12.

Мої очі вилізли з орбіт та не хотіли повертатися, брови Андре заповзли напевно вже на потилицю, а все тому що ми побачили номер для молодят.

Площею більше ніж наша двохкімнатна квартира, величезна ванна кімната з джакузі, десятиспальне ліжко на пів кімнати та все в червоних пелюстках роз. Фуууу, просто фу. Не те щоб я не любила такі ліжка чи пелюстки троянд, але це все як в дешевому трьохсортному серіалі, а ще ці плітки що в готелях ховають камери для цікавих відео…

Тому нічого дивного, що ми переглянулись, зібрали свої речі та навіть не переодягаючись втекли через чорний хід.

Спочатку ми планували викликати таксі та поїхати нарешті додому відпочивати, але тепла ніч закохала в себе та змусила просто гуляти нічним містом.

Ми про щось говорили, сміялися, розповідали історії, було так добре просто йти  поряд, що я навіть не помітила як ми взялись за руки і прийшли на набережну, щоб милуватися зірковим небом та відблиском місяця в річці. Панувала затишна тиша, коли не хочеться говорити і слова, щоб не порушити її.

Думки літали десь далеко, напевно в тих днях коли я погодилась на цю авантюру. Якби я знала, що все так складеться чи зробила б я все так само? Напевно так, хоч я сильна й незалежна, але глибоко в моїй душі сидить маленька дівчинка, яка дуже хоче, щоб її любили та оберігали.

І саме в обіймах свого друга… колишнього друга, зараз нареченого я знайшла тепло, затишок та спокій. А його поцілунки зводять з розуму та штовхають думки в цікаві теми.

Непомітно для себе я почала клювати носом в теплих обіймах нареченого, тому викликане таксі стало сюрпризом. Поки я намагалась протерти очі, не зіпсувавши макіяж, Андрій допоміг впакувати моє плаття в машину та влаштувався поруч.

- Ви з весілля втекли? – Жартома поцікавився водій після кількох хвилин мовчання.

- Неа, з першої шлюбної ночі, з весілля нас добровільно-примусово відпустили, - чесно відповіла ваша покірна слуга (ні).

- Дайте вгадаю, шикарний номер завалений пелюстками троянд? – Вгадав якимось чином водій.

- А ви звідки знаєте, - в мене аж весь сон вивітрився.

- Ви не перші і не останні кому родичі роблять такий сюрприз, кожного літа забираю кілька чорно-білих парочок з набережної.

Цікаво, вони теж фіктивно одружуються? Знаходжу це саме запитання в очах Андрія, схоже в дурнів думки сходяться.

- І всі тікають з першої шлюбної ночі? – Підняв брови хлопець.

-Ну я вже так детально не розпитую, - посміхнувся таксист та про щось задумався.

 - Ну ось ми й приїхали, наречену на руках понесеш, двері притримувати?

- Жартуєте чи що, - лише хмикнула я, намагаючись знайти ручку дверей зі своєї сторони, - на шостий поверх, коли ліфт на ремонті? Лікування спини нині дуже дороге, тому обійдемось без фарсу.

Але Андрій як виявилось думає по іншому, мене акуратно витягнули на світ та підняли на руки як дорогоцінну вазу. Від шоку я навіть нічого не ляпнула і нікого на жаль не стукнула. Двері в під’їзд нам люб’язно відкрив таксист і вже в середині я почала смикатися.

- Ей, ну відпусти мене, жертва травматолога, я важка, і взагалі нам йти шість поверхів, - але мене нагло не послухали та продовжили шлях до квартири.

- Нічого, своя ноша не тягне, - підкинув ще й мене трохи Андрій. Потримаюсь я трохи за його шию, якось не хочеться білим платтям перевірити чистоту сходів. Що він сказав?

-  Добрий день я олень, з яких пір це я твоя ноша, - аж обурилась я, хоча зрозуміло з яких…

- З тих самих як сказала так і стала моєю дружиною, - спокійно відповів мій… чоловік вже практично досягаючи третього поверху. І не захекався навіть. Він в своєму спортзалі там штанги тягає чи вантажівки?

- Уточню для незрозумілих, фіктивно стала дружиною, - розставила крапки над «о» я. І не важливо, що їх там немає, я художник, я так бачу.

- Хто тобі сказав таку дурницю? – Заграли лукаві іскорки в карих очах, - Може це був зпланований злочин по одруженню однієї маленької і довірливої дівчинки?

- Теоретично можливо, але навряд ти став би цим дуже хвалитися, - наводжу логічний аргумент.

- Хочеш сховати правду – скажи її так, щоб тобі не повірили і ти в ажурі.

Ми практично добралися до дверей квартири, тому мої пальчики швидко полізли облапувати нареченого в пошуках ключів. Яке щастя, що Настя переїхала в готель до Жені, зараз би був цілий спектакль одного актора.

Під урочистий скрип дверей мене внесли в квартиру, ледь не кинули в стінку, спіткнувшись за якесь взуття та поставили по серед коридору.

- Пропоную замовити суші та просто посидіти в тиші з вином, - вніс прозицію Андре. І звідки в нього беруться сили? Моєю єдиною мрією було переодягнутися та лягти спати хвилин так на 800. Але суші та вино…

- Окей, тоді йди замовляй, а я йду переодягатися та в душ, - з цими словами я полетіла в спальню. Зараз я змию косметику, вмиюся та зніму це знаряддя для катувань під назвою весільна сукня.

І тільки коли я потягнулась руками до корсету зрозуміла всю підступність мами та подруг. Я його самостійно не зніму, доведеться просити Андре і він побачить мою нижню білизну. Навіть спогади про неї заставляли червоніти, ну чому цей замок тягнеться аж до найцікавіших місць?