5

Тор дрейфував у відкритому космосі серед уламків мрій, розбитих разом із кораблем асгардців.

Хоча сам бог грому описав би свій стан дещо інакше, але хто ж у нього питатиме? Та й не почуєте ви відповіді. У вакуумі звуки поширюються не дуже добре. І, мабуть, тільки божественна сутність новоявленого космічного мандрівника врятувала його від миттєвої смерті. Ну гаразд, гаразд. Ще корабель Вартових.

"Бенатар", що хронічно запізнювався усюди, де хтось потребував допомоги, влетів Тору в обличчя якраз у ту мить, коли він готувався знепритомніти від нестачі кисню, і чарівне видовище у вигляді капітана-кролика остаточно добило асгардського принца.

      
- Ви ще хто такі?

- Оо, наш гість не вирізняється дружелюбністю, - абсолютно ворожененависницьки вищирився Ракета. - Ми твої рятівники, але врахуй - якщо нічим оплатити нашу допомогу, будеш негайно викинутий за борт! Ти там, здається, себе як риба у воді почуваєш.

- Я є Грут! - знущально піддакнуло юне дерево, остаточно розлютивши Тора. Громовий рик у відповідь "Я Є ГРУТ!!!" прокотився по всьому кораблю, змусивши Мантіс і Квілла здригнутися. Ракета наїжачився і притиснув вуха до голови, а сам Грут поспішив зникнути в каюті.

- Забудь про те, що я говорив, - пробурчав єнот, уже з повагою дивлячись на прибульця. - Залишайся, хлопчику, з нами, будеш нашим вихователем. Полагодимо, підлатаємо, як новенький станеш. Цьому підлітку необхідна тверда рука, а в мене, сам розумієш... - Ракета з тугою подивився на тонкі лапи. - А решта його вчити гарної поведінки не можуть - грутської не розуміють. Та їм і самим вихователі не завадять...

- Я не хлопчик. Я Тор, син Одіна, бог грому! - перервав тираду балакучої тварини Тор.

Пітер присвиснув, роздивляючись гостя уважніше. Гамора і Мантіс посміхнулися ще ширше.

- Я Пітер, син великого целестіала Его, Зоряний Лицар, а це...

- Команда галактичних невдах, - перебив його Ракета. - Біженець із Землі, найманка-зрадниця, ідіот-боєць, непотрібна дівчина-телепат, найкращий у Галактиці кібер-єнот і мій дерев'яний друг зі шкідливим характером. Ну що, боже, готовий до нас приєднатися? Таких, як ти, у нас ще не бувало.

- Галактичних невдах, кажеш... Тобто, ваш корабель - це щось на кшталт Сакаара? - Тор обвів поглядом присутніх і сумно всміхнувся. - Я за кілька днів втратив батьківщину, друзів, зброю, око... брата... почуття власної гідності... Можу стати вашим лідером, якщо в тому є потреба.

- Дякую за щедру пропозицію, але в нас уже є лідер, - заперечив Квілл, і цього разу Ракета навіть не став сперечатися - уперше за весь час їхнього знайомства.

Мантіс обережно підійшла ближче і невпевнено простягнула долоню.

- Дозволь, я допоможу, - майже прошепотіла вартова, ласкаво торкаючись чола Тора. Громовержець зі здивуванням подивився на неї, але вирішив не чинити опір. Гірше вже навряд чи буде.

Біль відступав. Бажання негайно наздогнати і знищити Таноса не пішло слідом, але значно вщухло. Образи мертвого Локі з розкиданими навколо артефактами, Хеймдалля, який більше не Всевидячий, Асгарду, що палає у вічному полум'ї, теж мутніли, ховалися в глибинах свідомості, поступаючись місцем іншим - світлим і теплим.

Веселий Старк, який підтримує командний дух месників, з його улюбленою шаурмою, Наташа, яка лагідно втихомирює оскаженілого Халка так, що бувалий громовержець вважав за краще скромно відвернутися від цієї невинної, на перший погляд, сцени, мудрий Віжн, що ризикує собою заради порятунку Землі, хоробрий і чесний Стів, завжди готовий вийти з одним щитом проти жахливої загрози, влучний у жартах і пострілах Клінт, щиро відданий своїй справі Ерік... Ні, він ще втратив не все. Асгард був його батьківщиною, але Мідгард став місцем, де він знайшов себе, своє перше справжнє кохання, чудових бойових товаришів, свою життєву мету. І який із нього, Гела забирай, бог, якщо він не стане на його захист?

- Дякую. Ти добре впоралася, - Тор підбадьорливо посміхнувся Мантіс, що зблідла і дивилась на нього ще більш стривожено, і та лише слабо кивнула у відповідь.

- Ну і що нам із тобою робити? - поцікавився Пітер. - Взагалі-то, плани в нас були наполеонівські. Галактику рятувати, плеєр десь попутно зарядити, Груту нову гру купити, а то одні й ті самі звуки вже в кошмарах сняться...

- А доведеться втілити в життя тільки першу частину. Але однією Галактикою не обмежитеся. Цілий Всесвіт у небезпеці, і тільки ви можете його зберегти.

- Чудово! - гаркнув Дракс, який уже скучив за битвами. - І як нам це зробити?

- Ви допоможете мені дістатися до Нідавелліра, де я дістану собі нову зброю, а потім підкинете на Землю, - громовержець посміхнувся, смакуючи прийдешні веселощі. - А якщо здатні на більше, ніж порожня балаканина, то й бийтеся разом із захисниками Землі проти Таноса.

Вартові переглянулися. Гамора і Дракс одночасно схопилися за зброю, Квілл, трохи забарившись, кивнув.

- Показуй дорогу, - жваво заявив Ракета, займаючи капітанський місток під обуреним поглядом Пітера. - У цій битві мій арсенал з тобою.

- І мої мечі, - додала Гамора.

- І мої ножі, - твердо мовив синьошкірий воїн.

- І моя телепатія, - боязко сказала Мантіс.

- І мої танцювальні здібності, - посміхнувся Квілл.

- Я є Грут! - подав голос нарешті знайшовший в собі хоробрість саджанець.

- Ні, Груте, твоя приставка нікому не потрібна. Ти ж не збираєшся бити нею Таноса? - єнот заревів від сміху, вочевидь уявивши цю сцену, але Тор його осадив:

- Від цієї битви залежить доля Всесвіту. І кожен, хто згоден ризикнути життям заради перемоги, заслуговує на повагу, кролику. Що б він не обрав за свою зброю. Один мій добрий приятель б'ється щитом, і так б'ється, що багато мечників позаздрять! А інший за допомогою простих стріл знищував іносвітніх прибульців. Важливе не знаряддя, а майстерність у використанні.

- Вісімдесятий рівень у безглуздому тетрісі - це не та майстерність, про яку ти говориш, - ображено буркнув Ракета, але вирішив погодитися. З одним лиш цінним доповненням - розмір користувача знаряддя теж абсолютно не важливий.