8

- Отже, брати мої і сестро, у нас є лише одне завдання... - проголосив Ебоні, почуваючись повноправним лідером команди, але його одразу ж перебила Проксима.

- Два завдання. На Землі два камені. З якого почнемо?

Ебоні похмуро подивився на сестру, розмірковуючи, чи не вгамувати її балакучість методом прикладення потилицею об найближчу стіну. З більшістю супротивників цей легкий трюк спрацьовував на ура. Але тут йому спала на думку краща ідея.

- Ми зобов'язані розділитися, сестро моя, і здолати обидві цілі водночас заради величі Таноса, - він розтягнув рота в усмішці, із задоволенням спостерігаючи легкий переляк на обличчі Проксими. - Якщо ми нападемо на одного - неважливо, переможемо чи зазнаємо поразки, другий до нашого приходу буде вже готовий. І будуть готові його друзі - захисники.

- Одного з цих захисників ми без проблем здолали, - напружився Корвус, розуміючи, до чого хилить Ебоні. - Чому ти думаєш, що інші можуть нас побити?

- Асгардці були зломлені величчю Таноса, а не нашою могутністю. Єдина наша перевага зараз - раптовість. Знайдіть Камінь Часу, а ми з Обсидіаном вирушимо за Каменем Розуму.

- Ти відправляєш нас проти одного з найсильніших земних магів, а сам ідеш битися з андроїдом? - обурилася Проксіма, але Ебоні таємниче підніс палець до рота, і войовниця заткнулася, не чекаючи, поки брат-маг проверне з нею той самий фокус, що і з половиною асгардців, які не бажали мовчки слухати, як він прославляє батька.

- Андроїда охороняє не менш могутня чарівниця. Ти вухами слухала батька чи чим? А я, попри всі мої чесноти, не можу роздвоїтися і почати полювання за обома чаклунами. Камінь Розуму стратегічно важливіший, тому я йду за ним. І не сперечайся. Ми зробимо це задля нашої родини!

      
Орденці так захопилися обговоренням стратегії, що навіть не звернули увагу на реакцію оточуючих. Четвірка прибульців різноманітного ступеню негуманістичності - уже чудовий привід для цікавості й тривоги, а якщо вони ще й озброєні та обговорюють напад... Кілька розумніших містян, намагаючись залишитися непоміченими, уже задкували у бік вежі Старка.

- Погана справа, - зітхнув Тоні, вислухавши їх. - Дякую за попередження, Земля вас не забуде. Ще б знати, куди звалив цей придурок Стеф... - пробурмотів він тихо, щоб почув тільки Джеймс, спостерігаючи за цивільними, які йшли з почуттям виконаного обов'язку перед Батьківщиною.

- Ти з ним знайомий? - здивувався Роуді. - Ніколи не чув про такого.

- Він мій брат, - заявив Старк, чимало здивувавши друга. - Наполовину, по батькові... Такий само геніальний і божевільний, як і ми з татом. У підлітковому віці ми були дружні, але потім наші шляхи розійшлися, коли він став лікарем, а я, за його словами, - убивцею. Я тоді не розумів, що він має на увазі, а коли зрозумів - було вже пізно щось змінювати. Ми стали занадто різними.

- А чому ти думаєш, що він... звалив?

- Коли я дізнався, що він став магом, звісно, попросив про зустріч. Запропонував вступити до лав Месників, але він відмовився. Тоді я попросив його амулет на дослідження, і він мене послав. Досить грубо, навіть з урахуванням його характеру. Я був наполегливий - ти ж знаєш, мене нерідко заносить у таких випадках... В результаті він наочно показав мені магію порталів і зачинив за собою двері у власному домі, аби мене не бачити. Я приходив потім, перевіряв - через тиждень, через місяць... Він не повернувся. І де його шукати тепер - не знаю.

Роуді лише похитав головою. Важкий характер і бараняча впертість Тоні були йому знайомі не з чуток, і він з легкістю міг собі уявити, як сильно його друг здатен роздратувати кого завгодно.

- Я думаю, що в тебе немає причин хвилюватися. - Роудс наповнив келих коньяком і ненав'язливо посунув його ближче до Старка. Той швидко його випив і потягнувся до пляшки за наступною порцією. - Якщо цей твій Стрендж уміє відкривати портали, думаю, він зуміє втекти від мисливців. Не можу собі уявити, щоб хтось виявився настирливішим за тебе.

- Сподіваюся, що він упорається, - кивнув Тоні, заливаючи в себе чергову дозу "палива". - А Віжн? Теж бродить невідомо де. Сподіваюся, що хоча б Ванда з ним.

- Віжн абсолютно випадково залишив мене інвалідом, - хмикнув Роуді, киваючи на протез. - Гадаю, якщо він матиме за мету захистити себе - цим інопланетянам не позаздриш.

- Ех, де наш принц? Вічно пропадає у своєму Асгарді, коли потрібен тут. До речі, - насупився Старк, нарешті зрозумівши, що він упускав увесь цей час, - у нього ж теж є камінь! Дідько! Знову моїм друзям загрожує небезпека, а я нічого не можу зробити!

Видіння, навіяне Вандою, знову яскраво постало перед очима. Відьма багато разів повторювала, що її сила жодного стосунку до передбачення майбутнього не має, але Тоні вірилося насилу. Решта Месників вважали за краще відмовчуватися про те, що бачили, і судячи з того, як невловимо змінилася їхня поведінка відтоді, можна було здогадатися, що і їм дівчина не показала нічого хорошого. Особливо сильно, здається, бачення збентежило Тора - і Тоні вже не раз замислювався про те, що бог міг побачити падіння рідного світу. Рагнарок - здається, так це називали в легендах?

Що, якщо Асгарду судилося впасти зовсім не від армій велетнів і мерців, а від рук мисливців за коштовностями великого світу?

Згадався Локі, який, згідно з тими ж легендами, зіграв чималу роль у загибелі Асгарду. Особисте знайомство з молодшим братом Тора не викликало жодних сумнівів - так, цей може. Цікаво, що з ним зробило асгардське правосуддя за спробу захопити Землю? Замкнуло в ланцюгах у печері?

Колись у дитинстві Тоні навіть співчував богу-жартівникові, захоплюючись його хитрістю й винахідливістю і жахаючись від жорстокості асів. Тепер, після того, як цей "жартівник" намагався поставити всю Землю і його, Тоні Старка, особисто на коліна, учений був упевнений, що і сам із задоволенням та зловісною посмішкою проробив би з негідником усе те, що йому пророкували земні легенди.