9

Години тягнулися дивно. Здавалося, хтось зовні крутить стрілки годинника: то він пролітав, мов ракета, то зупинявся зовсім. Я ледве моргнула, а до фестивалю залишався лише один день. Парк атракціонів за цей час перетворився на справжню казку: яскраві гірки, миготливі вогники, прикраси, що змушували забути про буденність і втратити відлік часу. Уже можна було здогадатися, хто що підготував і хто до якого плану готовий.

Дарсі облаштувала свою лавочку з конкурсами. Лопання кульок на сюрпризи, квести по парку, швидке перевдягання, малюнки на спині — і це лише початок. Вона притягала всіх, кого могла, і до мого великого здивування туди потрапив і Дор.

— Я тебе не відпускаю! — Поля вцепилася у Дора, як ніби тримала останній шматок землі під час землетрусу.

— Ти мені не нянька! — намагався вирватися юнак, але Поля тримала його настільки впевнено, що той мимоволі став її «заручником».

— Рікі, ну хоч ти допоможи! — обернулася до мене Поля, очі блищали азартом і рішучістю.

Я стояла поруч і сміялася. Видовище було комічним: Поля явно була закохана в Дора, і від цього всі її дії виглядали надзвичайно драматично.

— Дор, ти не знаєш, куди потрапляєш! Це лапи шаленої львиці! — тягнула його назад Поля, наче готувалася до бою за життя.

— Якщо львиця — королева звірів, то я буду її королем! — не зупинявся Дор, хитро підморгнувши мені. Я помітила, як в його очах загорілася іскра азарту, готовності боротися не лише з Полею, а й із будь-якими непередбачуваними перешкодами.

— Так, все, відстань! — штовхнула його Поля, але Дор ухилився, легко посміхаючись. Він рухався так, наче навіть у хаосі відчував себе на своєму місці.

— Ти в порядку? — підбігла я до Полі.

— Якби ти допомогла, була б у порядку! — вирвала мою руку і вже сама піднялася, спритно струшуючи себе з землі.

Я глянула на Дора: його очі світилися азартом і задоволенням, у них було щось невловимо привабливе. Я посміхнулася — змінити їхнє щастя було неможливо.

— Треба було ще раз луснути своїм фірмовим прийомом йому по рожі! — підморгнула Поля, і в її голосі чулася іронія та виклик.

— Мені здається, ще від того слід не зійшов! — відказала я, пригадуючи його розбитий ніс і синці.

Після цього довелося приводити Дора до ладу. Пролежав він довго, з носом червоним, мов стиглий помідор. Дивно, що ніхто не звернув на це увагу! Тож ми з Полею почали шукати аптечку.

— А можеш мені припудрити ніс, щоб не такий червоний? — тикнув Дор, дивлячись на мене з хитрою усмішкою.

— А тобі це навіщо? — підняла брову, намагаючись не показати, що мені смішно від його юнацької самовпевненості.

— Щоб краще виглядати перед Дарсі. І синяки під очима замазати. У вас, дівчата, завжди є щось для цього.

— Ти правда закоханий у неї? — зупинилася, дивлячись на нього уважно.

— По-чесному? — кивнув Дор. — Дарсі мені тільки недавно почала подобатися. У ній є той шарм, якого часто бракує іншим дівчатам.

— Тобто у мене і Полі цього шарму немає? — здивовано запитала я.

— Ви мої найкращі друзі, тому для мене ви як сестри, — пояснив Дор. — Тому я не розглядаю вас як потенційних дівчат.

Я підняла плечі, посміхаючись: — Ну знаєш!

Дор залишився сидіти сам, запханим ватою в носі, з хитрою усмішкою на обличчі. Я вирішила повернутися трохи пізніше і побачила дивовижну картину: Дарсі допомагала Дору привести себе до ладу. Блондинка виявилася майстерним психологом і керувала хаосом із грацією, яка явно вразила мого друга. Я дозволила їм трохи простору, не втручаючись у їхню маленьку гру.

Години йшли, і настав час закупати їжу для кіоску. Поля заздалегідь склала список: частину замовили онлайн, частину — у магазині. Всі необхідні пристрої: блендер, міні-холодильник — на місці.

Я згадала про музику. Під прискореним темпом ми купили колонки і все, що потрібно для повного заповнення кіоску. Тільки залишалося дочекатися самого фестивалю.

Однокласниці вже всюди говорили про Віка з «Henker der Liebe». Я думала про назву групи: «Палачі любові». Звучало страхітливо, але, мабуть, саме це робило його інтригуючим.

Ранок настав раптово. Я прокинулася надзвичайно рано через сон, де купідон-Вік переслідував мене. Контрастний душ, міні-гульки на голові, джинсові шорти та топік — я була готова зустріти день.

Ніхто ще не прокинувся. Я взяла свою частину продуктів і вирушила в парк. Включила запальну музику і почала розставляти все по поличках.

Парк був майже порожнім, лише охоронці та ми. Хлопці веселилися, танцюючи між коробками, підспівуючи і жартуючи. Та робота залишалася роботою. Я рушила оглянути парк: сцена готова, прикраси розставлені, фотозона чекала на гостей. Джейк навіть назвав банан у фотозоні «Ексклюзивний чудо-банан! Тільки для закоханих!».

Дарсі завершила свої конкурси, я спробувала полопати кульки — вийшло три рази, ще три довелося піднімати.

— Ого! Бачу, ти серйозно зайнята! — промовила Поля, підійшовши до кіоску.

— Да, щось не спалося, тому вирішила принести користь! — я накинулася на стіл.