1

- На коліна!

Від суворого, але справедливого голосу титана здригається весь величезний сакаарський корабель. Навіть діти Таноса, які вже, здавалося б, давно звикли до примх батька, виконують наказ - у такій справі краще перестаратися, ніж ризикнути прихильністю могутнього завойовника. Незворушно залишаються на ногах лише двоє - Ебоні Мо і Локі. Здається, цим магам і сама смерть не страшна.

- Радійте і зберігайте спокій, бо зовсім скоро ви відправитеся у Вальгаллу до пра... всеотців, - тоном бувалого проповідника заводить свою звичну пісню Ебоні, але Танос грубо його перериває:

- Заткнися.

Повторювати двічі не потрібно - маг затихає, кидаючи на титана здивований погляд. Раніше той завжди був тільки радий, коли красномовний і могутній син розповідав його жертвам про те, як їм насправді пощастило з катом.

Сам Танос не вмів виголошувати промови, втім, йому це ніколи не заважало. Для цього в нього були слуги, яких він заради сміху називав дітьми. Лише до однієї з них він і справді ставився, як до дочки - і вона його зрадила. Гарне ставлення завжди карається, Танос знав про це з дитинства, але все ж дозволив собі маленьку слабкість - і отримав по заслугах. Більше жодних сентиментів. Ні з ким.

- Я ж обіцяв, - майже ласкаво посміхається титан другому сміливцю. - Доля тебе наздожене. Ти заборгував мені два камені, асгардець. Настав час платити за рахунками.

- От не треба з хворої голови на здорову, - обурюється Локі. - За каменем розуму - це ось до нього звертайся, він його вирішив на Землі залишити, - киває на полоненого громовержця. - Я до цих неадекватних мідгардців більше ні ногою.

- А я й не пропоную. Ти більше нікуди ні ногою, повір мені. Я ж не дурень, щоб залишати тебе живим.

Рукавичка наближається з небезпечною швидкістю, і Локі пробує відступити, витягаючи руки в захисному жесті, але наштовхується на опір незрозуміло звідки взятої гранітної плити. Проклятий плоскомордий чаклун. Зараз би ножичком його...

Ебоні ніби читає думки. Кинджали, акуратно заховані в костюмі Локі, вириваються на волю, залишаючи кілька геть не модних прорізів і завмирають за міліметр від життєво важливих органів.

- Сподіваюся, натяк зрозумілий, - шипить противник, змушуючи леза небезпечно здригатися.

- Зачекай з убивствами, - намагається Локі звернутися до розумної долі мозку Таноса, - знищиш мене - Каменя ніколи не побачиш.

- Хіба? - титан регоче, і цей сміх спершу невпевнено, але з кожною нотою все голосніше підхоплює загін "дітей". - Я знайомий із цією магією, асгардець. Після смерті господаря весь твій кишеньковий всесвіт вивернеться навиворіт просто біля моїх ніг. Тож прощайся зі своїми скарбами.

- Хто з камінчиком прийде, від камінчика й впаде, - збираючи залишки хоробрості, твердо заявляє Локі. Не те, щоб у спробі залякати титана. Радше з бажанням залишити останнє слово за собою.

- Я зустріну свою смерть із гідністю, - спокійно відповідає Танос, стискаючи пальці на шиї не в міру балакучого смертника. - А ось твоєї я і ворогові не побажав би.

Локі не встигає навіть пискнути щось у відповідь, і на останньому подиху мріє лише про одне - щоб Тору, який ледве стримує крик болю, закрили не тільки рота, а й очі. Тому що деякі предмети в його схованці для тонкої і вразливої психіки громовержця явно не призначені.