Глава 13. Дружба чи як?
«Без дружби ніяке спілкування між людьми не має цінності.»
Сократ
***
Еріка
От і що мені відповісти на його повідомлення? Звісно, я чемна дівчинка й не буду чоловіку говорити, що він мені сподобався, але ж якось потрібно почати хоч якісь стосунки… хоча б дружні… а там, гляди, й щось більше з'явиться.
Я: Привіт. Я розумію, звісно, й ні на що не розраховую. А на більше й не претендую, оскільки ти знаєш мою проблему. Хотілося б простого спілкування… іноді цього так не вистачає.
Сподіваюся, відповіла якомога чемно, вихавано та по-жіночому. Доводиться тепер чекати його вердикт.
Річард: Еріко, я зараз зайнятий і не можу сидіти часто в мережі. Розумієш, робота є робота. Тим паче Київ – це не основне місто, в якому розташовується офісний відділ моєї компанії. Доводиться переїжджати доволі часто.
Я: Розумію. А коли ж у тебе з'являється більш вільний час?
Так хочеться дізнатися про нього все. З чого б то? Еріко, тримай себе в руках.
Річард: Та практично ніколи. Я трудоголік і дуже люблю свою роботу.
Не розумію… це так і є? Чи він мене навмисно відштовхує?
Я: Зрозуміло. Підтримую. Я також люблю працювати й не можу сидіти без діла, хоча свою роботу не люблю.
Річард: Цікаво в тебе виходить. А чому ж тоді не зміниш роботу, щоб знайти себе?
Хороше запитання… Навіть я собі його ще не ставила, хоча подумую про зміну роботи. А він справді розумний чоловік і притягує до себе не лише погляд.
Я: Не обрала ще хорошого варіанту.
Річард: Зрозуміло. А що ж чоловік говорить на це все?
Оу… отож, його дійсно цікавить моє становище? Чи то я просто шукаю прихований сенс там, де його немає?
Я: Та йому байдуже до мене. Ми не живемо разом і практично не спілкуємося на такі теми.
Річард: А де ж він зараз, якщо не секрет?
Ох, нічого собі… оце запитаннячко. Отже, його таки турбує моя персона. Цікаво!
Я: Не маю поняття. Він то на дачі, то у батьків. Лише б не вдома. Набридло вже відчувати себе пустим місцем, тож розлучення – це найкраще рішення.
Річард: Іноді, якщо двоє не можуть зійтися, то краще не мучити одне одного. Але я поради не даю, оскільки в даній ситуації кожен сам повинен приймати рішення.
Який мудрий чоловік. Це лише додає йому поваги та підіймає на щабельку вище.
Я: Дякую за підтримку. І я так вважаю. В моєму випадку найкраще рішення – це розлучення, оскільки іншого виходу немає, а терпіння закінчилося…
Річард: Все буде добре. Просто на все потрібен свій час.
Оптиміст… це добре. Навіть дуже добре. Чомусь вважаю, що в його житті теж не все гладко, але він не втрачає оптимізму й віри в краще.
Я: Як оптимістично. Але я реаліст. Якщо більше не відчуваю нічого, то треба просто піти… Скільки ж можна давати шанси, якщо ними не користуються?
Річард: Це як приказка: «Двічі в одну річку не ввійдеш...» Хоча… і я теж вступав двічі. Що поробиш? Таке життя.
А це вже цікаво. Що ж такого у нього сталося в житті? Але недоречно зараз про це питати та, як мінімум, буде невиховано, якщо лізтиму з такими питаннями.
Я: Ооо, я не двічі туди вступала, а всіх разів порахувати на пальцях неможливо – їх просто не вистачить. Все наївно сподівалася, що людина зміниться, але люди не змінюються, вони є такими, якими є. Хоч спочатку дуже приховують свої негативні риси.
Річард: Так і є – люди не змінюються.
Я: А я хочу простого щастя. Хіба це так багато?
Річард: Все ще буде добре попереду. От побачиш.
Якби ж тільки з тобою...
Я: Дякую. Та, мабуть, ти маєш рацію. Адже я вірю, що моє щастя ще мене чекає… або ж шукає.
Річард: Я можу познайомити тебе з одним вільним чоловіком, якщо бажаєш. Він мій друг і також нещасливий.
Ну й що це таке? Як це розуміти? Адже я відчуваю в його відповідях, що сподобалася йому та зацікавила чоловіка. Проте сказаними словами він просто перекреслив усе хороше, що я почала відчувати.
Я: О ні! Я не така, якою ти мене вважаєш. Спочатку отримаю розлучення, а вже потім нові стосунки. Але не впевнена, що захочу нових відносин найближчим часом. Ти навіть не уявляєш, як він мене ображає, тож не хочу ще одного такого…
Річард: Вірю та розумію, але люди різні є, а за друга я можу поручитися.
Та що це таке? Ще мені його друга не вистачало! Мені Річард сподобався, а не якийсь там друг… Але гадаю, що йому не потрібні такі проблеми як у мене…
На цих словах він опускається на дві щабельки вниз… але не поважати його за це, звісно, не можна. Чоловік не винен, що я йому не подобаюсь.
#9989 в Любовні романи
#3893 в Сучасний любовний роман
#2422 в Короткий любовний роман
випадкова зустріч, кохання не купити, невизначеність почуттів
Відредаговано: 15.01.2021