20

— Ти думаєш, що це гарна ідея? — попиваючи вже котрий коктейль, відказав Майк, спостерігаючи за моїм задумом. — Бо, чесно кажучи, виглядає трохи ризиковано.

— Я поговорила з Віком, — спокійно відповіла я, відчуваючи, як серце трохи б’ється швидше.

— Ну, раз поговорила... — затягнув чоловік, нахмурившись і пильно дивлячись на мене. — То дивимось, як це вийде.

Ідея була дуже проста. І чесно, дуже цікава. Почалося все так. Майка я віддала Полі, а сама пішла до Віктора. Хлопець якраз розмовляв із Дарсі, яка, схоже, вирішила дотиснути його. Але юнак уже виглядав більш впевненим, тримався прямо, не відводив очей, а його плечі були розправлені. Моя «стряска» явно підштовхнула його жити так, як він сам хоче, а не так, як диктують інші.

— Дарсі, я тебе не люблю! Будь ласка, шукай когось іншого, хто буде вестися на твої капризи, — промовив він нарешті, голос тремтів, але в ньому відчувалася твердість.

— Але ж перед папараці ти говорив зовсім протилежне! — не зупинялася блондинка, крокуючи ближче, ніби намагаючись «зачепити» його словами.

— Ти мені не подобаєшся! Все, залиш мене! — Віктор різко повернувся і, побачивши мене, рушив геть від Дарсі, наче захищаючись від її слів.

— Дарсі мене з розуму доведе! — обнявши мене, прошепотів Вік. Його обличчя світліло від легкого рум’янцю, а очі сяяли.

— Вона може! — кивнула я. — Слухай, є ідея щодо твого батька, — додала я, помітивши його настороженість.

— Яка?

— Тільки чесно. Навіщо ти пішов у стриптизери?

— Еее... — спершу розгубився юнак. — Ну, взагалі, щоб попробувати себе у пластиці. Та й просто дізнатися, як виживати без грошей.

— Ну, стриптизерам гарно платять. Куди ж ти гроші давав? — здивовано підняла брови.

— Взагалі віддавав на благодійність. Дітям, які через певні причини залишилися без сім’ї. В дитбудинок.

— Во. Ось тобі й причина. — раптом тикнула я пальцем у нього. — Твій батько, думаю, не знає про це.

— Ну, тато може все зробити під себе. Проте не думаю, що він буде тут замарачувати руки, — зауважив соліст, опустивши плечі й відвернувши погляд на землю.

— Тоді є прекрасна ідея. Влаштуй концерт. Я зізнаюся в усьому. Чесно. І про своє хобі, і про одруження, — глянула я в очі хлопця. — Потрібно, щоб усе стало відкрито.

— А це дійсно може спрацювати, — посміхнувся юнак і поцілував мене в губи. — Тоді я піду готуватися.

— Окей. — кивнула я, і він побіг до своєї групи, майже стрибаючи від хвилювання.

— А ти, як я бачу, до сих пір сохнеш по Віку! — на горизонті з’явилася Дарсі, тримаючи в руках мій блокнот і намагаючись виглядати зухвало.

— Заздриш? — так же спокійно глянула на неї. — Думала мене оцьому налякати? — показала на свої малюнки. — Показати фокус? — я різко відібрала блокнот у дівчини і запалила запальничку. — Палах! — і листки почали горіти: фото, малюнки… усе.

Дарсі застигла, роззявивши рот, її очі розширилися від шоку.

— Дай вгадаю, а сфотографувати компромат на мене забула? — посміхнулася я їй. — Дарсі, я закохана у Віктора ще з восьмого класу. І чесно, сама в собі це відштовхувала. Проте зараз я знаю точно. І нікому не дам це знищити.

— Віктор мій. Якщо ти не забула, ми з ним помовлені, — заявила Дарсі, намагаючись виглядати впевнено.

— Помовлені тільки на словах. А твоє кільце, — я глянула на колечко. — фальшиве. Продавець явно розвів тебе по-крупному. — І, викинувши блокнот у смітник, рушила до кіоску.

— Мені тільки що сорока на хвості принесла, що ви з Віктором разом! Це правда? — Поля обперлася на стіл, очі широко відкриті.

— Правда. Тільки неофіційно. Але сьогодні все зміниться.

— Це тому Вол так бігає біля сцени, як ошпарений, — глянула в сторону свого коханого чорноволоса.

— Побачиш! — підморгнула я.

Містер Купідонов дійсно скоро приїхав. Тому довелося розважати його як можна. Майк погадав на картах таро, Поля зробила дуже смачний коктейль, Дор же розважав чоловіка викрутасами у своєму банановому костюмі з сердечками рожевого кольору.

— Рікі, навіщо ти мене позвала? — все ж задав своє запитання чоловік, п’ючи коктейль.

— Слухайте, я розумію, що ви любите свого сина. Проте дайте Віку самому робити те, що йому хочеться, — почала я, намагаючись говорити спокійно, але серце калатало швидше.

— Я не думаю, що зустрічатися з тобою — це гарна ідея. От ти куди поступила?

— В музичний інститут, — відразу відповіла я. Проте додала: — Просто вислухайте його, будь ласка!

— Добре! — зітхнув той. — Я постараюся.

І ось зі сторони сцени почалася возня, а згодом на весь парк прогримів голос Віка.

— Всім привіт. З вами група «Henker der Liebe». І перш ніж розпочати свій концерт, хочу дещо сказати. — на мить запанувала тиша. — Ви всі знаєте, що музика — моя любов. Проте в житті бувають ситуації, коли доводиться робити вибір. І таке сталося зі мною. Ви знаєте, що я наче зустрічався з Дарсі і наче зробив їй пропозицію.