3

Дзвінок телефону вириває мене зі сна. Такий сон був. Я була мухою, яка літала по кімнаті, і мене мухобійкою засунули в молоко. Так я молоко перетворила в масло, і виплюхалася звідти. Проте перед тим влаштувала собі молочну ванну, і вже потім вилетіла у вікно.

- Ну хто там? - витягую руку і забираю телефон.

Такий сон був! Друга серія повинна була продовжилися на вулиці між голодними пташками та божевільними людьми.

- Алло! - рявкаю в трубку.

- Господи, Рікі, так і до інфаркту доведеш! - пролепотіла Поля. - Давай вставай через п'ятнадцять хвилин треба зібратися в парку.

- Ой! - Я відкриваю очі і злітаю з ліжка, на ходу заправляючи його. Підбігаю до дзеркала і дивлюся на свій сонний вигляд. Марширую у ванну аби привести себе в порядок. Натягую на себе топік з шортами, проводжу гребінчиком по волоссю. І махнувши на це, роблю наскоро дульку на голові. Кілька прядів витягую для симпатичності. Тепер обличчя. Синяки професійно тримаю під льодом з різними настоями під очима. Це дійсно допомагає. Далі вже кладу патчі. Роблю собі масаж. І вже потім полегшено зітхаю. А не скажеш, що тільки-но встала.

На годиннику залишається п'ять хвилин, тому спішу вниз. Розумію, що часу дуже мало, тому хапаю оладку в рота.

- А поснідати? - повертає до мене голову мама.

- Я поспішаю! - посміхнулася я. - Не переживай, по дорозі щось куплю. 

Хапаю свій скейт, втикаю у вуха навушники і включаю навігатор. Чорт, запізнююся на двадцять хвилин. Ай, нічого без мене не станеться!

- Рікі, де твоя пунктуальність? - сердито промовляє Філія Чорновушко, коли я приєднуюся до всіх. 

- Загубилася по дорозі! - буркучу я у відповідь. Поля на це пирскає від сміху. 

- Сьогодні ми будемо прибирати сміття. Прошу розібрати інвертар. - місіс Делфі показала на гору різних інструментів. 

Ми з Полею перевернулися і пішли за граблями. Дарсі, яка підійшла, щоб вибрати собі помічника для прибирання, стояла і думала. І коли взяла мітлу, ми не змогли цього не сказати.

- Що вибираєш яка мітла зручніше? - підійшла повз Дарсі Поля.

- Треба брати довшу і з гарним оперенням ззаду! - підходжу до блондинки я. 

- І щоб гарна палиця була! - додає Поля.

- Ага, щоб зручно було сідати на неї. - кивнула я.

- Таким важко у нашому суспільстві! - ми стукнулися граблями один об одного.

Дарсі не відразу зрозуміла про що ми говоримо, проте коли зрозуміла, то нас вже там не було. Ми ржали недалеко від неї, ховаючись за кіоском.

- Я не здивуюся якщо дівчина зробить собі кіоск з поцілунками. Типу плати гроші і тебе поцілують ці прекрасні губи. - промовила я, зробивши утячі губенята.

- З герпесом! - вставила свої п'ять копійок Поля.

- Фу! - скривилася я, а вже потім добавила. - Давай пішли прибирати! 

- А обов'язково треба приколюватися над Дарсі? - до нас згодом приєднався Дор.

- Слухай, ну хто ж винний, що Дарсі сама напрошується! - хмикнула чорноволоса. - До того ж, вона перша почала. А ми лише підігруємо!

- Ага. - згодилася я.

- Тільки за нею по дворах не ходіть! - порадив нам хлопець.

- Нічого не обіцяємо! 

- Маньячки! - заокруглив догори очі Дор і рушив в інше брудне місце. 

- Слухай, а як тобі кіоск, за який ми заховалися? - показала я на приміщення, яке стояло біля нас.

- Думаєш його перетворити у наш міні-магазинчик? - оцінила споруду кареглазка.

- Ну да. Тільки підлатати його треба. - Я зупинилася прибирати. - Поміняти покриття даху від доща, добавити рекламу, все прибрати і помити.

- Хм! - Поля склала пальці у вигляді камери і почала малювати у фантазії своїй кіоск. - Да. Давай. Тільки треба оцінити маштаб робіт.

Робота кипіла і кипіла. До нас приєдналися і дорослі, в тому числі і мої батьки з братом.

- Слухай, може сказати про це твоєму батьку щодо кіоску? - звернулася до мене Поля. - Він вже в цьому ділі майстер.

Мій тато працював будівельником. І ремонтував всі площадки починаючи від маленьких і закінчуючи великими. Хоча все це почалося з хендмейду, коли батько вирішив зробити нам нову шафу. Далі продовжилося бесідкою на вулиці, а далі все це затягнулося. Хобі стало професією. 

- Упевнена, що він буде радий! - посміхнулася я.

- Що збираєтеся забрати кіоск? - почувся голос Дарсі.

- Ну не ми ж будемо зваблювати соліста з групи "Henker der Liebe"! - відповіла я на її запитання. - Ммм. - Ми зробили з Полею утячі губи і почали цілувати повітря.

- До того ж Вік не поведеться на оцю дешеву провокацію! - добавила Поля. 

- Да і кіоск для цього не потрібен. Тільки ліжко. Хоча і без нього обійдетесь! - заржала я. - Якщо цей Вік тебе захоче.

- Уф! - почулося від Дарсі, як тільки ми від неї відійшли.

- Слухай, треба допомога! - потикала я у тата, коли той ремонтував вітрину.

- Дайте вгадаю, змайстрювати вам будинок на дереві?

Ми з Полею переглянулися і негативно відповіли. Щоб ви розуміли, тато вже робив нам цей дім. Тільки ми його розламали. А точніше гілки, на якій він знаходився. І вдвох смачно ляпнулися на землю, на щастя, обмежившись лише синяками. Сміх Джейка ще довго було чутно по всій вулиці. 

- Хм. Може тоді зробити морозиво з опілок від дерева?

- Нє! -  захитали ми головою.

Ну да, зізнаюсь, було таке діло. Вирішили ми зробити таке морозиво. Ну цікаво ж. Потім кілька днів боліли животи. Але ж попробували!😂 На смак, таке щось! До того ж ми перестрахувалися і у воду добавили біле і чорне вугілля від болі в животі. Виглядало шикарно, тільки животу це не дуже сподобалося.

- І що ж тоді на цей раз? - відірвався від роботи тато.

- Відремонтувати нам кіоск для напоїв і солодощів. - показала Поля на міні-магазинчик.

- Почекайте трішки, через тридцять хвилин до вас прийду! - показав на свою роботу чоловік. Ми кивнули.

- Може тоді перекусимо? - кивнула я. - Бо сама не снідала!

- Давай, тут недалеко я кафе!

Роботу ми закінчили, да і прибирати вже не було нам чого. Тому і рушили туди. Зручно розташувавшись за столом ми замовили бургери та сік. І поки чекали замовлення почали розмову про вступ в університети. За сусіднім столом недалеко від нас сиділи двоє хлопців, і схоже що їх ця тема зацікавила.