17

Я повертаюся від Майка зла, як чорт. Ич, що надумали, весілля зіграти, а я ще свідком в них буду. Чорта з два! Якщо Віктор хоче одружуватися, хай одружуєтеся, але тільки не на Дарсі. Якщо я зможу врятувати хоч якусь душу від довгих мученицьких днів від цієї блондинки, я навіть готова з цим солістом вийти заміж! Господи, шо тільки не прийде в цю голівку в порятунку від однієї дівчини!😉

Я повертаюся у трейлер. Тут нікого немає. Схоже, що Поля рушила відразу додому. Якщо зараз десь так тусується з Волом, що теж можливо. Наливаю собі в піалу кефір і щедро посипаю його мюслями. А сама роздумую.

Якщо Вік і правда не хотів одружуватися на Дарсі, а згодом передумав, значить на це є потужна причина. Жаль, що я так рано пішла від Майка. Хлопець звичайно толковий, проте інколи у нього включається перемикач на таролога. І де кнопка, щоб виключити цю функцію ніхто не знає!  Треба буде труснути власника клуба. Уж він знає щось в цьому. Навіть якщо для цього треба буде залучити карти таро.

Сонце осліплює мені очі, і я зажмурююся, щоб заховатися від променів.

- Уф! - буркочу про себе і все ж таки відкриваю очі.

Ранок видався на диво холодний. Напевно вночі пройшов дощ. Я виходжу з трейлера з чашкою свіжозвареної кави, потягуючись на ходу. Ліс так і манить зануритися в атмосферу прохолоди і чогось нового. Посміхаюся, і йду робити ранкову зарядку. На сьогодні у мене багато планів.

- Слухай, Майк. Я звичайно не захоплюються твоїми таровськими штучками. Але сьогодні мені вкрай вони необхідні. - Дивлюся на хлопця я.

- І навіщо це тобі треба? - Підняв на мене очі той.

- Ти можеш погадати на Віктора? Мені здається, що він ховає в собі якусь таємницю.

- Дай вгадаю, тобі цікаво з чого б це Вік раптом вирішив одружитися?

- Вважай, що я рятую йому життя. Повір, з такими як Дарсі, довго не вживаються. - Відпила я апельсинового соку з чашки.

- Ну, ну! - Хмикнув Майк, проте все ж дістав свої карти. - Так подивимося!

Кілька перетасувань і ось в черзі йде перша карта.

- Твій хлопець Вік досить цікава особистість. Можу сказати, що йому придеться зробити важкий вибір. На кону все його життя. І що це змінить його долю назавжди.

- Він не мій хлопець! - перебила провидця я.

- Ага. - Кивнув той і продовжив. Друга карта. - Віктор ховає в собі якусь таємницю. Хм.  - Згодом добавив Майк.

- Що таке? - Поцікавилася я в того.

- Ця таємниця зв'язана з моїм клубом.

- А це вже цікаво! - в передчікуванні пригод потерла я руки. 

- Треба буде глянути, що його тут зв'язує! - Більш про себе, ніж до мене пробуркотів власник.

- Розкажеш тоді, ОК? - Кивнула на нього я. Хлопець на це кивнув. - І остання? - Я показую на третю карту.

- І остання. Вік буде чекати урагану на тихому пляжі.

- Не зрозуміла. - Замотала я головою.

- А роздумувати про це я залишаю тебе саму, бо в мене робота. - З цими словами Майк залишає мене на другому поверсі у VIP-zony.

- Я буду чекати від тебе новин про Віка! - кричу йому у відповідь.

У клубі я тусуюся недовго. Можливо тому, що я не розбираюся в цих дикуватих захопленнях. Проте в цьому щось є. Що заставляє повертатися сюди знову і знову. Не думаю, що це наркотики. Бо судячи по тому, як часто травять поліцію сюди, про це б давно дізналися, і клуб закрився. Але як бачите цього ще не зробили. Я допиваю сік і махнувши на прощання Майку, рушаю в парк атракціонів..

- Мені Вік таке симпатичне кільце вибрав! - показує своїм подругам руку з прикрасою. - Рікі, дивись! - Побачивши мене, підскакує до мене дівчина.

- Жахливо симпатично! - Коментую це все я. 

Кільце і правда виглядало мило. Я звичайно не розбираюся в цих тонкощах каратів, та схоже, що всі матеріали були дорогими. Онде як поблискували на сонці! Чесно тут нічому було заздрити. Можливо тому що я ще не встигла впізнати ласощі такого життя. Коли тобі дарують квіти, прикраси. Отого всього, що відчуває дівчина, коли в неї з'являється хлопець. Ото всю любов! Просто через те, що цю любов я відчувала сама. І не здогадувалася, що це все взаємне.

Полю зустріла біля кіоска. Дівчина розкладала продукти по своїх місцях. Да і по ледь помітній посмішці на обличчі, ніч явно в когось вдалася на славу.

- Що така задоволена? - Беру з коробки я батончик, розриваю його і відкусую від нього шматок.

- Взагалі то це не для тебе! - відбирає у мене батончик чорноволоса. - А для відвідувачів фестивалю. Хоча... - Поля надкусує батончик. - Треба перевірити чи якісну продукцію ми продаємо.

- І як?

- Смачно. - Дожовує батончик та.

- Слухай, а де наш рожевий банан з сердечками? - швидко пробіглася очима по парку.

- Чекає поки Дарсі відлипне від Віка, щоб поговорити з нею. - Заговорила з-під коробок Поля.

- Аа. - Кивнула на це я.

Рожевий банан згодом з'явився незадоволений. Схоже Дарсі не ощасливила його своєю присутністю. Про розмову взагалі річ не йшло.

- Можна я ці сердечка відгризу? - Жалібно проскиглив Дор.

- Дор, ти скоро перетворишся в собачку. Ще трішки і будеш ссати в кущі! - Відірвалася від заповнення блокноту Поля.

- Піду на Місяць повию, чи що? - Відірвав свою п'яту точку з стільця хлопець і пішов.

- Бідний. - Глянула на віддаляючу спину юнака.

- Так тільки давай без твоїх оце сюрпризів. - Звернула на мене увагу кареглазка. - Сьогодні останній день фестивалю. Давай проведемо його з користю!

- З користю! - Хмикнула я і глянула на Віктора, який говорив з Дарсі. 

Здається користь, як і здоровий глузд покинули мене ще до початку цього фестивалю. Видно вирішили, що тут робити нічого. Бо як описати те, що навіть подруга знайшла собі любов у вигляді Вола, оно Дор якось намагається завоювати увагу Дарсі. Лише в мене щось незрозуміле. 

Фестиваль любові добігав свого кінця. І якщо мене хтось попросив би зробити висновок щодо цього всього. То отримав би тільки таке. "Кохання вирішило обійти мене стороною. А пригода на ж@пу вирішила тут залишитися."