- Привіт красунчику, - пролунав голос десь за спиною. Сумно дивлюсь на свою каву. І чому я ніколи не можу спокійно посидіти на самоті? Восьма година ранку і все одно я комусь потрібен.
- Привіт, - виявляється мене покликала знайома Ані. Погано її запам’ятав в аеропорту, але якщо вона мене представила, а тим більше як чоловіка, отже вони подруги. Потрібно постаратися бути люб’язним, хоча її бойова штукатурка та вечірнє плаття на сніданку заставляє мене лише сміятися.
- Ми вчора так і не змогли нормально познайомитися, - мені здалось чи вона намагається мене спокусити? Якось дуже дивно посміхається, - мене звати Софія, я подруга Ані.
І чого вона мені так дивно простягає руку? Невже думає, що буду цілувати? Не-не мадам, я не впевнений, що ви мили руки. А тим більше не впевнений в чистоті ваших помислів. Мені не важко, я пожму цю холодну жаб’ячу лапку. Фу, чому моя Анюта так довго спить, її подруга, нехай і спілкується.
- Андрій, - киваю у відповідь і повертаюсь до кави, сподіваюсь вона правильно вловить мій натяк. Ага, три рази, вловила, а потім догнала і ще раз вловила.
- Андрію, - вона задихається? Чомусь так протяжно промовляє моє ім’я, ніби повітря не вистачає. До терапевта сходіть жіночко, а не по курортах шляєтесь, - а ким ви доводитесь Ані? Вона вчора жартувала, що ви одружені, але я ж її знаю.
Ага, схоже мадам не така вже й подруга моєї дружини, адже не так складно відрізнити коли вона жартує, а коли говорить серйозно. Що ж, доведеться розчарувати.
- Ну що ви, - сонячно посміхаюсь, так тобі гадюка, - ми справді одружені, кілька днів лише, але по великому коханню.
Здається я чую як скриплять чиїсь зуби. Дайте здогадаюсь чиї з однієї спроби. Напевно бармена. Не дарма ж він на мене так поглядає, точно закохався.
Поки я відвернувся замовити круасан до кави, Софії й слід пропав. Сподіваюсь вона більше не буде наближатися ні до мене, ні до Анюти.
- Добрий ранок всім хто зомбі, тобто мені, - з’явилось моє заспане чудо на горизонті. І який скорпіон вкусив її за попу, що так рано встала?
- Дзвонила твоя мама, - прояснила ситуацію Аня, замовляючи велику чашку капучино. Дивно, зазвичай вона на автоматі бере телефон, відповідає та спить далі.
- А потім моя мама з татом, моя Настя, твій Сергій і ще кілька родичів від яких я не брала телефон, - відповіла на німе питання кохана. Так, головне не почати сміятися. Я кремінь, я тримаюсь, але підла посмішка все одно виникає на губах. А моє чудо в костюмі динозавра ще й вирішило добити.
- І ця вся банда дзвонила тобі! - Обурення в карих очах можна було закривати на зиму в банки, - і ще кожен так совісно вибачався, що мене збудив, вони дзвонили Андрію, який рано встає, - похмуро глянула на мене, - а попали на мене, - кровожерлива посмішка на секунду промайнула на губах, - яка неприємність.
Каюсь, на цих словах я не витримав і заржав, сховавши обличчя в долонях. Бідні рідні, дзвонили мені, а потрапили на злого динозаврика.
- І чого ти ржеш, - підняла одну брову дівчина, - не можна було телефон з собою взяти? – І трагічно видихнувши, згорбилась та повернулась до своєї кави, - ніхто мене не любить, нікому я не треба, піду я у садочок наїмся черв’ячків. Динозаврика кожен образити може, а от полюбити його добру душу…
Не фиркнути на цих словах я не зміг. Добра душа, ага, коли спить зубами до стінки. Але ж мій динозаврик, тому одним жестом допиваю каву, підходжу до Ані та цілую в губи.
Здається після весілля моя дівчинка абсолютно перестала соромитися, тому що відповіла на поцілунок та ще й закинула руки на шию.
- Ех, де мої молоді роки, - хмикнув десь позаду чоловічий голос. А жаль, бо Аня перервала поцілунок та з цікавістю оглянулась на похилого чоловіка, що підійшов до бару. Але він лише забрав свій чай, махнув нам рукою та пішов в сторону басейну.
- Заспокоїлась, тебе люблять? – Цікавлюсь в дівчини, яка гіпнотизує мене поглядом.
- Непогано, але мало, - заявляє мені кохана. Хех, я готовий продовжити в будь яку секунду і в будь якій площині, бажано звісно горизонтальній. Підходжу ближче знову, але дівчина мене зупиняє жестом.
- Подзвони мамі, а я поки доп’ю каву. І як би я тебе не любила, але на море я хочу зараз більше.
- Ну добре, - вже тягнусь по телефон в Аніних руках і вловлюю сенс її слів. Це вона щойно сказала, що любить мене? Напевно так, з чого б ще її очі різко забігали і вона накрилась капюшоном з гребнем по самого носа?
Ох, я найщасливіший чоловік на світі. Буду. Коли нарешті розберусь з мамою та всіма родичами.
***
Аня
Море, море, море, чудова Греція та коханий чоловік поруч. Що може бути фантастичніше? Цілий день ми провели як в раю. Купалися в морі, підсмажувалися на сонці, гуляли затишними вуличками та цілувалися в кожному куточку, хоч трохи схованому від людей.
Скажіть мені хоча б місяць тому, що я так буду думати, від душі душевно в душу викликала б швидку з психлікарні.
Здається, не дарма я взяла, відвойований моєю Анастейше, комплект білизни. Якщо я люблю Андрія, він своєю поведінкою навіть не натякає, а кричить, що я йому не байдужа і ми одружені… То варто зробити наші стосунки повноцінними. Хоча після цього повороту назад вже не буде… Ми ніколи не зможемо знову стати друзями. Що ж так звучить жахливо то?