15

Музей Колекціонера вже не раз ставав місцем для міжусобиць. Нерідко бувало, що екскурсанти, які прийшли на огляд, не могли поділити право торгуватися з господарем за якусь дрібничку, навіть не запитавши думки самого господаря перед тим, як вирішувати суперечку кулаками і мечами, нерідко - прихопленими з місцевої збройової. Мисливці за артефактами теж любили перевертати музей догори дриґом - Тіван, за всіх своїх чеснот, не дуже добре вмів захищатися від грабіжників, доки чарівна асґардська леді не принесла йому найціннішу й найкориснішу реліквію в його колекції. Тож неодноразово Старійшині доводилося власноруч прибирати уламки скла, тіла повалених ворогів, розбиті чи поламані скарби, втішаючись лише грошовою компенсацією - і то далеко не завжди...

Але ще ніколи притулок для божевільних у головному виставковому залі не влаштовувала така різношерста компанія. І ще ніколи це божевілля не очолював сам Танеліїр.

Наспівуючи щось на кшталт: "У лівій руці Снікерс, у правій руці Марс, найкращий наркодилер - Ен Дві Гаст" та пожираючи терранські шоколадні батончики, він встигав водночас відтягати Ракету від раритетних зразків зброї та пояснювати хранителеві Каменю Часу призначення Жезла Космічного Контролю - чомусь із безлічі експонатів Стренджа зацікавив саме цей. Квілл активно вдавав, що сумує за Гаморою, але досвідченим поглядом Колекціонер швидко оцінив нагострені вуха мандрівника і зробив собі позначку на майбутнє - розібратися, як посилити охоронну магію.

Грандмайстер, слухаючи пісні брата, задоволено посміювався і базікав із Тором. Бог грому і Грут прибули на додачу до Ракети, і якщо деревоподібному гуманоїду Тіван зовсім не здивувався, то візит асгардця викликав у нього легкий шок. На щастя, не електричний. Утім, судячи з того, що Тор обговорював з Ен Дві тактику успішного бою на арені, бачилися вони не вперше, і Танеліїр, переконавшись, що від них загрози артефактам не передбачалось, кинув останній швидкий погляд на Дракса та дівчину з антенами на голові - ті тихо розмовляли про щось у куточку, подалі від "залізного лицаря", що досі періодично нагадував про себе кривавим виттям, від якого аж холонуло в душі.

Ідилія.

      
- Як здорово, що всі ми тут сьогодні зібралися... Ну і який план? - мабуть, втомившись від пустої скорботи, поцікавився Квілл, піднімаючись на ноги. - Ми ще когось чекаємо?

- Для тебе план один - заткнутися і не заважати, - недоброзичливо буркнув Тіван: Зоряний Понт відволік його від захопливих торгів зі Стренджем. Судячи з твердості намірів чаклуна, Око Агамотто не продавалося ні за які гроші, але Колекціонер був упевнений, що безцінних артефактів не буває, буває лише недостатня сума.

- Шість мільярдів юнітів, - відмахуючись від ображеного Квілла, продовжив він. Але Стефан залишався незворушним.

- Навіщо мені ваші космічні гроші на Землі? У нас у ціні долари, як ти знаєш. Хочеш торгуватися - торгуйся золотом. Та й узагалі, невже ти думаєш, що я прийму винагороду від власника Каменю Реальності? Щоб потім твоя щедрість обернулася чимось марним або навіть небезпечним? - І пошепки додав: - Як більша частина твоєї колекції? Не бійся, я нікому не розповім, - підморгнув він приголомшеному Тівану. - Це хоч і досить достовірні, але все ще ілюзії, які тримаються лише під твоїм постійним контролем. Мало хто знає, але Око вміє їх розкривати для власника... Але дивлюся на твою колекцію і ніяк не зрозумію - навіщо тобі батареї, мій талісман, інші артефакти, що коштують величезних грошей і проблем? Створи ще парочку ілюзій і живи спокійно.

Колекціонер скривився - він не дуже-то хотів оголювати слабину перед колегою-новачком. Ех, якби замість цього нахабного чаклуна була його наставниця, разом із якою було обдурено і відправлено в Безодню багато років тому не одного космічного розбійника...

- Мої сили на межі, - визнав він нарешті. - Ти, як Хранитель, маєш знати, як багато енергії Камінь відбирає у власника. Чи доводилося тобі довго утримувати тимчасову петлю?

Стрендж похмуро кивнув. Це були не найкращі спогади.

- А тепер уяви, що тобі потрібно витратити ту саму силу багаторазово - на створення кожного з цих предметів, і постійно її підтримувати. Зірвуся - доведеться все робити заново, а створення нової Реальності набагато важче, ніж її підтримання. Напевно, я занадто слабкий для Каменя. Чув, які чудеса з ним творили інші...

- Ти правильний Хранитель, - відповів Стефан після короткої затримки: слова похвали завжди давалися йому нелегко. - Не накоїш лиха, але й не дозволиш забрати Камінь тим, хто прийшов із поганими намірами. Всесвіт у безпеці, поки Ефір перебуває тут.

Тіван злегка зашарівся від неочікуваного компліменту. І тут же запропонував:

- Тоді, можливо, на вісім мільярдів юнітів домовимося, якщо вже ми брати по хранительському нещастю?

Стрендж лише закотив очі і вирушив до Грандмайстра з Тором. Балаканина про гладіаторські бої починала здаватися не такою вже й нудною.

      
- Очолити загін бійців? Ось це мені до вподоби!

- І не тільки очолити, - Грандмастер був щиро радий, що так легко спіймав на гачок жирненьку асгардську рибку. - У разі загибелі будь-кого з твоїх воїнів зможеш вибрати заміну на свій смак: упевнений, від новачків у нас відбою не буде. Могутні герої твоєї улюбленої Землі та інших планет, сподіваюся, не відмовляться подякувати мені за порятунок і надати маленьку послугу?

- За всіх говорити не буду, - злегка насупився Тор, кидаючи погляд на Стренджа, що прямує до них, - а мені втрачати вже нічого. Асгард знищено... Якщо ви врятуєте Всесвіт від Таноса, то, гадаю, я можу собі дозволити невелику відпустку від мідгардських справ.

- От і славно, - плеснув у долоні Ен Дві й різко обернувся, коли червоний плащ штовхнув його в спину. - Що не так?

- А чи не можна якось привести цього робота до тями? За допомогою Каменя Душі, наприклад? Товариство твого брата починає стомлювати, не дай боже, відбудеться найбільше в Галактиці пограбування, створене її ж "вартовими", - Стефан кивнув у бік кута, де Квілл, роблячи вигляд, що уважно розглядає черговий підроблений артефакт, уже намагався обережно підняти захисне скло. Грандмайстер незворушно порахував до трьох, і на весь зал завила сигналізація. Квілл шматочками обсипався на підлогу - на обличчі його застигла гримаса жаху. Мантіс охнула, а Дракс рушив до Колекціонера, на ходу дістаючи ножі.