13

Розповідь Соні як головної героїні.

Ми стояли в чотирьох біля кіоску і дивилися в пустоту. Куди дивився Віктор можна було зрозуміти відразу. Туди, куди втекла Рікі. Я здогадувалася що між ними щось є. Ріка постійно малювала щось в своєму блокноті, проте нікому не показувала. Їй-Богу, наче наркотики там ховала! Дівчина ще з початкових класів захоплювалася малюванням. Тому я не здивувалася,  що цей блокнот цьому присвячений. Тільки цікаво що вона там малює. 

З дев'ятого класу брюнетку наче підмінили. Вона ховалася в закоулках. І коли хтось раптово проходив повз неї, то припиняла своє заняття. Наче малювання є чимось незаконним! Або просто Рікі закохалася. Згодом побачила, що блокнотів для її хобі стало два. І якщо якщо з першим вона ходила постійно, то другий та ховала, наче скарб. Значить таємниця ховається там. 

- Нам треба сходити до неї додому! - почала я розмову.

Джейк, який стоячи неподалеку все слухав, теж приєднався до нас.

- Таке відчуття, ніби назріває грабіж? - підняла брову вверх жовтоволосий.

- Ну для тебе це не в новинку, ти ж це робиш постійно! - подивилася на нього я.

- Тссс! - закрив мені рот долонею хлопець. Проте серйозно на мене глянувши, запитав. - А звідки тобі це відомо?

- Ммрр! - промичала я в долоню.

- Ой, вибач. - прибрав руку юнак. - Так звідки ти це знаєш?

- Коли Рікі пропадала, і я ходила по вулиці її шукати, то часто проходила повз ваш будинок. А кімната дівчина якраз виходить на цю сторону вулиці. Тому часто бачила, як ти там риєшся. Там ну речі приміряєш, малюнки розглядаєш, фарбуєшся косметикою.

- Ого, Джейк, тільки не кажи, що ти... - почав Дор, проте його заткнув зеленоволосий.

- Мовчи! - тикнув пальцем на хлопця Джейк.

Схоже, Рікі не все про свого брата знає. Або знає, але не розказує.

- Я проведу вас в її кімнату, але якщо всі обіцяють, що цього не чули. - глянув на всіх нас Джейк.

- То що ти... - Дор закашляв. - Оцей зрозуміли всі. Не бійся, нікому не розкажемо. Якщо звичайно у Полі немає залізних доказів щодо цього. 

Всі глянули на мене.

- А що я? - підняла брову вверх. - Я нічого не знімала і не фотографувала. Докази тільки на словах.

- Чудово. Тоді пішли!

- Секунду! 

Я побігла до моїх однокласниць, які сиділи без діла. Дівчата з радістю згодилися замінити мене і Ріку. 

- Я готова! Пішли!

І ми рушили. У будинку нікого не було, що і не дивно. Все ж фестиваль.

- Так ось як виглядає ваша хата! - оцінив приміщення Вік. Чесно!

- Крута, да? - провів руками навкруги Джейк.

- Щось мені здається, що брати з собою Джейка було лишнім. - прошепотіла я Дору.

- Тобто Вол зараз не лишній? - Хлопець подивився на парочку, а потім на мене.

- Нуу... - затянула я.

- Нам наверх! - показав на сходинки Джейк, і через одну рушив на другий поверх. - Ось кімната Рікі! - жовтобородатий відкрив двері.

Я часто тут бувала. З того часу як ми подружилися, з Рікі ми тут проводили достатньо часу. І ночували, і влаштовували міні-вечірки на двох. Веселилися на повну. 

Я не думала, що подруга рушити в трейлер. Дякую її тату, який встановив камери всередині і ззовні, і дав нам доступ огляду. Дівчини там не було. А інші місця, куди та могла піти, я просто не знала. Може такі схованки і були, але про них знала одна лише Ріка.

- Зараз просканую стіл! - прокоментував свою дію Джейк, і рушив до вікна.

Мою увагу звернула шафа. Я часто брала звідти якийсь крутий одяг. Думаю, що і цього разу подруга не буде проти. Якщо позичу. Ви на думаєте, в мене є свій одяг. Просто це ж цікаво обмінюватися одягом, дізнаватися смаки один одного.

- Рікі, думаю, не будеш проти, якщо візьму оце плаття? - посміхнулася своєму відображенню в дзеркалі, тримаючи в руках голубе плаття в квітках. - Думаю, що ні! - собі ж і відповіла. Перевдягнулася доволі швидко. Під образ змінила і зачіску.

- Бачу ти час зря не втрачала! - Одізвався Дор, ризкаючи на поличках. Я скривила обличчя у відповідь.

- Хлопці, я дещо знайшов! - підняв на нас очі Вік. У руках він тримав блокнотик. Той самий блокнотик, який так охороняла від чужих очей Рікі.

- І що там? - Я підскочила до нього. Всі зібралися натовпом біля соліста.

- Тут я. - починає гортати сторінка за сторінкою я. - Мої фото, мої малюнки.

- Схоже, Рікі твоя найвірніша фанатка! - хмикнув на це Вол.

- Схоже фанаткою вона стала ще у восьмому класі! - показала я на дату перших малюнків я. 

- Мене б так малювала! - одізвався Дор.

Віктор лише хмикнув і забрав блокнот собі.

- Може не треба? - оцінила його дії я.

- Я просто запитаю її про ці малюнки.

- Все були причини, те що вона нікому не показувала. Навіть мені. Все ж я її подруга.

- Повір, деякі секрети треба так і залишати секретами! - Підморгнув соліст, хоча було видно, що в цей момент голова була зайнята чимось іншим.

- Ага! - Раптово викрикнув Джейк, що я від несподіванки схопилася за серце і ледве не впала на підлогу, благо Вол встиг зловити.

- Ти чого так лякаєш! - повернулася я до Джейка.

- Хоча ні, не ага! - Вже тихіше відповів той. Дор, який теж схоже злякався не дужче, ніж я, підійшов до жовтобородатого, і взяв з його рук ще якийсь блокнот.

- Схоже, це щоденник. - оглянув предмет хлопець.

- Може не будемо уж так далеко лізти? - все ж з тривогою подивився на нас Вол, не відпускаючи мене. А я не виривалася. Мені і так було добре.

- Ну все, Джейк, тебе розкусили! - розсміявся Вол і під недорозуміння всіх інших зачитав уривок. - "Останнім часом я почала замічати, що мої речі починають телепортуватися. Я точно пам'ятала, що залишала помаду в косметичці. Що вона робила у ванні так і не зрозуміла!🤷‍♀️ Да і одяг якимось чудом збільшив свій розмір. Не знаю, що за фея сюди загостювала, все ж хочу подякувати їй. Мені вдалося влізти в мою улюблену футболку, яка на жаль мені була малою. Я здогадуюся хто це за фея. Така жовтобородата із зеленим волоссям! Джейк зветься! Не переживай, я відкладу в окрему коробку ті речі, які малі на мене. Можеш сміливо їх вдягати! Ну а щодо косметики? Я тобі окремо купила. Все ж знаю, які хлопці бувають зацікавлені в жіночих штукенціях. А з твоїм образом це видно відразу."