7. Випадковості не випадкові?

Аня

Незважаючи на всі мої доводи, Світлана Анатоліївна вже другу годину поспіль переконувала мене в ідеальності нашого шлюбу. І яка я хороша дівчинка, і який син в неї класний, а діти то які будуть. І змириться-злюбиться, і нікуди не дінеться, влюбиться і жениться. Я ж вирішила не псувати нерви ні собі, ні їй. Увімкнула свій улюблений режим "ви говоріть-говоріть, я чую, але не слухаю".

Поки вона розпиналася, приготувала свою коронну страву - свинину під вишневим соусом. Мама каже, що чоловіки люблять м'ясо, а раз я вже буду кілька днів жити в Андрія, то хоч буду готувати.

Та й скучила за своїм хобі. В Наталі дуже не покулінариш, швидко малі налетять. А тут найсучасніша техніка, комфортний дизайн і всі продукти та спеції, аж дивно. Наскільки я знаю, Андрій готувати не вміє. Хоча з новенькою мультиваркою все легко й просто робиться.

- Ох і господинька, моя майбутня невісточка, -  раптом змінила тему розмови тьотя Свєта,  - Віка казала, що і печиво робиш, а мій Андрій так любить солодощі. 

Хм, вони вже й з мамою встигли поговорити. Готова поспорити на лівий носок Андре, що вона теж знає про фіктивність нашого шлюбу і щось вони в двох задумали. Головне аби тату нічого не сказали, він ж мене на моїй косі підвісить, а Андрія за його.... вухо. А ви про що подумали?

З свекрухою мені жити не доведеться та й не довго вона нею буде. Тому розповідаю про те, чим пишаюся. 

- Так, я впринципі все готую, перше, друге та десерт. Але найбільше чомусь люблю готувати м'ясо та пекти солодощі: торти, кекси, тістечка. Спасибі мамі за те, що не виганяла мене за вухо після всіх моїх невдалих спроб.

- А що ще любиш робити? - Цікавиться мама Андре поки я мию брудний посуд. Вона вже дістала два бокали, якесь вино та різала фрукти. Милих посиденьок мені не уникнути.

- Моїх хобі не початий край, не люблю щось довго робити. Тому в свій час навчилася шити, в'язати шпицями та гачком, вишивати хрестиком та гладдю, трохи працювала з бісером, - потім на секунду задумалась та засміялась: - здається я спробувала все, що можна.

Відповісти мені не встигли. В коридорі почувся звук відкривання дверей та падіння. Хм, цікаво. Швиденько поставила сохнути останню тарілку та вискочила на коридор. Андрій в позі кішечки на колінах по середині коридору. А очі як в білочки, що народжує. Не питайте звідки знаю.

Заливаюся сміхом, хлопець приєднується до мене і ми стоїмо як два наркомани та сміємось до сліз з епічності ситуації. Потім він звертає увагу на мою квіточку, через яку загримів на підлогу, а я обіцяю, що якщо з моїм коханим телескопом щось станеться - поміняю руки з ногами та скажу, що так і було.

-А що ти тут робиш? - акуратно цікавиться хлопець. Настрій був хороший, тому я вирішила пожартувати і почала щебетати як гламурна кішечка до папіка:

- Котику, я тут подумала, а навіщо мені до подруги, якщо я можу пожити в тебе?

Чмокнула легенько в щоку та продовжила:

- І мама твоя не проти, ми зможемо стільки часу проводити разом. А я буду тобі готувати їсти та зможемо зробити собі романтичну вечерю. А ще я бачила такуууу сумочку! Ти ж купиш коханій дівчині сумочку?

Дивлячись на спантеличене обличчя Андре не витримую та починаю сміятися. Білочка здається народжує друге. Але все ж призналася:

- Іра терміново поїхала в село і поки я сиділа під її будинком та думала куди йти підійшла твоя мама. Не повірила моїм словам, що я чекаю подругу. І ось я тут, - розвела руками та продовжила:

- Я вже знайшла кілька варіантів квартир, але твоя мама нічого і чути не хоче. Каже, що раз ти мене в це втягнув, то я спокійно можу пожити в тебе. Завтра вона повертається додому і вітальня буде в моєму розпорядженні. 

- Хм, - почухав Андрій потилицю, - живи скільки завгодно, я сам хотів тобі запропонувати, але був впевнений, що ти відмовишся. 

Звісно я б відмовилась.

- В мене був вибір так, так або так, - зітхнула, а він підколов:

- Ну чому, ти ще могла сказати так або так, - сказав Андрій, а я тільки скептично глянула та відповіла:

- Йди передягайся, будеш вечеряти.

Андрій з блаженним виразом обличчя їм мою фірмову страву. Цікаво, вона настільки смачна чи він так давно не їв нормальної їжі? 

Тьотя Свєта не втратила шансу виставити мене у вигідному світлі та розповіла про всі мої "таланти". Як то кажуть: все, що ви скажете, може бути використано проти вас. Ось вона цим активно зайнялась. А її син ще й розкатав губу, що я буду йому готувати і навіть почав перераховувати свої улюблені страви. 

Звісно я все це вмію готувати і навіть на секунду задумалась чи є в холодильнику всі необхідні продукти. Але взяла себе в руки, а в руки сковородку.  Проведемо виховну бесіду про песпективи сідання мені на голову.

Розминка вийшла в нас що треба: побігати по вітальні, легким махом моєї руки в Андрія прилетіла подушка і  зовсім не легким пеленанням мене кінцівками Анде я була знешкодженна та деморалізована. Чомусь мені було приємно ось так сидіти в темноті та відчувати його сильне тіло настільки близько. І все ж коли він мене відпустив негайно втекла у ванну. 

В зеркалі відбивалась розкуйовджена шатенка з блиском в очах та почервонілим обличчям. Опираюсь спиною на двері та задумуюсь. А чи потрібно це все мені?

Поки я ганялась за Андрієм по квартирі Світлана Анатоліївна встигла поприбирати на кухні та розстелити диван у вітальні.

- Анічка, сподіваюсь ти не проти переночувати одну ніч з Андрієм? - З хитринками в очах почала жінка, - я вже людина не молода, постійно кручусь з місця на місце, не виспишся ти зі мною. А в Андрія ліжко широке, з різних кінців хіба докричатися можна. 

Хех, дістаю козирний туз.

- Ну що ви, Світлана Анатоліївна, чому ви будете спати на дивані, коли є ліжко з ортопедичним матрацом?

Два погляди зі знаками питання на чолі. А вони схожі. Правду кажуть, що сини в маму. Моє карооке чудовисько взяло в матері найкраще. Густе волосся кольору воронового крила, довгі вії та гарну посмішку з ямочкою на лівій щоці. А в нас би вийшли гарні діти... Святі їжачки! Про що я думаю?