Глава 1 (I)

Маджид. Повірити не можу! В мене народилися сини! Мудреці не збрехали коли казали “Сина вам народить іновірка”. Вони сказали правду! Всевишній, дякую тобі! Я до кінця своїх днів славити твоє ім'я! Ти врятував мене! Ти врятував всіх нас! Ми за якісь хвилини прибули в лікарню. Мене не хотіли впускати в палатне відділення, мовляв “Зараз не час відвідувань”. І все ж я домігся щоб мене пропустили. Увійшовши, ні, вбіг в палату, я побачив ліжко на якому лежала Кадер, а коло ліжка три візочка на яких лежали діти. Троє! Троє круглощоких малюків! Побачивши мене, Кадер насупилася. Мені було байдуже на її образи. Я швидко підійшов до візочків дітей. Вони спали. Лариса мовчки спостерігала за мною. Її погляд був недовірливий, ображений

-Ти врятувала мене, Ларисо! Ти врятувала нас всіх! Я щасливий. Я щасливий батько трьох Синів! Досі повірити в це не можу!

Жінка хмикнула -Ти очікував, що я народжу доньок? Я ж тобі брехала щодо статі, так?

Виправдуватись перед нею, не немає сенсу. Лариса, умудряється знати про все що відбулося в палаці, будучи в лікарні. Про Сирму, вона теж знає?

-Вибач. Я був неправий щодо тебе. Просто ти сама.. Ти так часто.. Постійно говорила про доньок. От я і подумав, що ти так натякаєш на Принцес. Я винуватий перед тобою

-Так подумав, що відразу знайшов мені заміну? Сирму? Чула вона вагітна, вітаю!

Я важко зітхнув -Сирма вранці померла.. Її отруїли, так само, як колись хотіли тебе..

Кадер від шоку закрила рот руками, через мить -Мені дуже шкода. Дівчина начебто була непоганою. Думаєш це зробив твій Потенційний Спадкоємець? Звідки він дізнався про вагітність Сирми? Про мою вагітність не відразу взнати, а про її так швидко?

Важко зітхнувши -Тут моя провина. Вагітність Сирми, ні для кого в палаці не була секретом. Всі знали, що вона носить мого Сина. Це я вбив її. Смерть Сирми на моїй совісті

Дружина гнівно промовила -Величезне дякую. Твої слова про вірність, виявились пустими. Ти збрехав мені!

-Я не присягався тобі в вірності! -не менш обурився я -Не давай обіцянок, бути тобі вірним тілом. Я чоловік, мені потрібна жіноча ласка. Та зараз не про це. Ти народила мені синів, ти супер! 

Лариса змовчала, лише глибоко видихнула -Сповістиш Догукана про Принців? Твої родичі впадуть від новини. Ніхто з них не повірить, в те що Маджид Сардар став батьком Трьох Синів! Поки не побачить їх на власні очі!

-Сповішу, як тільки ти з синами повернешся в палац. Ти вірно кажеш, ніхто нам не повірить. Шейх і інші повинні на власні очі побачити наших Принців

Лариса кивнула -Поїдемо, лише коли сини зміцніють здоров'ям! -своїм тоном показала, що сперечатися з нею немає сенсу

Лариса. Через кілька днів після пологів, мене з синами виписали з лікарні. Акушерка наполягала щоб я ще кілька днів полежала в лікарні, проте з Маджидом сперечатися марно. Чоловік почувши: “З матусею і з дітьми все газар”, одразу оголосив про наше повернення в палац. Його поспіх можна зрозуміти. Ми повинні якомога швидше всім показати наших синів, довести всім, їх наявність. Вилаят звісно вже знає про народження Принів. На жаль Догукана це не влаштовує. Йому потрібно особисто побачити наших синів, а його придворні лікарі мають оглянути наших діточок, аби підтвердити наявність хвостика. Так колись моя матуся називала чоловічий орган, коли я була в тому віці, коли не прийнято дітям називати речі їх іменами. Тож прибувши в Довлат, лікар Шейха в кімнаті призначений для огляду, підтвердив що мої діти народилися Синами, а не Доньками, як всі вважали через Маджида

-Вітаю! Маджиде, Кадер, ви стали щасливими батьками одразу трьох прекрасних синів! Нехай Всевишній ніколи не полишає їх своєї милості! -ми вдячно вклонилися -Що ж, Маджиде. Ти повинен бути вдячний своїй Кадер, вона врятувала тебе, твій статус і твій рід! Твій батько може спочивати спокійно, тепер всі його сини мають синів. Ти був єдиним сином з усіх його синів, хто не мав сина! Ти головне бережи своїх синів, не повторюй своїх помилок як це було з первістком -Маджид винувато опустив погляд -Єдине що тобі залишилося, дочекатися день, коли ти зможеш одного з синів назвати своїм Спадкоємцем!

Маджид всміхнувся -Я чекав на появу одного сина, Всевишній послав аж трьох! Дуже прикро, що сьогодні ж не можна назвати Спадкоємця!

Шейх кивнув -Підтримую. Ти звісно можеш сьогодні ж назвати свого майбутнього Спадкоємця, а в майбутньому виявиться що з нього Емір не вийде. Ти прекрасно знаєш, в Турані не прийнято міняти Спадкоємців, тільки якщо перший спадкоємець помер. Тому ти повинен з розумом обрати свого Спадкоємця. Коли твоїм синам виповниться хоча б 16 років, ти сміливо зможеш одного з них назвати своїм Спадкоємцем! Вибирай розумом, а не серцем! Головне правило для Шейха чи Еміра, перш ніж обрати Спадкоємця!

***

По дорозі в Вилаят. Маджид світився як новорічна ялинка, чи скоріше як зірка на небі

-Ти світишся як новорічна зірка на небі -хіхікнула я -Радий що залишаєшся Еміром Вилаяту?

-Досі повірити не можу! Ти врятувала мене, Кадер. Тепер помирати не страшно!

-Сплюнь дурню! Помирати він тут зібрався! -обурилася я -Хто мені з дітьми допомогатиме, я сама з трійнею не справлюсь! Шейха слухав? Коли в їх 16-ліття назвеш ім'я свого Спадкоємця, тоді вмирай скільки захочеться, а до цього часу, навіть думати про це забудь!

-З тобою помреш -засміявся Емір -Помру, ти мене з того світу дістанеш і власними руками задушиш. Ти мене так легко до Всевишнього не відпустиш -на цих словах він обійняв мене

Запитаєте де наши діти? В іншій машині їдуть, з моїми служницями. Ох, загружу я своїх дівчат. Як добре що їй шість! Валіде, як в воду дивилася, як ніби знала, що в майбутньому шість дівчат буде мені замало! До речі про дівчат, я геть зовсім забула про Джілан і Кайсара, я ж обіцяла їх одружити! Пора виконувати обіцянку!