18

Уява Локі малювала йому дивовижні картини возз'єднання з братом. В одних (відверто фантастичних, але від того не менш приємних) Тор кидався йому на шию з радісними вигуками, як колись у безтурботному дитинстві, в інших - погрожував усім своїм блискавичним арсеналом, примушуючи дивом врятованого брата швидко відступати й гратися ілюзіями, щоб знову не загриміти до Гельгейму позачергово. Але того, що Тор зустріне його задоволеним реготом, Локі безумовно не очікував.

Здається, варто було припиняти цей цикл смертей і відроджень - чи то Тор надто до них звик, чи то в громовержця потихеньку їде дах... Не те щоб він раніше міцно тримався на законному місці, але до цього моменту на повернення брата з небуття він реагував цілком передбачувано, і це дуже подобалося магові: в такому шаленому житті, безумовно, потрібна бодай якась стабільність. Навіть якщо вона виражається у старій і звичній погрозі надерти недолугому молодшому братові і дупу, і шило, що стирчить із неї і не дає дурній голові спокою.

- Я теж радий тебе бачити, брате, - скривився Локі, щиро бажаючи трохи зіпсувати недоречно гарний настрій Тору. Але тому все було байдуже - з уїдливістю молодшого він стикався не вперше, а отрута, яку з дитячих років приймалась щодня в малих дозах, уже давно не завдавала його організму нищівної шкоди.

- З поверненням, - мабуть, для контрасту похмуро привітав його Стрендж. Локі лише кивнув у відповідь - таким кивком за давніх часів вітали один одного суперники перед дуеллю, готуючись уже за лічені хвилини окропити землю кров'ю опонента. Але до баталії, на щастя, не дійшло - Ванда, що вийшла з порталу, завила і кинулася до Віжна, прикувавши до себе загальну увагу.

Грут, який нещодавно прийшов до тями, щось невдоволено буркнув і почав панічно озиратися на всі боки. Ракета, який все ще не відпускав улюбленця із загребущих лапок, теж озирнувся - швидше здивовано, ніж налякано.

- А де Дракса і Мантіс космічні пірати носять? Невже на цьому вашому Сакаарі? - поцікавився він, але за ревом Ванди його ніхто не почув.

      
Втрата Каменя коштувала Віжну чимало - зараз він нагадував манекен. Дивно, що в метушні ніхто й не помітив дивності в його поведінці, але з іншого боку, якщо вже навіть зникнення кількох Вартових залишилося непоміченим у бурі, яку влаштував Тор, у вигуках Ракети й обуреннях Колекціонера з приводу чергового розгрому в музеї, чому тут дивуватися? Ванда марно намагалася прилаштувати Камінь на місце магією, але нічого не виходило. Стрендж так само марно намагався їй допомогти, відмотати час і повернути Камінь на місце таким чином, але в результаті лише зітхнув:

- Грандмайстер уже ним скористався після того, як забрав у Віжна. Я не можу повернути час назад, бо це змінить надто багато чого, а мій Камінь не в силах самотужки зламати дію іншого Каменя і...

- Відмовки, - пирхнув Локі. - Не такий уже ти й крутий, чорнокнижник. Колекціонере, не зволите допомогти? У нас три Камені, взагалі-то... хоча мій тут напевно не знадобиться.

- Я й так достатньо сил витратив на відновлення порядку у Всесвіті загалом і музеї зокрема, - обурився Тіван. - У вас же дівчина з силами, дарованими Каменем Реальності. Якщо вона нічого не може зробити, то навряд чи я зможу допомогти!

Ванда від такої заяви навіть істерику припинила. Подивилася на Колекціонера недовірливо, потім перевела погляд на Тора - він єдиний з усіх присутніх був їй добре знайомий. Ну, крім Локі, звісно, але ошелешене обличчя свого супутника вона вже встигла оцінити. На жаль, бог грому не дуже розбирався в таких речах.

- Значить, не тільки ця дурепа Фостер примудрилася потрапити під вплив Каменя? Я заінтригований, - прокоментував Локі, який зрозумів натяк Тівана куди раніше. - Страшно згадати, що вона витворяла під дією Ефіру... Як же тобі це вдалось, дівчинко?

- Над нею з братом Гідра досліди ставила, тож усе можливо, - пригадав Тор. - А ми наївно думали, що в них був тільки Тесеракт... Недооцінили ворога, значить. Можливо, якщо ми повернемо Віжна на Землю разом із Каменем, то Тоні зможе його відновити?

- Старк на Сакаарі, - гірко зітхнула відьма, - і навряд чи захоче його залишати...

- А Віжн навряд чи переживе ще одну телепортацію. Хоча не знаю, наскільки йому зараз може зашкодити хоч щось, - похмуро додав Стрендж. - Стоп, що ти сказала? Тоні на Сакаарі???

- Цілком у його стилі, - задоволено всміхнувся Тор. - Я завжди вважав, що йому саме місце у Вальгаллі... після смерті, звісно. До речі, як там справи в Асгарді?

- Якому Асгарді?

- Ну, ти ж... повернув Асгард? - з кожним словом упевненість у голосі бога танула під глузливим поглядом брата, який поступово набував істинного вигляду. Тіван захоплено присвиснув - таких чудовиськ у його колекції ще не водилося.

- Ти, здається, про дещо забув, Торе...

Не варто було навіть намагатися приховувати тріумфальну посмішку - Локі чекав моменту, коли зможе це сказати, коли побачить розгубленість і біль на обличчі брата. Тор може скільки завгодно вдавати, що радий його поверненню, але зараз проступають його справжні емоції. Він радів лише можливості повернути рідний світ, можливості дикій, шаленій, як будь-які виверти долі, - хай постраждає в покарання.

- Йотунгейм, - видихнув брат і Локі задоволено кивнув.

- Що, радість від зустрічі різко множиться на абсолютний нуль? - холодно поцікавився він. - Теплі обійми заморожені льодами?

Тор помовчав, опустивши погляд. Потім знову подивився на нього, і Локі навіть здивувався тому, наскільки цей погляд був спокійним.

- Якщо все, що залишилося від колишньої величі Асгарда - це ми з тобою, то нам не личить сваритися, брате. Приборкай свій отруйний язик, поверни своє нормальне обличчя.

- Ти вирішив з такої нагоди повернути свої колишні пафосні промови? Давно їх від тебе не чув. Так краще? - вищирився Локі, набуваючи вигляду Одіна.

- Я сказав - нормальне, - тоном, що не терпить суперечок, відповів Тор і Локі здався, повернувши собі звичний вигляд. - Ідеально! Знаєш, цього разу я й справді в тебе повірив. Більше не буду, - безсоромно демонструючи білосніжну посмішку, заявив Тор, в одну мить опиняючись поруч і стискаючи брата в обіймах. Від рефлекторного пориву організувати йому зайві дірки в ребрах за такі жарти Локі героїчно втримався - все-таки подібні розбірки були надто особистими для того, щоб влаштовувати їх на очах у галактичної геройської громади. Для цього часу (і кинджалів) буде ще достатньо. - Сподіваюся, що ти й приводу більше не даси обтяжуватися подібними думками, - цілком серйозно додав Тор, відсторонюючись, і, дивлячись у яскраво-сині очі, що випромінювали щире полегшення, Локі вперше в житті не придумав, чим би його споганити. А може, просто не захотів вигадувати, але не наважився зізнатися в тому навіть самому собі.