16

- Це була наша перша битва, і ти в ній виграла. Що робитимеш тоді далі? - Поля подивилася не мене, відірвавшись від свого коктейлю.

- Буду шукати слабі місця у Дарсі! - Крутячи соломинку в руках, промовила я.

- Рікі, я звичайно тебе погано знаю, проте можеш сказати навіщо тобі це все? - глянув на мене Вол.

- А тобі щось не подобається?

- Да ні, просто зазвичай такі підлості робить тільки той, хто закоханий. А тут тільки два варіанта. Ти закохана, але не зізнаєшся нам, або ти закохана, бо не можеш зізнатися в цьому собі. - пояснив Вол.

- І знаю який правильний варіант! Судячи з твого захоплюючого блокнота! - помахала малюнками Віка перед моїм носом чорноволоса.

- Нуу... - протягнула я.

- Твоє "Нуу" наводить мене на думку, що все ж таки ти закохана, і яка не була б причина, то доб'єш Дарсі, ким би вона не була. - раптово приєднався до розмови Джейк.

- Слухайте, а яке вам діло закохана я чи ні? - піднялася з місця.

- Ну це ж ти просила нас допомогти з цією парочкою. - Подав голос Дор. - А значить ревнуєш!

- Ага. - закивали інші головою.

Ну не дають спокійно насолодитися перемогою. Тому я взяла в руки коктейль і просто рушила звідти кудись. Прогулюючись по парку, побачила одного з однокласників, який продавав печення з передбаченнями.

- Можна? - взяла я в руки одне печення.

- П'ять доларів! - протягнув руку до мене хлопець.

- Зак, а нічого що ми з тобою однокласники? - Підняла брову вверх я.

- А нічого, що це фестиваль любові, і всі гроші підуть на благодійність? - Перебив мене той. - Давай, давай.

Я про себе пробуркотіла, проте все ж віддала ці кляту п'ятірку в руки.

- Вибирай!

Я швидко глянула на печення, і мій погляд впав на одне з них. Одне з тих, що я взяла, поклала назад.

- Оце! - показала я і взяла в руки.

Відійшла подалі від Зака і зручно вмостилася на лавочку. Я не буде вірила в ці передбачення. Проте може в цій ситуації мені дадуть підказку. Хоч якусь. Ламаю печення навпіл і витягую листок.

- "Навіщо ламати паркан, якщо через кілька кроків є ворота. У любові так само. Навіщо йти напролом, якщо все в тебе перед носом." - Прочитала я передбачення. - Може тому що напролом найнепримітніше! - Пробуркотіла я про себе.

- А мені здається, що якщо ти закохана, все ж краще  зізнатися відкрито! - Я почула знайомий голос.

- Алан! - повернулася я на звук.

- Не думаю, що в такій ситуації це найкращий варіант! - відповіла на це я.

- Ну ситуація і правда цікава! - хмикнув на це письменник. - Чесно я був дещо вражений, щодо того що сказав на інтерв'ю Вік.

- В сенсі?

- В сенсі хлопець не хоче одружуватися на Дарсі. - Глянув на мене Алан.

- Хоча сказав крайнє протилежне. Він же сказав, що любить її. - почала я.

- Ріка, повір, чоловіки багато кажуть. Проте тут здається діло зовсім в іншому.

- В іншому?

- Я спостерігав за тобою. І судячи з того Віктор не хотів одружуватися. Да і ти проти. Звичайно якщо не на тобі! - Підняв очі на мене Алан. - Значить щось змінилося.

- Хм. - Задумалася я, хрустячи печивом.

- Я пішов тоді погуляю! - Одізвався чоловік і плеснувши мене по плечу, пішов. 

Години проходили непомітно. Я повернулася до кіоска. Поля нічого не коментувала про Віка, проте раз-у-раз на мене дивилася. О десятій годині, я вирішила, що Поля може впоратися без мене, тому вирішила втекти. Зібравши свою сумку, рушила з кіоску. Недалеко побачила і Віктора, який з Волом про щось говорив. Проте побачивши мене, на якийсь час замовк. В цей момент я зрозуміла, що мене треаб освіжитися. І згадала, що один мій знайомий знав мене до свого свого клубу. Майк.

Я знала лише одне, що це був клуб. А яке направлення тут можна було лише гадати. Тому заскочила додому, аби перевдягнутися. Чорний топ з ґудзиками та джинси швидко виправили це діло. Трохи блиску для губ і я готова.

- Мені до Майка! - клокочу охоронцю біля входу.

- Дівчино, тут всі до Майка. - чоловік показав на натовп шанувальниць, які стояли в черзі.

- Ну це діло можна виправити! - хмикаю я і показую тату. 

- Приходь! - Посміхається мені той.

- Дякую, Хью! - читаю я на бейджику.

Вже на вході знімаю з себе кожанку. Заходжу. В приміщенні жарко. Точніше не так. Жарко від дуже відкритих, занадто відкрити проміжків на тілі. Дівчата і хлопці танцюють на пілоні. Клуб наче розділений на дві частини. 

Одна половина для хлопців. Дівчата так і снуюють поміж чоловічої статі, тертячись своїми достоїнствами об них. Жарко, пошло, інтимно. Музика лише цей пафос розбавляє алкоголем.

Друга половина для дівчат. Назвати жінками цих людей просто язик не піднімається. Цікаво скільки ці дівки латексу вкачали в себе? Чоловіки показують свій прес публіці. Кубики. Мускули. Біцепси. Все для жінок. Хоча ні, одну гостю все ж назвати можу. Це жіночка років сімдесяти як не більше. Проте одяг настільки молодіжний, макіяж настільки крутий, що скинути тридцядку я просто зобов'язана.

- Не баба, а космос! - так би охарактеризував Джейк цю жіночку. Звичайно мій брат до такої б не поліз, але думаю після кількох операцій, ця жіночка перевершила і Чорновушко, мою класну керівничку.

Я рушаю до бара.

- Що будете замовляти? - Бариста відривається від миття бокалів.

- Один стакан віскі і бокальчик найміцнішого! - Чую за вухом голос Майка.

- Майк! - Я повертаюсь і обнімаю блондина. 

Його і блондином назвати важко. Бо природний колір здається назавжди покинув цього красунчика. Білий колір волосся плавно переходить в чорний. Такі зачіски я зазвичай називаю "Довбануло струмом". Бо як можна описати те, що волосся стричить наверх. І навряд чи це заслуга фена.

- Привіт, солодка! - Ми цілуємося в щоку. - Бачу ти вже знайшла проблеми на свою голову. 

- Ти про що? - піднімаю брову вверх.

- Рікі, про твою закоханість не знає хіба що президент. - потягнув мене у VIP-zony власник клубу. - Я ще тоді знав, що Вік твоя доля. Карти ніколи не брешуть.