9

Години проходили якось дивно. Мені починало здаватися, що хтось за мене крутить стрілки в годиннику. Не встигла я і моргнути, як до фестивалю залишився один день. За це час парк атракціонів вже встиг перетворитися у дійсно щось фантастичне. У такий час вже можна здогадуватися хто що приготував.

Дарсі вже облаштувала свою лавочку із конкурсами. Це було і лопання кульок на сюрпризи, різні квести по парку атракціонів, на швидке перевдягання за час, нагадування малюнки на спині та багато всякого. Блондинка залучила всіх кого могла. І до найбільшого подиву і це в'язався і Дор.

- Я тебе не відпускаю! - Поля вцепилася у Дора, коли той вже хотів піти до Дарсі.

- Ти мені не нянька! - намагався вирватися з-під міцних захватів чорноволосої юнак.

- Рікі, ну хоч ти поможи! - повернулася до мене Поля.

Я ж стояла біля них і просто сміялася. Можна було подумати, що Поля закохалася в Дора.

- Дор, ти не знаєш куди потрапляєш! Це ж лапи шаленої львиці, яка розірве тебе на маленькі частини і зжере миттю. - Тягнула назад кареглазка нашого друга.

- Якщо львиця - це королева звірів, то я буду її королем! - не зупинявся на цьому Дор.

- Так все відстань! - штовхнув дівчину хлопець, що та аж впала, і рушив до своєї "коханої".

- Ти в порядку! - Я підбігла до неї.

- Якби ти допомогла, то була б у порядку! - вирвала мою руку допомоги від своєї Поля і вже сама встала із землі.

- Не думаю, що я хоча б якось змінила ситуацію! - Глянула на щасливого Дора. У хлопця сіяли очі, тому не могла їх потушити. Все ж рушити щастя не в моїх силах!

- Треба було ще раз луснути своїм фірмовим прийомом його по рожі! - подивилася на мене Поля.

- Мені здається що ще від того слід не зійшов! - відказала на це я.

Да, після того приголомшивого прийому, довелося хлопця приводити в порядок. Бо пролежав він довгенько. З розбитим носом. Дивно, що ніхто не звернув на це увагу! Тому довелося шукати аптечку для приведення в порядок цього шукача кохання.

- А ти можеш мені припудрити ніс, щоб він був не такий червоний! - тикнув на пудру Дор, коли я зупиняла кров з його носа.

- А тобі це навіщо? - здивовано підняла вверх одну брову.

- Щоб краще виглядати перед Дарсі. - Кивнув хлопець. - Да і синяки під очима можна якось замазати. У вас в дівчат в косметиці і така фігня є!

- Ти правда у неї закоханий? - все ж зупинилася з прихорошуванням юнака я.

- По-чесному? - Я на це кивнула.

- Дарсі мені тільки недавно почала подобатися, все ж у неї є той шарм, якого не вистачає дівчатам. - пояснив Дор.

- Тобто в мене і Полі цього шарму немає? - подивився на нього.

- Слухай, ви мої найкращі друзі, тому для мене ви як сестри. - Почав виправдовуватися Дор. - Ви для мене як сестри! Тому я не розглядаю як тих, до кого можна підкатити!

- Ну знаєш! - Я піднялася з лавки і пішла геть. Дор та і залишився сидіти сам, і запханою в носі ватою. 

Все ж трохи заспокоївшись, вирішила повернутися назад і побачила там таку картину. Дарсі приєдналася до Дора і допомагала його привести себе в порядок. Блондинка і правда може давити на нерви, напевно це і сподобалося моєму другу. Проте побачити її в іншому амплуа було для мене новинкою. Можливо тому я не допомагала Полі, коли та ледве не сідала на шию цьому хлопцю. Може просто дати шанс!

Та години йшли, і треба було закупати їжу для нашого кіоску. Частину з якої ми замовляли в інтернеті, дещо купляли в магазині. І все по величезному списку Полі, яка яка зараніше все приготувала. Не забули і про різні пристрої як наприклад, блендер. А також міні-холодильник. Все ж для деякі продукти треба зберігати у прохолодному місці. 

В останній момент я згадала про музику. Тому вже в прискореному темпі вже докуплялися колонки. Проте вже ж для повного заповнення нашого кіоску ми вирішили дочекатися самого фестивалю. Навряд чи він буде проходити в таку рань. Тому треба лише пораніше встати, принести всі продукти сюди, і вже тут все розмістити по місцях. Тільки дочекатися! 

Однокласниці вже всі вуха простіскали цим Віком з групи "Henker der Liebe". Мені ось цікаво цей соліст знає значення назви своєї групи. ПАЛАЧІ ЛЮБОВІ! Кат - це та людина, яка виконує вирок про страту або тілесне покарання. Той хто секірою відрубує голови. Тільки нашому випадку кат робить зовсім інше. Як можна любити групу, яка вже в самій назві оскверняє кохання? Поясніть мені!

Ранок почався якось не дуже. Я проснулася дуже рано. А знаєте чого? Бо чомусь мені снився цей Купідонов. Я чесно намагалася викинути його з голови. Але цей пацан тримався в мені за мене як міг! (Боже, як це звучить!). Тому трішки повивши в подушку і все ж тяжко зітхнувши, я поплелася у ванну. Контрастний душ швидко приведе мою свідомість в порядок. 

Надягнувши на себе топік з джинсовими шортами, я зробила дві міні-гульки на голові, залишивши розпущене волосся. Зробила мінімальний природний макіяж, і посміхнулася сама собі в дзеркало. Я готова!

Ніхто ще не проснувся, тому вирішила, що снідати сенсу немає. Тому забравши свою половину продуктів, які ми ще вчора розділили з Полею, я рушила в парк. Довелося викликати таксі, все ж їжі було багато.

І ось приїхавши на потрібне місце, забрала всі свої речі і рушила до міні-магазинчика. Включивши якусь запальну музику, я почала розбирати все по поличках. 

Парк був пустим, не рахуючи охоронців, які його охороняли. Та і з ними проблеми не виникли. Хлопці виявилися дуже веселими. Під кілька пісень ми станцювали і доволі багато посміялися. Проте все ж робота є роботою, тому довго все це не відбувалося. Я ж рушила оглядувати парк.

Тато за ці дні разом з своїми помічниками встигли побудувати сцену, яку вже прикрасили. З наших з Полею покупок ще залишалися прикраси, які вже тупо нікуди не було всунути на наш кіоск, тому тут вони якраз стали доповненням. Недалеко від не забула і фотозона. Проте все ж мені здавалося, що фото буде більше з рожевим бананом. Як назвав би це Джейк: "Есклюзивний чудо-банан!🍌 Тільки закоханий!"🤣