукатимеш?

Він встає, спокійно закриває ноутбук.
Підходить до стіни. Торкається долонею.

— Гра почалася. Виграєш, якщо розкриєш мене раніше, ніж я запланував. Інакше…

Його голос холоднішає, мов лезо:
— Інакше — я вб’ю тебе.

****

Соллі схилилася над ноутбуком. Пальці впевнено вибивали запит. Система ТАРЗ засвітилася знайомим темним інтерфейсом.

Запит: Джим Керр, квартира 27, буд. 67, вул. Ренса.
Рівень доступу: Агент другого ступеня.
Досьє завантажується...

Вона відкинулася трохи назад, вдивляючись у появу даних на екрані.
Ось вони:

Ім’я: Джим Керр
Вік: —
Місце проживання: з 26 років проживає в столиці, район Північний
Родичі:

• Мати: Ровенна Керр — мертва, місце смерті: за кордоном

• Батько: Леріс Керр — мертва, місце смерті: за кордоном
  Освіта:

• Військове училище: стандартна програма, 2 роки (навчання не завершено через стан здоров’я)

• Подальше навчання: курс прикладного програмування (з відзнакою)
  Робота: фріланс, програміст. Контракти — внутрішні зареєстровані платформи
  Медична карта: ослаблений імунітет, часті мігрені у підлітковому віці
  Судимість: відсутня
  Психіатрична карта: не спостерігався
  Додаткові дані: без змін, активність стабільна

Соллі нахмурилася.
— Вік не вказаний. Із 26 років у столиці… А скільки ж тобі зараз?

Вона провела пальцем по тачпаду. Родичі — мати й батько, обидва мертві. Причому загинули за кордоном. Без конкретних деталей.
— Хмм. Надто розмито. Надто акуратно.