Глава 10 (X)

Мамлакат. Маджид

Я вже збився з рахунку, скільки часу тут знаходжусь, здається минуло більше місяця, якщо не два. За цей короткий час, мене та моїх побратимів по зброї встигло покидати в різні місця, міста Мамлаката. За той час що я тут, зрозумів одну річ, жінка може і вміє правити країною. Раніше я вважав що жінка потрібна для однієї справи “народжувати дітей” на інше вона не має права. Так, жінки в Турані мають право вийти на работу, якщо отримає дозвіл свого чоловіка, чи любого родича чоловічої статі. Та частіше на работу виходили ті жінки котрі ще не народили першу дитину. Після народження первістка, в неї з'являється один-єдиний обов'язок ростити дитину. Зазвичай після першої дитини, йдуть друга-третя-п'ята, діти народжуються допоки в жінки вистачає на це здоров'я, вірніше сказати, допоки чоловік робить їй дітей. В Мамлакаті все по іншому. Тут чоловіки до жінок ставляться не так як в Турані. Якщо в Турані чоловік бог-царь, а жінка його рабиня-служниця, то в Мамлакаті чоловік і жінка рівні між собою. Права жінки тут не обмежуються. Так, у заміжніх жінок такі ж самі обов'язки як в туранских жінок, та крім цього вона може займатись чимось іншим. Ви не повірите, та я кілька раз зустрічав армію жінок, армією це назвати складно, жінок-воїнів від сили було десять, проте в своїй войовничості вони не відступали від чоловіків, деякі з них вміли те що не вдавалося жінкам. Наприклад Принцеса Шинаржан з легкістю стріляла з лука трьома стрілами, як по черзі, так одночасно. Скажете що тут такого? Ті хто бодай раз в житті тримав лук в руках, знає як це важко. Тегін Жомарт, теж чудовий лучник, втім йому не вдається перейняти від сестри її вміння. Деякі жінки-воїни теж вміли стріляти трьома стрілами. Ще більше мене здивувало, коли я дізнався що у всіх десяти жінок є сім'я, чоловіки і діти, ба більше, всі їх чоловіки теж були воїнами. Чим більше я тут живу, тим більше дивує мене ця країна. Тепер я розумію чому Лариса, злилася коли бачила дискримінацію жінок. В Турані несправедливо занижують цінність жінки. Добре що я своїм донькам не забороняв, те що зазвичай забороняють. Всі мої доньки, окрім Сони вміють їздити верхом. Мансі, навіть в дитинстві тримала дерев'яний меч, донька будучи малечею любила спостерігати як я тренируюсь на мечі, їй це так сподобалося що вона схопивши дерев'яний меч, на яких малі хлопчаки вчаться орудувати мечем, перш ніж отримують справжній. Басура тоді сильно злякалася, адже дівчаткам не те що тримати, торкатись чоловічої зброї заборонено, дружина кинула до дитини, щоб відібрати від Мансі меч, я не дозволив. Вирішив заради забави побитися, тоді я був приємно вражений, виявилося що донька не вперше за мною спостерігає, вона нерідко з служницею таємно спостерігала за моїми тренировками, запамятовувала кожен мій рух, опісля наодинці повторювала їх, і коли ми з нею зійшлися в бою, вона в точності повторила всі мої рухи. Я тоді вперше щиро втішився успіхом доньки. Навіть думав найняти для неї вчителя, от тільки Ефенді коли взнавали кого мають вчити, навідріз відмовлялися, розчарувавшись в пошуках, я заборонив Мансі брати меч в руки, наполіг аби вона більше уваги приділяла жіночим справам: вишивання, читання, розмови з служницями. Тут дівчат з дитинства привчали всьому, дівчата як і хлопчики вчилися тримати меч, лук, їздити верхом. В історії Мамлаката, жінки не раз боронили свої землі пліч о пліч з чоловіками. На якийсь час ми-воїни вернулися в столицю Мамлаката, Чолпан Хан не змогла нас прийняти через інші важливі справи, замість неї, нас приймали її діти. Для їх юного віку вони добре розбираються в стратегії, особливо Жомарт. Більше мене здивувало що Шинар без страху сперечалася, доказувала брату, намагалась переконати його в чомусь. Мамлакатські жінки не такі як Тураньскі

***

-Все ж не перестаю дивуватись з Принцеси. Туранські жінки не такі. Або ми їх такими виховуємо, або вони по природі такі, безхребетні -поділився своїми враженнями з побратимами

-Жінки не народжуються безхребетними. Їх такими роблять чоловіки, виховання. Колись в Мамлакаті, теж жінки нічого не вартували. Батько з легкістю міг обміняти свою невинну доньку на худобу, корову, бика, коня. Ставлення до жінок почало змінюватись, коли молода дружина одного старого Хана, самотужки зібрала своє військо з людей, які не знали якою стороною тримати меча. Вона зуміла всіх чоловіків і жінок бути воїнами. Завдяки цьому війську, столиця Мамлаката зуміла протримати до приходу справжніх воїнів. Старий Хан настільки був вражений вчинком своєї дружини, сміливістю простих людей, що дозволив, ба, навіть більше, упровадив закон, правила, завдяки якому дівчат і хлопчаків почали на одному рівні вчити захищати себе і інших. Завдяки цьому Хану, Чоплан Хан та Шинаржан, ні в чому не відступаю від чоловіків. Щоправда, не кожен батько бажав прирівнювати свою доньку до статуса сина. Зараз напевно важко знайти такого батька, який би не вчив свою доньку всім чоловічим знанням

-Моя дружина, колишня іновірка, завжди злиться коли я дискриміную жінок. Воеа часто в розмові, ставить в приклад імператриць, королев інших країн. Тоді я насміхався з цього. Будучи тут, зрозумів наскільки в Турані недооцінюють жінок

Після наради з дітьми Чолпан, нас знову перекинули в інше місце 

Жамбил. Татул

Бути сімейним чоловіком мені сподобалось, принаймні, це не так страшно як мені на початку здавалося. Щоправда розриватись між Мансі і Гюнселі було нелегко. Аби не розриватись між обома, я частіше запрощував їх разом гуляти, так зі сторони це виглядало по дурному, слуги часто дивилися на наше тріо з круглими очима. Мені ж хотілося щоб дівчата не ревнували мене. Ще більше слуг дивувало те що я досі не розділив між ними ліжко. Ба більше, в мене гарему не було, вірніше гарем був, щоправда наложниць в ньому не було. Запитаєте “Невже тебе не тягн на жіночу ласку?”. Відверто кажучи, я про це не думав. Піклування про благополуччя Жамбилу, займали всі мої думки, нерідко я забував повечеряти зі своїми дружинами. Та все ж, природа бере своє. тягу до жіночого тіла, я відчув коли ненавмисно зайшов в покої Гюнселі, вона в той час готувалася до сну, за допомогою двох служниць переодягалася. Знаю, з моєї сторони було невиховано так несподівано, без попередження заходити в кімнату жінки. Я зовсім не подумав, що моя дружина в такий час буде готуватись до сну. Увійшовши я побачив оголене тіло Другої Емірши, на мить всі ми немов закамяніли, першими отямились служниці, вони миттю зметушилися і накинули на свою пані халат, проте Гюнселі жестом руки вигнала їх, а сама зкинула халат. Її вчинок спантеличив мене, більше мене здивував спокій на лиці дівчини, вона геть зовсім не соромилася переді мною