10.

Напередодні судного дня.

Ранок почався з удару тапком по тому місцю, що нижче спини.

- Вставай соня, все життя проспиш, - щасливо заявила моя подруга, - в нас сьогодні великий день.

Після всіх знущань над мною маленькою, бажання в мене було тільки одне, заховатися по глибше і ніколи не вилазити. Що я й намагалась зробити, заховавшись під ковдрою з головою. Секунди на три. Поки моє укриття не полетіло кудись далеко.

- О Боже, ти спиш в цьому з Андрієм? Як він не лякається тебе.

Зависла очима Настя на моїй теплій піжамці з котиками. Довгі м’якенькі штани та футболку крою парашут я вперто не замінювала на всі мамині і не тільки прохання. Мені так зручно.

- А я з ним не сплю. Це ти мене вчора нагло випхала з мого дивану, - складаю я руки та грізно дивлюсь на дівчину, - і тому мені дуже цікаво, чому ти раптом почала так багато крутитися вночі на ліжку, що зкидуєш людей?

- То не я, і хата не моя. І взагалі я пішла робити сніданок, - швидко втекла ця коза під мій фейлспам.

На годиннику була вже десята година ранку, тому я все ж встала та пішла приводити себе в порядок.

 Ніч видалась цікава. Настя жила в нас вже кілька днів, але лише чомусь сьогодні вночі вона почала випихати мене в сні з ліжка, так дуже наполегливо. Між килимком і Андрієм я вибрала нареченого та пішла відбирати в нього трохи простору величезного ліжка.

Цікаво, що вчора Настя поспілкувалась активно з мамою та її коліжанкою, а через кілька годин практично вигнала мене з дивану? Співпадіння? Не думаю.

Ну нічого, завтра святковий обряд поховання моєї свободи і всі вони роз’їдуться, а я видихну спокійно. Тільки, щоб все пройшло без дурниць. Святі їжачки, допоможіть.

Щасливе обличчя та щебет подруги продовжували псувати мені настрій і під час сніданку. На зло логіці і здоровому глузду вона вірила, що наш шлюб стане справжнім. Тому ми просто зобов’язані зробити справжній дівич-вечір. Я ледве від щастя не вмерла. 

Ігноруючи мій тяжкий погляд мене нагло потягнули по місцях катувань, слава улюбленому скальпелю, що хоч без мам. В салоні краси довелось пройти всі круги пекла, від шугарингу до вищіпування брів.

- Краса вимагає жертв, - весело посміхалась подруга, спостерігаючи за моїми сльозами, поки мені робили брови. Ну не винна я що цей… як його… больовий поріг високий. Чи низький?

- А можна когось іншого в жертву принести? І взагалі, після всього що сталось ми ходимо окремо, - нагло заявила я, а дівчина лише весело посміялась. Ну-ну, побачимо хто буде сміятися останнім.

- Очі бачили, що руки брати, тож намотуй соплі на кулак, - порадувала мене дівчина та добила, - нас чекає магазин білизни, це буде мій весільний подарунок Андрію.

Хитрість яку вона випромінювала, можна було закривати в банки та продавати. Ох чує моя ліва п’яточка…

- Може мені подарунок? – З надією уточнюю.

- Неа, - підступно відповідає ця… пакость і розрахувавшись за всі послуги вже готова тягнути мене далі. І що я поганого зробила в цьому житті?

Поки ми спускаємось на інший поверх величезного торгово-розважального центру жаліюсь Андрію на активну подругу. В нього теж весело, колеги по роботі зробили святковий обряд та вручили йому торт у вигляді каблука. Символічно блін.

- Я це не одягну! – З жахом дивилась я на сукупність мережива та тоненьких ниточок. І в цьому я маю виходити заміж? Та мені перед собою навіть соромно буде, а якщо це раптом наречений побачить я взагалі згорю заживо.

- Звісно вдягнеш, - зробила чергову спробу всунути мені в руки вішалку подруга, - добра тьотя Настя потурбувалася. Анюта вдягне гарне мереживо, Андрійко побачить і зовсім скоро в тьоті Насті будуть хрещенники.

- Закатай губу назад, - відбрикалась я від подруги і пішла шукати, щось скромніше. Але мені дали хоч шанс? Під танком на ім’я Верта Анастасія Миколаївна всі мої аргументи розлетілись на маленькі шматочки. Їй точно не вистачає однієї букви у прізвищі. Не Верта вона, а вперта.

Про подальші події я краще взагалі промовчу, недоколготки з підв’язками, туфлі на високих підборах, халат для ранку нареченої, коротке плаття для дівич-вечора. Покупкам не було кінця. Морально я відпочила лише коли приїхала Женя, молодша сестра Андрія. Вони з подругою пішли замовляти піцу, весело обговорюючи обов’язки подружок нареченої, які вони завтра будуть виконувати, а я кілька щасливих хвилин сиділа в тиші.

Останні два тижні події розгорталися настільки швидко, що не залишалось часу подумати. Як я стала жертвою великого весільного буму? Та що відбувається між мною та Андре? Поки не приїхали батьки нам просто було добре проводити час разом. А з цим весіллям я його бачу лише іноді зранку та ввечері.

 Ще й сесія моя. Хоча щасливі одногрупники рознесли інформацію по всьому університеті і на кількох заліках які я вже склала головним питанням було: «А коли весілля?».

Вечір настав несподівано. Ніби щойно ми приїхали в готель, де жили мої батьки та де буде проходити ранок нареченої і я прилягла на кілька хвилин, як я вже танцюю в клубі в тому самому короткому платті в колі подруг під запальну музику діджея.

- Любі друзі, - взяв мікрофон ведучий, - сьогодні в нашому клубі святкує останній день вільного життя красуня-наречена Анна. Де ж вона?