15.

- Ласкаво просимо в готель «Дім Афіни». – Безмежно рада чути ці слова, адже це означає, що наша далека дорога закінчилась. Переліт був  приємний і швидкий, а от в аеропорту довелось почекати на водія, оскільки сталися якісь накладки. І в жару, з валізами та купою людей ми як два телепні стояли біля входу в термінал. Хоча чого як? Телепні, могли зайти в середину та спокійно посидіти в кафе, але вперто вірили, що ось-ось нас заберуть. Напевно години дві вірили.

 - На ваше ім'я заброньований двокімнатний люкс з видом на море. - Хоч однокімнатна комірка без вікон, аби лише з ліжком. Хочу спати. Довго та солодко. Мої очі не склеювались лише під дією чародійної кави від стюардеси.  

Тому з чистою совістю, а точніше її відсутністю як факт біографії, відправила всі документи в руки Андре і просто ковзала очима по готелю. А сказати відверто, подивитися було на що.

Хол в стилі грецьких пам’яток архітектури, білосніжні колони, легкі тюлі, що трохи прикривають велетенські вікна та багато вазонів, кущів та навіть дерев, що створюють атмосферу саду. Напевно в день тут фантастично гарно. Але зараз я мрію лише про чудовий, фантастично прекрасний восьмигодинний, а краще десятигодинний сон.

На щастя, нас швидко зареєстрували, чемно запропонували допомогу та відпустили в номер. Ліфт їхав швидко, але поки ми доїхали на шостий поверх пройшла ціла вічність. Чи мені так просто здалось, бо два рази я ледве не заснула на плечі Андре.

- Оце номер, щоб я помер, - аж прокинулась я від цього виду. В моєму розумінні люкс це середньостатистична двокімнатна квартира з хорошим ремонтом. Але ми виявились в шикарних апартаментах, де одна кімната більша і дорожча за всю квартиру Андрія.

- Я завжди знав, що батьки були б щасливі якби ми одружилися, - так само завис на порозі чоловік, - і що мами готові на все заради цього, але…

- Але до того, що вони віддадуть чиюсь нирку заради такого номеру в готелі нас життя не готувало.

- Навіть не буду спорити, - кивнув головою хлопець і все ж пройшов в кімнату, оскільки ми стояли в маленькому коридорчику. Йду далі за ним і розумію, що однією ниркою не обійшлось.

Одразу перед очима з’являється плазма на пів стіни, колонки до неї та величезний м’який диван навпроти. Світлі тони, меблі ручної роботи, кілька картин на стінах, дорога техніка, сейф та холодильник сховані біля барної стійки. З першого погляду видно, що все дорого, але приємно радує, що підібрано зі смаком. Ніякої вульгарності і пафосу.

Я сказала ніякого пафосу? То я ще не бачила спальню. Таке відчуття ніби її перенесли з того номеру де в нас мала бути перша шлюбна ніч, але трохи облагородили. Величезний…хм… вибачте на слові, траходром на кілька персон напевно, дві невеликих тумбочки по різні сторони ліжка, шкаф в кутку та величезна ванна чи то джакузі за символічною ширмою. І це все при панорамних вікнах без штор чи жалюзі. Добре, що хоч поруч немає високих будинків.

Але за вид з вікна я готова й на пелюстки троянд погодитися. Нічний краєвид заворожує погляд та краде подих. Сотні тисяч кольорових ліхтарів, машин, вікон та вогників, яким немає кінця. Місто живе своїм життям. Крізь відчинене вікно чути запальну музику та сміх людей, море вітається з нами прибоєм, а душа наповнюється приємним очікуванням.

Збулась моя маленька мрія. А я навіть не розказувала нікому як хотіла попасти в Грецію та просто насолоджуватися цією яскравою сумішшю гарячого літа, теплого моря та нічного міста. А в компанії Андрія подорож має стати просто фантастичною.

Адже з милим і в палатці рай? А з коханим чоловіком омріяна подорож просто зобов’язана стати незабутньою.

Коли ж Андрій став коханим чоловіком? Коли чоловіком знаю – в день весілля. А от коли коханим? Чорт зна як він заповз так глибоко в серце. Як маленький таракан, тихенько та потроху, а витравити вже не вийде.

Просто одного разу настав переломний момент, коли я зрозуміла, що це моя цяця, яку нікому не віддам. А хто візьме в ручки, той протягне ніжки.

А що так вплинуло? Наші нічні поїдання суші з фільмами, вечірні прогулянки та сонні сніданки? Жарти по телефону, пробіжки зі сковорідкою по квартирі та війни на батонах в супермаркеті? Чи теплі обійми, слова підтримки та гарячі доторки ніжних рук?

Святі їжачки, коли я встигла не просто закохатися в нього, а покохати?

Ніби читаючи мої думки, Андрій став позаду, обняв та притулив до себе. Цього було достатньо, щоб щастя стало повним. 

***

Андрій

Ранок почався не так як я хотів. Ми мали прокинутися десь в обід після жаркої ночі. А натомість незадоволено йду в холодний душ.

Коли я тільки зрозумів, що подорожі бути почав готувати план зваблення своєї дружини. І навіть все йшло спочатку по плану.

Невеликий стриптиз у ванній коли я абсолютно «випадково» забув закрити двері, приємний політ в бізнес-класі, де я акуратними доторками намагався розпалити бажання і вчасно заброньований люкс в п’ятизірковому готелі замість менш фешенебельного, але замовленого батьками. А після нашого приїзду мали подати шампанське та фрукти, я вже уявляв як моя дівчинка буде їсти полуницю і які смачні будуть її губи.

 Але все перебив водій з готелю. Не розумію як можна було переплутати години зустрічі гостей. Звісно, що нам видали тисячу вибачень і навіть запропонували ще крутіший номер по старій ціні, але настрій був зіпсований. А моя кохана була схожа на сонну муху, де впаде там і засне. Лише в ліфті було дві спроби смачно захропіти на моєму плечі.