Глава 6 (VI)

Минуло приблизно рік-два. Лариса. Наші синочки почали ходити і трохи говорити. Наше життя не сильно змінилося. Хоча ні, змінилося. В Турані змінився Шейх. Великий Шейх Догукан Хакан, відійшов в вічність. Людина яка фактично все життя ніколи не хворіла, злягла з тяжкою хворобою, лікарі зі сил боролися за його життя, але перш ніж вони встигли щось зробити, серце їх Повелителя назавжди зупинилося. Його місце заняв його родич, Шейх Фейсал Хакан. Він був значно молодшим від Догукана. Перше що він зробив, зайнявши місце свого родича, стратив всіх лікарів які ходили коло Догукана, навіть тих хто лише торкнувся Повелителя, та на цьому покарання винних в смерті Догукана не закінчилося, з лікарями померли і їх сім'ї. Словами Фейсала: “Сім'я вбивці не має право жити, вони повинні разом з вбивцями понести покарання!”. Щодо весілля Мансі і Нілам, його перенесли на майбутнє. Не тому що, так захотів Шейх Фейсал, будь його воля, він би хоч зараз видав їх заміж. Нам допомогла війна. Ні, війна не в нас, в Турані все гаразд. Війна в сусідній країні Мамлакат (Країна), з якою наш Туран знаходиться в дружніх стосунках. Хоч релігія в Мамлакаті така ж сама як в нас, проте править цією країною жінка! Так-так, саме жінка. Чоплан Хан! Її Династія, як і Династія Хакан, бере свій початок на тисячі літ назад. Предок Чолпан, як і предок Догукана і Фейсала, з дрібних племен об'єднав в один народ, і створив імперію. Не дивлячись на те що Чолпан прекрасно справляється зі своїми обов'язками, знайшлись люди, які вперто не бажають бачити на троні жінку, навіть якщо вона зуміла переплюнути деяких своїх попередників. Що поробишь, від стереотипів важко відмовитись, особливо якщо ці стереотипи дозволяють чоловікам принижувати жінок. Ханша, надіялась самотужки справитись з бунтівниками, та не змогла, тож звернулася по допомогу до сусідів, тобто до нас. Від Мехмета, ми з Маджидом, дізналися, що Фейсал не горів бажанням допомагати жінці. Та прислухавшись до своїх Радників, все ж згодився допомогти сусідам. Буквально за лічені дні, Фейсал зібрав чималу армію з Пашів, Емірів, і навіть слуг. Щоправда не всіх чоловіків призвали, та на жаль нашу сім'ю це не обійшло стороною. В армію Шейха увійшло, кілька наших припалацових слуг, включаючи Кайсара. Мій водій з важким серцем попрощався зі своєю дружиною з їх двома дітьми. Атмаджа був звільнений від призиву. Маджид з горем пополам відбив свого слугу перед Фейсалом, він намагався відбити і Кайсара, але Фейсал згодився звільнити лише одного слугу. Маджид відкупив Атмаджу, не тому що той його улюбленець, а тому що тепер Атмаджа буде нашим господарем. Маджида, теж призвали, хоч йому до сих пір не доводилося побувати на ві йні. Що в нас творилося в перші дні, коли ми дізналися про призив наших чоловіків. В Валіде стався приступ, Емірши вили вовком, Принцеси вцепились в Маджида, і ніяк не хотіли його відпускати

***

-Маджиде, племіннику мій. Я молила Всевишнього, аби тебе не спіткала доля мого чоловіка і синів. Я поховала трьох дорогих мені чоловіків, і не хочу тебе ховати. Сину..

-Валіде, тітко, прошу вас! -Маджид, горячо цілував руки тітки -Не кажіть таке. Я не дозволю вам ховати мене! Я виживу! Я повернуся! Я помру в похилому віці!

-”Твої слова, да Всевишньому в вуха”. Якби все збувається як ми хочемо. Мої синочки були такими молодими, молодшими за тебе, вони навіть заручитися не встигли! А мій чоловік, хіба він волів померти так рано? Хіба я воліла вдовіти так рано? Якби ж наші правила, дозволяли жінці вдруге вийти заміж. Не кожній жінці Турані щастить вдовою вийти заміж! Боюсь я не доживу до нашої нової зустрічі. Не молода я вже, Маджиде..

-Не смійте, Валіде Анаханим! Щоб я не чув цих слів! Ви сильна жінка, ви зуміли пережити таке горе. Після смерті Хатіри і Ількіна, я хотів померти, я не бачив сенс життя! Ви не дали мені замкнутись в собі. Робити все аби я продовжив жити. І вам це вдалося! Завдяки вам, я батько шести доньок і трьох синів! Дасть Всевишній, ви правнуків побачите! Дітей наших Принцес! Валіде, ви завжди підтримували мене, а я.. Невдячний.. Постійно вас принижував. Зараз мені як ніколи потрібна ваша допомога. Всьому палаці фактично не залишиться чоловіків, не рахуючи чоловіків-слуг старшого віку. Ви і Атмаджа, ось кому я можу довірити наш палац, наш Вилаят, моїх жінок і дітей! Еміршам і Принцесам зараз дуже потрібна ваша підтримка. Підтримайте їх, як колись підтримали мене в важкий момент! Найголовніше, не дозволяйте цьому Халіду, тут господарювати! За заслуги в минулому, Халід, був звільнений від призиву! Прокляття, я надіявся що він теж піде на війну, і там загине, прости мені Всевишній за ці думки. Для Халіде, це найкращий момент захопити Вилаят! Фейсал, згодився назвати вас тимчасовим Еміром Вилаяту, та чи на довго це? Фейсал, не схожий на Догукана. Якщо Догукан завжди дотримувався своїх слів, то Фейсал, перемінливий як погода! “Зараз сонце, через годину сніг!”

-Ох, Маджиде, я навіть не знаю -важко зітхнула Валіде, лежачи в своєму ліжку -Я зроблю все що в моїх силах. Ти ж знаєш, Вилаят мій рідний дім, тут я народилася і виросла, а заміж вийшла в Догу. Я звісно ж попіклуюся про Вилаят, і про нашу сім'ю. Про сім'ю точно, не сумнівайся, нікому не дам образити наших Емірш і дітей. А щодо Вилаяту.. Народ Вилаяту мене звісно любить, та чи будуть вони раді бачити мене на твоєму місці? Чолпан Хан, он скільки років править Мамлакатом, а її досі не признаються як Повелительку, бачте в неї стать не підходяща! Ох, коли ж жінок почнуть ставити на рівні чоловіків. 21 століття, а звичаї як в середньовіччі

-Може це й правильно, що жінок ставлять на сходинку нижче чоловіків. Якщо жінці дати повну волю, вона всю країну переверне верх ногами! Подивіться на Кадер, четвертий рік живе в Турані, а досі противиться нашому життю. Якщо кожна жінка в Турані, буде характером як Кадер, тут таке почнеться, боюсь навіть уявити!