14

Бійка ще ніколи не вирішувала мої проблеми. Це я вам говорю, як професіонал. Хіба що допомагала випускати пар. Та бити Полю я не збиралася. Хоча була і зла на неї. І на Джейка. Короче, на всіх.

Тому розвернулася, і рушила кудись. Бажано, далеко, на Північний Полюс. А краще на іншу галактику. Проте дійшла тільки до лавки. Всілася. Щоб заспокоїти себе вирішила зайти на ютуб. Може він заспокоїть. Проте побачила тільки оце. Відеорепортаж Дарсі. Ну блондинка завжди любила виділятися. Цікаво, що на цей раз.

- Так правда, що ви виходите заміж за Віка? За того самого Віка, соліста групи "Henker der Liebe"? - Якась журналістка задала запитання.

- Да, той самий.

- Ви впевнені, що хлопець хоче цього?

- Звичайно! І скоро в нас з ним буде інтерв'ю. - посміхнулася Дарсі. - Приходьте сьогодні в парк атракціонів о сьомій годині, і самі все побачите.

Чомусь хотілося цю вискочку від душі луснути. У таких моментах ця особа сама з'являється в полі зору.

- Бачу вже побачила моє інтерв'ю! - гордо посміхнулася Дарсі. - І як тобі?

- Так жаль стало Віка. І як же це йому з такою гримзою жити до кінця своїх днів! - похитала я головою. Бідолашний!

- Ти рано не зазнавайся. Все одно його не отримаєш! - Хмикнула на це дівчина. - Тікала, що аж п'ятки блищали! Жаль, що калюж не було, обов'язково би плюхнулася в них. -Посміхнулася та, видно уявила цю подію. Проте все ж вийшла з своїх роздумів і добавила. - Побачимося! - З цими словами блондинка рушила далі.

У цей момент мені захотілося так і повиривати їй пасма з голови. Точно якісь будуть нарощені! Хоча чого це я? Можливо я і Не признаю свого кохання до Віктора, проте не дам цій мозгоправці виковиряти мозок своєму коханому. Коханому? То ви напевно помилилися. Я хотіла сказати популярному солісту. Да. Я розправила одяг, і рушила назад до своїх.

- Поля, треба поговорити!

- Рікі, я вже вкотре вибачаюся! - простогнала вже котрий раз подруга.

- Не переживай, поїзд вже поїхав! - махнула я на це рукою, і чорноволоса вмить оживилася.

 -Так в чому треба допомога?

- Схоже Дарсі одружила на собі Віктора!

- Да ти що? - відкрила рота від здивування дівчина.

- Короче, сьогодні о сьомій тут буде інтерв'ю так званих "закоханих". - Останнє слово я показала в лапках.

- Хочеш інтерв'ю зірвати? - догадалася Поля, дивлячись на Віка. - Та думаю, він зараз зайнятий твоїм блокнотом.

- Ну думаю, якщо поговориш з Волом... У вас там наче щось накльовується... 

- Ну до риби ще далеко, але удочку ми вже кинули у річку! - Підморгнула мені Поля.

- У річку?

- Ну до морів та океанів ми ще так далеко не заходили! - пояснила кареглазка.

- Ну це да! - Кивнула я. Все із дорого чи злого починається з малого. Як казав один відомий письменник. Стосунки теж починаються з малого. - Так що, допоможеш?

- Ой, ти моє горе! - Зітхнула подруга і полізла обніматися.

Я стояла в кіоску і приймала замовлення, доки Поля розмовляла з Волом. Віктор кудись зник, проте згодом я побачила його разом з Дарсі. Та захоплено щось розповідала. А по вигляду Віка схоже, що його ледве не нудило. Бідний. Жартую. Хай трохи помучиться.😏 Да знаю про що вони говорили. Навіть по губах можу почитати.

- Сьогодні в нас буде інтерв'ю щодо нашого весілля! - радісно повідомляє новину Дарсі.

- Слухай, я не хочу на тобі одружуватися! - простогнав той. Так і чую його стони. "НЕ ХОЧУ!". "НЕ БУДУ!".

- Про це вже знають вже всі. Навіть Рікі. - В цей момент Віктор подивився на мене. Я ж на нього не звертала жодної уваги, бо була зайнята замовленням. - Да думаю, вона в тобі не зацікавлена, а зі мною у тебе є шанс. Тож давай, о сьомій годині. Тільки вдягнися пристойно! - З цими словами Дарсі покинула Віктора. Ще звідки можна було почути його незадоволені стони. 

- Хо-хо! - зловісно посміхнулася я. Люблю мучити людей, особливо якщо це Вік.😏

І ось злополучний час до нас прокрався непомітно. Вже встигли зробити міні-площадку для інтерв'ю. Столик на двох із симпатичним заднім фоном біля дерева. Поля як і обіцяла поговорила з Волом і той забрав у Віктора мій блокнот. Переглядаючи його, я побачила, що одного малюнка немає. Де я і Віктор разом. Ну да, мріяла на дозвіллі. Так оцінювала чи сумісні ми чи ні. І схоже, що Вік мою роботу оцінив.

Поля і я прийшли вже як п'ять хвилин це інтерв'ю йшло. Вік побачивши мене, якось оживився, проте йому не дали встати з місця Дарсі. Та тільки якось хитро посміхнулася.

- Вікторе, скажіть будь ласка, чи дійсно ви зробили пропозицію руки і серця Дарсі? - Прозвучало перше запитання.

- Я, я... - Почулося під столом наче давіння ніг. І згодом вже інший голос промовив за нього. От наче каже і Вік, а наче і ні. - Так. Це я.

Цього я точно не очікувала. Мені здалося, що Вік мені сказав: "Пробач!" Дарсі задоволено захлопала у долоні. А Я зрозуміла, що треба втілювати план в життя. Тому розвернулася, кивнувши Полі.

Дор мене чекав із відром.

-Ти впевнена, що тобі це треба? - подаючи відро, промовив хлопець.

- Сто відсотків. - кивнула я.

- Окей. - зітхнув хлопець, і ось ми рушили до дерева. Да того самого, що просто біля тих "закоханих". 

Я вже бачу ваші очі. Напевно ви здогадалися, що я збираюся зробити. Повірте, я ще ніколи так не була впевнена в цьому. Дор допоміг мені залізти на дерево. При цьому оглядуючись чи ніхто нас не палить. Згодом подав мені відро. І вже з ним я зібралася вище. Тепер залишилося чекати відповідного моменту. А зараз поки можна послухати інтерв'ю.

- Вік, ще зранку ви не хотіли одружуватися? В чому причина зміни вашого настрою? - Да, Вікторе, в чому?

- Я зрозумів, що треба щось міняти в житті, коли побачив її. - І вже тихіше промовив. - Рікі. - Та схоже це ім'я почула лише одна я. Так чому він з Дарсі, а не зі мною? - Тому ось так.

- Ви купили дійсно шикарне кільце. Кілька мільйонів гривень! - "Алло, кільце моє!" Вже хотіла викрикнути я, проте все ж вирішила промовчати. - Ви правда любите Дарсі?