7

Останні ноти закінчують своє звучання, і на якийсь час в аудиторії утворюється тиша.

- Спокійно, Рікі! - героя і я сама собі і для спокою закриваю очі.

Чую якийсь шурхіт і згодом роздаються по залу оплески.

- Молодець! - Говорить жіночка.

- Це найкращий виступ за цей конкурс! - чую голос містера Чефа.

Від несподіванки я відкриваю очі. Всі судді встали зі своїх місць і аплодують.

- Тебе як звати? - містер Чеф підходить до мене.

- Рікі. - Сказала я. - Проте думаю мене повинні знати, бо я записувалася сюди.

- Ну я тебе не знаю! - пожав плечима бородач, і згодом несподівано протягнув мені руку. Я невпевнено відповіла на це рукопожаття. - Вітаю! Ви гідні стати студенткою на моєму факультеті.

- Значить я пройшла? - уточнила у нього я.

- Значить, так! - хмикнув той. - І можу точно сказати, що бюджет для вас буде забезпечений! Ніякого контракту! А щодо документів, то з вами зв'яжуться в найближчому часі.

Я посміхнулася. Все ж незважаючи на цю радість, поверталася не додому, а в парк. Та і який сенс їхати до хати, якщо нікого там немає. Все ж скоро фестиваль любові, і всі знаходяться там. Да щоб якось відсвяткувати я з'їхала по дорозі у магазин і купила всім по баночці спрайту. Це ж лише початок.

Припаркувавши байк на стоянці, я побачила Віктора, який обперся на свою машину. Кепку від вдягнув навпаки, окуляри теж на ній. Сам заховав руки в кишені і таємниче на мене дивився.

- Привіт! - побачивши мене, промовив він.

- Ого! Бачу сміливості з кожним днем більшає і більшає! - оцінила хлопця я.

- Фестиваль наближається, тому сенсу ховатися не бачу. - підійшов до мене юнак. 

- Це Вік чи ні? - Чую позаду нього якісь дівчачі голоса. - Бо машина дуже схожа на його.

І дивлюся назад і бачу як дівчата приглядуються до його червоної машини. І ось витягають телефони. Ну точно перевіряють! Переводжу погляд на Віктора і бачу як той вже вдягнув окуляри з кепкою.

- Ще трішки твого занудства і я куплю супер момент-клей і намертво приклею окуляри з кепкою до твоєї макітри! - промовила я. - Оце постійне одягання і знімання Їй-Богу вже діє на нерви!

- Та невже? - викрикує одна дівяинонька. - Це точно машина Віка!

- Пішли! - запах мене за руку Віктор і хоче кудись піти.

- Йди сам! - вириваюся я. - Мені ще треба забрати речі.

- Давай швидше! - прискорює мене юнак.

Ич, куди, спішить! Наче від дівчат втікає! Я хапаю банки спрайту, і зітхнувши, рушаю все за цим прокаженим.

- Фух! - знімає кепку з голови хлопець, заховавшись за одним із кіосків. Окуляри чомусь не зняв.

- З кожним днем ти дивніший і дивніший! - піднімаю вверх одну брову.

- О, привіт, Рікі! - Раптово вискакує десь із-за кутка Поля. - Так ти тут не сама? - дівчина бачить і Віктора. - От нагадуєш ти мені когось. Ну точно якусь знаменитність! Співака чи що?

Віктор при її словах міняється в обличчі і зі словами: "Мені треба йти!" тікає.

- Мене злякався чи що? - дивиться на втікаючого хлопця чорноволоса. - Чи то мені здається, що він не хоче, щоб ти дізналася ким він є насправді! - Подивилася на мене подруга, поставивши руки на талії.

- Без поняття! 

- А ти чого з упаковкою банок спрайту? Поля перевела погляд на мою покупку.

- Пішли! Розкажу в компанії!

І за подругою попрямувала до кіоска.

- Значить я поступила! - піднімаю банки вгору я, як тільки показуюся біля кіоску. Там вже зібралася моя сім'я та Дор. 

- Тепер теревенити будеш нерви своїх однокурсників! - радісно промовив на це Джейк.

- Тобі наче подобалися мої трелі! - роздаючи всім по ланці спрайту, звернулася до брата я.

- Ну да! Просто хочу щоб помучилися і твої "курсаки"!, - добавив той.

- Да я тебе... - підняла я руку, проте за мене це зробив тато, який дав в потилицю своєму сину.

- Джейк! - пригрозила йому мама.

-Ай! - потираючи боляче місце, заскиглив жовтобородатий. - Навіть пожартувати спокійно не можна!

- Я тобі зараз влаштує пожартушки! - показав кулака тато. Все ж до насильства в нашій сім'ї не доходило. Це називався "Виховний сміхобій".

- Тоді вітаю зі вступом! - підняв вгору банку Дор.

- Да, вітаю! - всі долучилися до вітань.

Да і святкування було не довгим, адже допивши спрайт, згодом всі розійшлися по справах, в точніше по ремонту парка, а ще точніше до приготування до фестивалю.

- Тепер можна зайнятися і меню! - Поля витягла з рюкзака товстелезний блокнот. - Чим буде славитися наш кіоск? - Дівчина відкрила його і взяла ручку для письма.

- Смачними коктелями, свіжими фрешами, попкорном, кукурудзою... - сидячи на столі, почала перераховувати я.

- Газованою водою! - добавив Дор. - Типу кока-коли, персі чи спрайту!

- Зрозуміла! - Поля шурхотіла ручкою по листках блокнота.

- Лимонадами.

- А ще різними батончиками! - по черзі доповнювали список Полі ми з Дором.

- Значить треба все це закупити! - задоволено закриває блокнот чорноволоса.

- Поскоріше б фестиваль! - зітхає на це Дор.

- А чого так тобі цього хочеться? - піднімає вверх одну брову Поля.

- Дуже охота дізнатися які любовні конкурси приготує Дарсі! - показує рукою на блондинку Дор.

Дарсі в цей момент невпинно розмовляла зі своїми подругами, активно розмахуючи руками.

- Закохався чи що? - подивилася на нього я. Хлопець не зводив з блондинки очей.

- Не дай Боже! - піднесла руки до обличчя Поля. І ще раз глянувши в обличчя юнака, промовила. - Слухай, купідон, досить пускати свої слюнаві стріли на Дарсі! - щіпнула за руку Дора Поля. Проте той навіть не шелохнувся.

- У нього і правда вже слюни течуть! - подивилася на Дора я. Фу!

- Дор! - заволала прямо у вухо Поля. - Може це поможе? - і витягнувши з рюкзака пляшку води, відкрутила кришку і виплеснула на хлопця.

- Уф! Нічого не допомагає! - Дор як стояв так і стоїть, як вкопаний, тільки тепер ще й мокрий.

- Біда на нашу голову взялася! - прокоментувала ситуацію кареглазка.