Глава 12 (XII)

Жамбил. Покої Татула. Не знаю як описати мої з Гюнселі стосунки, чи то я закохався в Другу, чи то її спокійність мене підкорила. Мені було добре з нею, не лише в ліжку, але й в розмові. Вона вміє слухати, знає коли вставити слово, знає коли промовчати, вона наче рентген, бачить мене. Спершу я намагався приховуватись від Мансі, не показувати при ній, свою закоханість до Гюнселі, згодом мені це набридло, та й чому я повинен ховатись від своєї дружини? Я однаково ставлюсь до своїх Емірш, намагаючи їх не ділити по статусам. За одним столом їмо, з ними обома раджуся, щоправда гуляю я тепер з ними по черзі, зрозумів “На прогулянці третій зайвий”. Першою завагітніла Гюнселі, та це й не дивно. Я з нею частіше проводжу ніч, ніж з Мансі, звісно це ображає Першу, адже вона вважає: “Я як Перша Емірша, повинна Першою тобі народити”. Тож коли я від Гюнселі, дізнався про її вагітність, ми з нею вирішили нікому про це не розповідати, ні одній живій душі, окрім наших матусів. Гюнселі, розповіла своїй, а я розповів своїй

-Це велика радість, синку! Звісно, я не задоволена що ви так рано станете батьками, втім, це ваш вибір. Ви самі до цього йшли, надіюсь ви знаєте що робите. Тепер, вам потрібно обмежити ваші нічні побачення. Проте я не розумію, чому про це ніхто не повинен знати? Чому ти не хочеш на весь Жамбил, оголосити цю радісну новину?

-Гюнселі, хвилюється, що Мансі, може нашкодити їй. Ви самі бачите, як Мансі, дивиться, ставиться до Гюнселі, коли ми разом. Вважайте це.. Забобонами, ми просто не хочемо, щоб злі люди наврочили нашій майбутній дитині. Мамо, нехай про це ніхто не знає, особливо батько. Готовий спорити, він обов'язково почне потішатися з Мансі, над її провалом. Це боляче вдарить по Мансі, я не хочу ставати її ворогом. Добре, що Еміра Маджида, немає, він би точно не простив мені цю зраду перед Мансі, я ж клявся з Мансі, зробити Найпершу, а що в результаті? Я зрадів своєму слову і Мансі?

-Татул, ти надто сильно переймаєшся почуттями своїх жінок. Втім, як жінка, я прекрасно розумію Гюнселі. Твій батько ніколи не переймався моїми почуттями, коли брав за дружину чергову наложницю. Як добре, що ти не пішов в Орхана!

Минув місяць. Гюнселі. Мої з Татулом стосунки міцнішали. Та це не означало, що його стосунки з Мансі, ставали гіршими, ні, між ними стосунки теж набирали оберту, проте, зі мною він міг поговорити, без всякої агресії, без раптових спалахів характеру Мансі. А ще, Татулу, подобалась моя відвертість в ліжку. Мансі, коли опинялася в спальні Татула, різко мінялася, з бурхливої, ставала надто спокійною, тихою, їй було соромно оголеною стояти перед Татулом. З дня нашого весілля, минуло кілька тижнів. Одного дня, я відчула себе не так як завжди, мене наче нудило, проте не так як батькових наложниць, я підсвімомо відчула щось незвичне в собі, наче всередині мого тіла пішли якісь зміни, перша моя реакція, страх, я негайно подзвонила мамі Кірчічек, вислухавши мої симтоми, жінка задоволеним голосом мовила: “Здається в тобі зародилося нове життя. Щоб точно це знати, нехай тебе огляне припалацова лікарша. Я по своєму досвіду, можу лише здогадуватись. Під час вагітності, в мене були схожі симптоми”. Після телефонної розмови з мамою Кірчічек, я негайно побігла до лікарів. Здогадки мачухи підтвердились, я справді виявилася вагітною. Від лікарів я потребувала мовчання, вирішила сама розповісти про це Татулу, лише йому. Боюсь, якщо Мансі дізнається про мій діагноз, злість її розірве, не дай Всевишній, надумає нашкодити мені. Вона й так лютує, коли Татул при ній фліртує зі мною 

Мансі. Він зрадив мене! Як він міг мене зрадити!? Це була моя перша реакція, дізнавшись про вагітність Гюнселі. Про чудову новину Татул і Гюнселі, вирішили розповісти, аж на 4 місяці, коли живіт почав виднітись. Чому не раніше? Боялись наврочити Спадкоємцю! Оговтавшись від шоку, я влаштувала Татулу скандал, прямо при свідках-слуг

-Як ти міг!? Ти обіцяв, що я першою народжу тобі дитину! Як ви могли чотири місяці мовчати!? Ти мене геть зовсім не поважаєш? Гаразд, Гюнселі чхати на мене хотіла, а ти? Ти мій чоловік, мій друг, ти знав і мовчав?

Татул спершу відмовчувався, робив винуватий вигляд лиця. Та це тривало не довго -Якщо ми мовчали, на це була причина. Гюнселі, просто не хотіла нашкодити нашій дитині. Вона як мати, має повне право захищати свою дитину. Я як її чоловік підтримав її рішення. Мансі, перестань ображатися на дрібниці. Ти сама прекрасно розумієш, в твоєму віці рано, небезпечно народжувати. Я думав про твоє здоров'я, а ти думаєш про свій статус! Скажи, твоя матір була Головною, сильно це її тішило?

-Не смій! Мама з татом любили один одного, допоки в його життя не з'явилася Хаяла, за нею Шахназ, а в кінці Кадер! Батьки любили один одного! Проте ми зараз не про них, а про нас! Ти роками годував мене своїми обіцянками!

-Не я порушив свою обіцянку щодо “єдина дружина”, мій батько всьому винуватий! Він ніколи не питався моєї думки, і ти це прекрасно знаєш! Про свої другі заручини, я дізнався, вже після того як вони відбулись! Мені лишь залишилося змиритися з рішенням. Якщо я такий поганий, чому ти в Маджида, не потребувала скасування заручин? Чому терпіла і чекала наше весілля? Ти змирилася! А тепер винуватиш мене в всіх смерних гріхах! Так, я обіцяв тебе першою зробити матір'ю, передумав! Тому що злякався за твоє здоров'я! Батькові наложниці твого віку, мало не вмирали під час пологів! Теж саме було з моїми сестрами! Я не хочу хвилюватися за твоє з дитиною життя! Я не планую ставати вдівцем, через твоє бажання стати Головною! Хоч раз подумай про інших, а не тільки про себе! Ти хочеш померти під час пологів, хочеш щоб в дитини були проблемі зі здоров'ям? Якщо мені не віриш, запитай в своєї матері про ризики ранньої вагітності, вона як жінка, тобі розповість більше ніж я!