10

І ось фестиваль розпочався. Про це оголосили в гучномовці, голос ведучого ледве стримував захоплення:

— Всім доброго дня! Сьогодні розпочався фестиваль кохання. Тому не бійтесь зізнаватися в коханні!

Поля швидко сховала блокнот у рюкзак і штовхнула мене:

— Ну що ж, Рікі, давай працювати!

Людей наче здувало вітром — натовпи були величезні. Ми з Полею ледве встигали виконувати замовлення. І все ж мене підтримував Дор — юнак у костюмі банана із сердечками. Він викаблучувався як міг, розмахуючи руками, намагаючись бути кумедним і одночасно чарівним. Найбільше уваги приділяв Дарсі. Блондинка терпіливо спостерігала за його витівками, іноді посміхаючись, але при цьому виглядала наче намагається стримати сміх і водночас не виглядати дуже захопленою.

Раптом із натовпу долинув знайомий голос:

— Хай!

На стіл обперся Віктор. Черга до нашого кіоску трохи зменшилася, і ми змогли нарешті поговорити спокійно.

— До сих пір в окулярах? — підняла я брову.

— Я більше не буду ховатися, — посміхнувся Вік. Але глянув на годинник і додав: — Вибач, мені треба йти.

Поля обережно подивилася на мене і сказала з напівсерйозною іронією:

— Чи то мені здається, чи Рікі закохалася…

Я лише відвернулася, заповнюючи порожні полички батончиками.

— Йди ти… — буркнула я, намагаючись приховати, що серце трохи калатало.

— Ну-ну! — підморгнула Поля.

Згодом із сцени пролунав голос ведучого:

— Дорогі гості! Радий вітати вас усіх тут. Дозвольте запросити на сцену групу, яка щойно почала свою діяльність — «Henker der Liebe» та її соліст Вік Купідонов!

Я аж випустила з рук коробку з їжею.

— Купідонов? — перезапитала я, відчуваючи, як серце стиснулося.

— Еее… а ти що, його знаєш? — жувала цукерку Поля.

— Це наш минулий однокласник… — почала я, відчуваючи, як серце завмирає.

— А, той, з яким ти постійно бісилася! — підняла палець Поля.

— Все, я йду звідси! — вирішила я, залишаючи кіоск і йдучи в сторону виходу.

Зі сцени пролунав Вік:

— А зараз я заспіваю пісню, в яку закохався з першого погляду!

Пісня була чесно гарною, але мені не хотілося її слухати. Я лише один раз глянула на сцену і побачила, як Дарсі разом із іншими шанувальницями буквально злилася з музикою, наче сама стала частиною дійства. Я повернулася і рушила геть, відчуваючи, як нудота й невдоволення борються із внутрішньою цікавістю.

— Стій! — почувся голос Віка. — Зачекай!

Хлопець схопив мою руку.

— А я то думала, чому ти мене бісиш! — фиркнула я. — Бо ти той Купідонов, який почав мене дратувати ще з другого класу!

— Слухай, я в тебе закоханий! Ще з восьмого класу! — кричав Вік, а загальне охання натовпу здивувало мене.

— Не думаю, що твої фанатки будуть раді цьому! — зиркнула я. Дарсі вже дихала вухами, трохи роздратовано спостерігаючи.

— Плював я на фанаток! — різко відрізав Вік. — Я тебе люблю!

— А ти мене бісиш! — відказала я, штовхнувши його від себе. — Відпусти!

Вік обняв мене і поцілував. Я на хвилину зависла — чесно, чекала цього поцілунку довго. Але змогла вирватися і дати ляпаса:

— Ти сосиско недороблена! Ти мені противний! Тому їдь звідси! — штовхнула його так, що він ледь не впав.

— Рікі! — кричав Вік, але я вже втекла, відчуваючи, як серце колотиться, а руки тремтять.

У домі нікого не було — всі на фестивалі. Трейлер теж не приваблював. Єдиним місцем, де мене не знайшли б, був проклятий дім. Легенди про нього ходили різні: від привидів до НЛО. Ніхто надовго там не затримувався.

Я відкрила двері — пилюка злетіла в повітря, пахнувши старими часами та невідомими історіями.

— Ти диви який розумний! — ступила всередину. — У тебе не вийде мене закохати, Вікторе! Ти не того поля ягода!

Зняла покривало з ліжка і стрибнула туди, розбиваючи тиху тишу кімнати.

— Моя таємна схованка? — просунула руку в дирку дивану і витягла пляшку віскі. Не думайте, що я всі проблеми вирішую алкоголем. Але зараз… просто не знала, що робити.

— Хе! — присіла на ліжко, потім піднялася. — Ха-ха! — криво посміхнулася я. — Не вийшло з першого разу… Давай ще!

Після кількох спроб я підійшла до дзеркала.

— Так, Рікі, зізнайся сама собі! — тикнула пальцем у своє відображення. — Чому ти відштовхуєш того, кого любиш і одночасно ненавидиш? Якщо взяти… — показала руками терези. — Ненависть перемагає любов! — одна рука піднялася вгору. — А любов? — закрила очі. — Фігня якась.

— І це каже та, яка не може прийняти своє кохання! — пролунав з темноти чоловічий голос.

— А ви ще хто? — підняла очі на незнайомця.