11

Вона розчинилася у натовпі, наче цукор у воді. Рікі втекла від мене. Можливо не треба було так на неї давити. Проте, я не знаю, що зі мною коїться. Мене манить до неї. І якщо це можна назвати залежністю, то зараз у мене спражнісінька ломка.

Я повертаюся до сцени, люди поглядом мене проводять туди. 

- Вік, що це було? - Вол незрозуміло на мене коситься.

- Я зізнався їй у почуттях. - відповів я.

- Ну це вже зрозуміли всі! - зітхнув юнак, а згодом добавив. - Давай дуй на сцену, народ чекає драйву! - штовхнув мене до свого гурту Вол.

- Вік, все в порядку? - похлопав мене по плечу гітарист.

- Да, нормально. Давайте запалимо! - Я підходжу до мікрофона.

Концерт добігає до кінця, і я підібравши рюкзак направляюся всередину парку.

- Віктор, ти можеш пояснити, що це було? - Як ураган на мене налетіла Поля. - Куди підібгавши ноги, втекла Рікі?

- Я зізнався їй в коханні.

- Що? - широко відкрила очі дівчина. - Якщо я не помиляюся, у вас з нею була серйозна перепалка ще з другого класу. Ти надіявся, що Ріка тебе обніме і поцілує?

- Уже ні. Вона мене при всіх вдарила по щоці. - Я зітхнув. - А далі просто втекла.

- Пфф! - поставила руки на талію чорноволоса. - Зараз їй наберу. 

Поля витягує з кармана телефон і набирає Ріку. Один гудок, другий. 

- Не бере! - піднімає голову вверх у відчаї кареглазка. - Зараз ще раз подзвоню. 

Проте на п'ятий раз Поля вже просто заховала телефон назад. 

- Так що будемо робити? - підняла очі на цих двох очі.

- Вік, не хочу тебе ображати, проте це твоя проблема. - відповів Вол. - Хоча є одне ідея в мене. - почесав підборіддя хлопець.

- І яка?

- Можна поговорити з її братом. - перебила того Поля. - Джейк найкраще знає свою сестру. Вони нерозлийвода.

- ...Ну або така ідея! - показав на кареглазку Вол.

- Джейк! - замахала рукою дівчина, і до нас підійшов жовтобородатий хлопець.

- Да? - подивився на нас він. А згодом почав розглядати і добавив. - А так ви відома група "Henker der Liebe"? Ти оцей же соліст Вік, так? Я ваш шанувальник.

- Дякую! - ми обмінялися міцним рукостисканням.

- Треба допомога? - підняв на нас очі Джейк.

- Значить ти не бачив що відбулося під час концерту? ‐ почав говорити я.

- Ну по-чесному, я був трохи зайнятий, тому в основному я слухав. - невпевнено відповів зеленоволосий. - А що таке?

- Я поцілував Ріку, а вона мене вдарила. - пояснив я ситуацію.

- Ти? Радій, що не отримав по рожі! - засміявся Джейк.  - Слухай, а ти не той Купідонов, про якого мені всі вуха продзижчала сестра? Хлопець, що в школі її бісив?

- Да, це я. - насторожено промовив я.

- Так ти в неї закохався? - почесав свою жовту бороду брат Рікі.

- Ще з восьмого класу! - Зізнався я.

- Ріка втекла від Віка, я до неї дзвоню, а вона не відповідає! - показала на телефон дівчина.

- Вам треба моя допомога? - показав палець вверх Джейк. - Ми закивали головами. - Просто не тривожте її хоча б кілька днів. Рікі розумна дівчина, все ж в такі моменти найкращий друг для неї це самотність. Прийде сюди вже сама. І якщо запитань до мене нема, то я піду, все ж фестиваль триває. - З цими словами Джейк нас покинув.

- Вона навіть не оцінила мою пісню! - Через якийсь час промовив я.

- Можливо просто не зрозуміла її зміст? - Пожала плечима чорноволоса.

- Давайте підемо на фестиваль, все ж він триває, а тут напевно є смаколики. - подивився навкруг Вол.

- У нашому кіоску є такі ласощі! - підморгнула йому дівчина. 

- Ви тоді йдіть, а я тоді поговорю з своєю групою. - одізвався на це я. Ті двоє рушили , я ж пішов до своїх говорити про музику, як і про концерт в цілому.

Тим часом Поля і Вол рушили до кіоску.

- Ти часом пробував попкорн зі смаком чилі? - звернулася до Вола Поля.

- А що і такий попкорн придумали? - повернувся до неї хлопець.

- Це мій власний рецепт! - посміхнулася дівчина. - Ну це знаєш є попкорн з карамеллю, з сиром та звичайний класичний. І тут я зрозуміла, що народ любить щось нове. Тож вирішила сумістити несумістиме в одну тарілку.

- І як вийшло?

- Зараз спробуєш! - зайшла в кіоск Поля і взяли в руки паперове відерце для попкорну.

- Ммм! - через якийсь час здивовано відірвався ві смаколика хлопець. - А є ще якісь дивні смаки?

- З Васабі. Хоча цей смак беруть не всі. Схоже, що цей інгредієнт не є популярним. - пожала плечима кареглазка.

- Давай, і цей. Мої язикові сосочки шукають гострих відчуттів! - провів язиком по губах Вол. Поля аж зарділася. Чомусь оцей жест для людей є дуже сексуальним?

- Белісімо! - показав великий палець юнак.👍 - Може ще чимось порадуєш? - переглянув Вол вітрину.

- Батончик зі смаком жареного яйця? - підняла брову вверх Поля.

- Да диви ти! І таке є! Давай! - протягнув нетерпляче руку Вол.

За цим всім поїданням я спостерігав, сидячи на лавочці. Хоч і пройшло стільки років, мені було дуже цікаво. Чому Рікі встановила між мною і собою такий товстій бар'єр, який не можна зламати? Ні вибухівкою, ні бензорізом, ні великою металічною кулею, яка прорізала б шлях всередину. 

- Як тобі фестиваль любові? - мої думки перервав дівчачий голос.

- Не вважати, що мене проігнорувала одна дівчина, то все можна назвати в порядку! - відказав на це я.

- Та не звертай уваги на цю дурненьку, я можу її повністю замінити! - посміхнулася на це Дарсі. Її ім'я я дізнався перед концертом, коли та за мною бігала, як навіжена.

- У тебе є якась краща пропозиція? - подивився на блондинку я.

- Одружися на мені! - притулялася до мене блондинка.

- Що? - Проте дівчина в цей же момент ховає в руки я враз нас оточують папарації.

- Вік, це правда, що ви одружуєтеся? - почали сліпити мене фотокамери.

- Так, це правда. У мене є навіть колечко! - протягнула руку на камери дівчина. На руці дійсно було симпатичне кільце.

- Я не робив тобі пропозицію! - почав заперечувати я.