15

Ранок мій пройшов доволі в'яло. І все через Дарсі і її дурну пропозицію. Цілу ніч крутився, намагаючись заснути. Щоб її. До того ж, переживав за Рікі. Як на це відреагує вона.

- Знову будеш нити про твоє несправедливе життя? - увійшов на кухню Вол, позіхаючи.

Вол для мене більше, ніж друг. Він мій брат. Він допомагав мені створити мою групу. Мій PR-менеджер. Завжди в курсі всього. Тому не дивуйтеся, що в квартирі живемо ми разом. В різних кімнатах.

- З радістю понив би, про те ,на жаль, нічого не виправиш! - поклав голову я на стіл.

- Не будь таким песимістом! - похлопав мене по плечу Вол.

- А в тебе що є ідея? - глянув я на брата.

- Просто скажи папараці, що це твоя котра фанатка, яка робить тобі цю пропозицію. Це ж не в перший же раз! 

- І то правда!

- Каву будеш? - питає Вол, і у відповідь чує тільки ниття.

Ну не хочу я одружуватися на Дарсі. Вона ще з школи до мене приставала. Ну не в моєму смаці вона, не в моєму.

- Тримай! - протягує мені чашку брат. І сівши за стіл, промовляє. - Дивися, сьогодні повернеться Рікі, все їй розкажеш.

Я тяжко зітхаю і підношу до рота цей напій. Кава повертає мене до життя, але не до реальності. Не до цієї. Тому рушаю у душ, даби змити це все. Це вже п'ятий, як не шостий душ за цей період. Щось не дуже допомагає. Перевдягнувшись я забираю свій рюкзак і ось ми їдемо в парк атракціонів. Вол рушає на пошуки Полі, я ж розташовуюся чекати Рікі.

Дівчину я побачив біля кіоска. Вона спілкувалася з Полею.Треба підійти. Поля швидко побігла шукати Вола, який стояв недалеко від нас, метрів десять на більше. Кого там шукати. Напевно, просто вирішила залишити нас на одиниці.

- Рікі! Треба поговорити! - Підходжу я, як тільки Рікі закінчує обслужувати котру клієнтку.

- Так здається я тут лишня! Піду, а то мене зве онде Вол! - швидко злиняла з міні-магазинчика дівчина.

- Про що? Твою раптову солісну кар'єру, чи про те, що мене бісиш? - Рікі як завжди, в своєму репертуарі. Дивно, що брюнетка не знала про мою кар'єру, якщо одне її блокнот тільки про мене і говорить.

- Мені Поля все розказала. - вирішую блефувати я. Поля нічого мені не казала. Вона показала. Її кімнату.

- Да ти що! І про що? Що я плакала в подушку чи про те, що чекала момент щоб врізати тобі! - не уймалася Рікі.

- Про оце! - Витягую з рюкзака блокнот. Вираз обличчя Рікі треба бачити. Рука так і повисла з ганчіркою. Схоже, не це дівчина хотіла побачити. Ну звичайно, скільки оце вона ховала, що навіть її подруга про це не знала.

- Ну так що? - із неймовірним задоволенням дивлюся на це все дійство. І даби розтормошити її, показую один з улюблених моїх малюнків. Шикарно. А згодом зачитую фразочки на ньому ж.

- "Ненавиджу, проте кохаю". "Так бісиш, що застрелити хочеться". - читаю. Все ж таки кохаєш. - І ось моє улюблене "Так і хочеться вирвати ці очі з цього милого обличчя". Так я тобі здаюся милим? - Я зробив очі кота в чоботах, о того що з "Шрека" і глянув на неї. Ну милий же, не так?

-Так, я не можу! - Рікі випускає ганчірку з рук і рушає до Полі. У них розпочинається довга розмова. 

Чую вібрацію телефона і беру, не глядячи хто це, трубку.

- Привіт, Вікторе! - Тільки не він. Тато. 

-Так все бувай! - Вже хочу відключатися, проте наступне речення батька мене просто випиває з колій.

- Думаю, тобі буде цікава ця розмова, особливо врахувати те, що я твоїм спонсором! - почав говорити тато.

- Вже залякування приймаєш? - хмикнув я.

- Просто констатую факт. - відповів той. І відразу перейшов до суті. - Дивися, батьки Дарсі дуже шановні люди в нашій окрузі. Тому для тебе є великим шансом цю пропозицію прийняти. А не то?

- А не то що? - перепитав я.

- А не то твоя музикальна кар'єра піде кому під хвіст. Я не буду оплачувати твої примхи. Твоя група розпадеться. - Почулося з трубки. - Я бачив, як ти дивишся на Рікі. Це ще одна причина чому пропозиція для тебе буде найкращим виходом. Вибирай. У тебе ще є час.

Я стояв і чув лише гудки. Ніколи не любив такі моменти. Я повільно вдихнув і видохнув. Так, заспокойся. Треба поговорити з Рікі. І знайшов її на лавці. Та говорила з Дарсі. Це буде складніше, ніж я очікував. Гадаю, Дарсі вже розказала про своє одруження. Чорт.

Згодом до мене прийшла Дарсі, яка розказала про інтерв'ю. В мене на це є кілька годин. Проте Рікі кудись зникла. Вол теж кудись запропастився. Да і друзів Рікі ніде не було. Куди всі зникли? І бродив по парку і думав про нашу розмову з батьком. Або група, або щастя з Рікою. Жаль, що не можна це поєднувати. 

Проте від тата згодом ще прийшло одне повідомлення.

"Я знаю про твоє таємне захоплення. Якщо не хочеш, щоб це виплило назовні, ти знаєш що вибирати".

Це було останньою краплею.

І ось інтерв'ю. Я сиджу за столом з Дарсі, яка вже своєю присутністю мені вже надоїла. А що буде потім, я вже не хочу думати. Проте коли на мої очі потрапляє Рікі, я трохи заспокоююся. Проте поговорити наодинці з Рікою мене не відпускає Дарсі. Типу дивися, нас знімають. І ось почалися запитання.

- Вікторе, скажіть будь ласка, чи дійсно ви зробили пропозицію руки і серця Дарсі? - Прозвучало перше запитання.

- Я, я... - Хотів сказати, що мені по барабану ця пропозиція. І я не хочу. Проте на мою ногу наступила Дарсі. Я заслужив на секунду очі, я згадав повідомлення батька. Чорт, би вас всі побрав.- Так. Це я. - Чужим голосом повідомляю я, і не вірю, що кажу. Бачу, як міняється вираз обличчя у Рікі, і як та рушає через натовп. Образилася видно. Я навіть не здивований.

- Вік, ще зранку ви не хотіли одружуватися? В чому причина зміни вашого настрою? - В батьку. Його постійний шантаж і тиск.

- Я зрозумів, що треба щось міняти в житті, коли побачив її. - І вже тихіше промовив. - Рікі. - Тому ось сиджу в кріслі, хоча краще був би з тобою. - Тому ось так.

- Ви купили дійсно шикарне кільце. Кілька мільйонів гривень! - Взагалі то купив його не я. Я впевнений, що за цим стояв мій тато та батьки цієї блондинки. Вічні проблеми шоубізнесу. - Ви правда любите Дарсі?