Іспанський танок

Вейга спостерігав за тренуваннями частини своїх бійців, вони якраз відпрацьовували стрільбу і переміщення колоною по три людини. Ще частина Нескорених вирушила на пошуки боєприпасів і спорядження. Після падіння септи, яка надавала все необхідне, була притулком для багатьох торговців і основним центром логістики для всіх баз Нескорених, справи стрімко погіршились. Бійці повинні були добувати їжу та зброю, здійснюючи вилазки; іноді це закінчувалось фатально, і групи з десяти людей могли не повернутись зовсім або повернутись не в повному складі в кращому випадку. Спостерігаючи за солдатами, Вейга час від часу підказував їм у своїй звичній манері:

— Жерар, хто тебе вчив так рухатись? Твоя мати так само виляла задом при вигляді чоловіка? Якщо хочеш танцювати сальсу, то вали з мого загону і танцюй з крикунками!

— Клейтон! — Тримай ствол вище, ти хочеш завалити тварюку чи налякати її? Відкрию тобі таємницю: їй насрати на твої залякування! Ти не у себе в гетто, хочеш жити — стріляй у голову.

В цей час до Вейги якось непомітно підійшов Рікардо і став мовчки спостерігати, як командир муштрує своїх бійців. Побачивши Рікардо, Вейга похмуро звернувся до нього:

— Ола, Рікардо. Ти тільки подивись на цих мерців, скільки років вони вже в загоні, а помилки роблять дитячі. Одна вилазка — і вони всі трупи.

— Орлята стають орлами лише коли покидають свій дім, командире, — стримано відповів Рікардо. — У нас давно не було хорошого бою.

Вейга похмуро подивився на підлеглого, хотів було щось заперечити, але передумав. Замість цього він запитав:

— Бунтівника забрали?

— Так, командире. Він і його бійці чекають на свою участь у вʼязниці. Що накажеш з ними зробити?

— Як Маркос? — відповів питанням на питання Вейга.

— Молодий іспанець був незадоволений, що я забрав у нього його здобич. Я досі вважаю, що я не повинен був це робити.

— Маркос занадто імпульсивний і може наробити дурниць. Я лише намагаюся вберегти його від біди.

— Обрізаючи йому крила, ви не даєте йому злетіти.

— В який момент ти став орнітологом, Рікардо? — запитально подивився на нього командир.

— Я знаю вас дуже давно, як і ви мене. Тому я завжди з вами чесний і кажу вам прямо те, що бачу. Маркос був подавлений, коли від нього відвернувся його загін...

— Ти хотів сказати мій загін? — роздратовано запитав Вейга.

— Як скажете, командире. Так що мені зробити з бунтівниками та їхнім командиром?

— Приведи їх у основний зал, я хочу поговорити з ними всіма.

Рікардо, кивнувши, пішов, а Вейга повернувся до своїх бійців і командирським голосом сказав:

— Все, досить! На сьогодні тренування закінчено. Жерар, тягни свій величезний зад у душову, на наступному тренуванні, якщо будеш працювати так само, підеш спокушати товстолобів!

Відправившись в основний зал, де зазвичай проходили збори та загальні вечері, Вейга сів у центрі столу і став чекати полонених. Через деякий час весь загін Грега стояв на колінах у центрі залу, зв'язаний по руках ззаду:

— Вейга! — Яка зустріч! — Як ти, друже? — у своїй властивій манері, іронічно привітався Грег. — Скільки часу пройшло з нашої останньої зустрічі? Може, розв'яжеш мене і ми просто побалакаємо?

— Закрий свою пащу. — Говорити будеш, коли дозволять, — зашипів Рікардо і вдарив Грегу сильного ляпаса.

Вейга піднявся і пройшов вздовж зв'язаних бійців. Він зупинився біля Грега, подивився йому в очі і презирливо мовив:

— Паясо.

Потім він звернувся до інших полонених:

— Ви, напевно, й самі бачите, кому ви довірили свої життя. Клоуну, який якимось чином переконав вас, що десяток слабкоозброєних, зголоднілих, обірваних бійців можуть в одиночку взяти під контроль це місто. Єдиний ваш шанс на порятунок був Рейган, але ви дозволили вбити його, свого командира. В іншій ситуації я б наказав вас розстріляти на місці, але нас і так залишилося занадто мало. Я розумію, чому ви вчинили саме так. Тому я пропоную приєднатися до мене, ви отримаєте безпеку, їжу і дах над головою. Досить бути під владою людини, яка веде вас у безодню, станьте частиною команди, яка має владу і ім'я в цьому місті. Той, хто хоче приєднатися до мене — підніміться з колін.

— Ха-ха, ти думаєш, хтось із цих хлопців схилить коліно перед боягузом? — засміявся Грег. — Якщо ми говоримо про зраду, то ти не менше зрадник, ніж я. Я хоча б намагався захистити септу, поки ти грів сідниці тут.

Говорячи це, Грег помітив, як з колін піднявся Міка, за ним слідував Ллойд. Колишні бійці Грега почали один за одним підніматися з колін:

— Сукині діти! — Ви всі тут зрадники! — Я дбав про вас, я доставляв вам їжу і медикаменти! — Я Грег Добувач! — Злість і ненависть переповнювали колишнього командира, дивлячись, як його загін зрадницьки переходить на сторону його ворога. — Міка, сука, я особисто тобі горлянку переріжу!

— Вибач, Грег, але ти сам казав, що потрапити до загону іспанця — це велика удача для солдата, — відповів Міка.

— Ви зробили правильний вибір, про який не пошкодуєте, — сказав новобранцям Вейга. — Рікардо, подбай про те, щоб наші нові бійці були як слід одягнені і нагодовані. — Коли все буде готово, дай їм час освоїтися і відпочити, а ввечері я проведу з ними тренування. — Подивимося, на що вони здатні.

— Що робити з командиром повстанців? — спитав Рікардо.

Вейга презирливо подивився на Грега:

— Ти лише піщинка, що потрапила в око велетню, дурнику. — Забери його з моїх очей геть, — скомандував він Рікардо. — Це полонений Маркоса, по його прибуттю ми надамо йому таке задоволення, як стратити цього дурня, за всіма законами Нескорених.

У цей час у «Акулячому притулку», сидячи в командному пункті, напивався до безсвідомого стану Маркос. Ридаючи захлинаючись, він стиснув у руці листа Харріса Рейгану. Роблячи ковток за ковтком, іспанець дедалі більше впадав у злобу і відчай одночасно. Маркосу здавалося, що всі ці роки, проведені в братстві, він нікому не був потрібен. Складалося враження, що все його життя будувалося на брехні з періоду дорослішання і до сьогодні. Маркос підійшов до дзеркала і подивився на себе: його заплакане обличчя сильно розпухло, а очі були червоними від кількості виплаканих сліз. Побачивши в відображенні дзеркала іспанську емблему Нескорених, молодий командир закричав на всю силу: