19

Звісно, спостерігати за тим, як сваряться двоє твоїх ворогів, можна вічно, і Локі цілком поділяв цю загальноприйняту думку. Але брати по борідках і батьках встигли неабияк розлютити не лише один одного, а й свого божественного супутника, і тому, вибравшись з порталу, з гучним вигуком «Дістали!!!» він одразу попрямував до Грута, безцеремонно відкидаючи Ракету вбік. Єнот, піднявшись на ноги, вже почав було ладнати свій кулемет до бою, але Тор схопив його за шкірку і струснув. Зброя випала з лапок і покотилася по підлозі.

- Брат на тебе погано впливає, громило, - незадоволено заричав Ракета, намагаючись вивернутися і вкусити бога за руку. - Раніше ти виявляв більше поваги до свого капітана!

- Краще йди допоможи Старку, - миролюбно запропонував Тор, проігнорувавши «громилу». - Вони просто розмовляють. Не буди лихо, поки воно з древом спілкується...

- А він теж знає грутську? - поцікавився Ракета.

- Звісно. Ми ж разом навчалися. Він ще й краще за мене в ній розбирається. Коли ми були дітьми, нерідко базікали грутською, коли не хотіли, щоб оточуючі нас зрозуміли - цю мову з усіх асгардських дітей вивчали тільки ми двоє. І Локі все мріяв поговорити зі справжнім грутом, бурчав, що я хоч і дуб дубом, але на цю роль не дуже-то годжуся... Напевно він тепер щасливий - дитяча мрія збулася! Тож будь ласкавий, не заважай.

Ракета нарешті примудрився гризнути Тора за палець і зістрибнути на підлогу, але все ж бігти по зброю чи нападати на Локі не поспішав.

- І ти ще щось кажеш про неповагу... - пробурчав Тор. - Давай, допоможи Старку, а то вони зараз знову музей рознесуть!

Ракета окинув професійним поглядом Тоні і Стефа, які все ще сварилися один з одним, Ванду, яка вочевидь втрачала терпіння - навколо неї вже кружляли червоні іскорки, явно налаштовані недружелюбно, і Локі з Грутом, які й справді мирно базікали, і, важко зітхнувши, попрямував до Віжна.

      
Спільними зусиллями робота все ж вдалося відновити. Щоправда, він не одразу зміг усе пригадати, але швидко впізнав Тоні й Ванду, потім Тора, і Ванда потягнула його до затишного куточка нагадувати про решту, вигнавши попутно звідти Пітера з Гаморою.

- А ти не хочеш приєднатися до Месників, єноте? - поцікавився Тоні, який не втомлювався хвалити кмітливість звірятка в процесі відродження Віжна. - Став би мені гідною заміною - руки й сила в них у команди є, а от із мізками напряг... вибач, Торе.

Але Тор не ображався. Тор спостерігав за Локі, який усе не відходив від Грута, і намагався розібрати їхню бесіду, але брат, ніби на зло, спілкувався з новим приятелем надто складними інтонаціями, і Тор розумів лише загальний зміст. Судячи з того, що йому вдалося розібрати, Локі кликав дерево з собою в подорожі, і це богу грому зовсім не подобалося - відпускати невгамовного брата норни знають куди не дуже-то хотілося, та й знову утримувати Ракету від необачних вчинків - теж. Він був готовий побитись об заклад, що войовничий єнот таку ідею не оцінить, але не був певен, чи варто рятувати Локі в такому випадку, чи сам хай якось розбирається...

- Та я не проти, хоча ділитися своїми напрацюваннями з нижчою расою не дуже хочеться... - протягнув єнот, явно задоволений похвалами від представника «нижчої раси». - У вас же все більше таких, як Квілл, безнадійних, ніж таких, як ти, Ентоні. Груте, підеш зі мною?

- Я є Грут! - гордо заявив малюк, і Ракета здивовано на нього поглянув, як і Тор. Тільки Локі задоволено посміхався.

- Повертайся в Асгард, братику. Трон чекає на тебе, а мене не чекає ніхто. Усі тільки й пригадують, що я відправив Одіна в Вальгаллу... Піду мандрувати світами, заберу з собою цього малюка, - кивнув він на Грута. - Позмагаємося років через тисячу, у кого з нас Іггдрасіль росліший та крона ширша?

Зловивши купу здивованих поглядів і найшокованіший - від власного брата, Локі втомлено закотив очі.

- А ти що, не знав, Тор? Навіщо, думаєш, нас навчали їхньої мови? Будь-який грут - це потенційне Світове древо, тільки їм вирости не дають усякі, - він кинув обурений погляд на Ракету. - А володар верховного світу зобов'язаний розуміти власне дерево і вміти з ним домовлятися. Як інакше, думаєш, вдасться спокій у міжсвіті зберігати? А тобі лише б «яєгруткати» без жодного сенсу...

Поки Тор перетравлював інформацію, Локі ще раз демонстративно схилився до дерева-підлітка.

- Підеш зі мною? Я тобі такі світи покажу, що й не снилися твоїм зоряним охоронцям...

В очах Грута вже давно танцювали захоплені вогники, і навіть без слів була очевидна його зацікавленість пропозицією. Та все ж він обернувся до Ракети й тихо запитав: «Я є Грут?»

- Та Грут ти, Грут, - буркнув єнот. - Хто я такий, щоб забороняти іншим реалізовувати своє покликання... Гей, громовідводе, твій брат не бреше?

Локі дуже хотілося вигукнути: «Я щойно врятував цілий всесвіт, Гела вас забирай, а вам шкода для мене якусь деревинку?», але він розсудливо промовчав і був винагороджений за терплячість.

- Його слова звучать розумно. Я й справді був не дуже уважним учнем, - визнав Тор. - І все не розумів, чому грутської вчили тільки ми з Локі.

Немов знущаючись, Локі заявив грутською: «Дурний, дурний принц!» Деревоподібний підліток міцно схопив бога за руку, стискаючи в іншій тетріс, з яким не розлучався, навіть вирушаючи жертвувати собою.

- Так, усі розібралися? - рявкнув Колекціонер, якому ця зграя відвідувачів уже неабияк набридла. - А тепер геть із мого музею!

Повітря затягнулося червоним серпанком. Тор, хапаючи за руки Наташу й Ванду, що тягла за собою Віжна, і дочекавшись єнота, що стрибав на шию, покликав Біфрост, Локі з Грутом зникли за синім спалахом, Стрендж швидко начарував портал під ногами Старка, переносячи його на Сакаар, і хотів уже було відправити себе самого на Землю, як кільце порталу під його ногами згорнулося золотистою змійкою та скользнуло до його шиї, загрозливо звиваючись і стискаючись.