Лікарня Сандерса

Яскраво-рожевий захід сонця надавав цьому пустому місту шарму та оманливого спокою. Тримаючи шлях до лікарні, Алістер і Піп не могли не помітитм всю красу постапокаліптичного міста. Його крихких будівель, його світу, де рослини перемогли цивілізацію. Деякі будівлі були повністю покриті плющем, і це було єдине, що надавало життя мертвим вулицям.

— Як думаєш, Рейган з рештою хлопців вже добралися до бази? - почав розмову Піп.

— Не знаю, шлях неблизький, але думаю, якщо вони не там, то вже дуже близько, - відповів Алістер.

— Як думаєш, за нами підуть?

— Я думаю, у Нескорених є більш важливі завдання, ніж шукати двох дезертирів. - Алістер подивився на Піпа і запитав:

— В септі ти вивчав тварин і їхні різновиди, чому ти не впізнав крикунку?

— В септі я багато тварин вивчав, серед них були і тіні, і архіістоти, крикунки, товстолоби та багато інших. - Але в житті я їх не бачив, тому я до останнього сподівався на те, що це просто дівчинка, - відповів Піп. - Кажуть, що велика частина цих підвидів вже давно перебита Нескореними.

— Хотілося б у це вірити.

— Ми знайдемо Ліліт, і що далі? - Повернемося на базу? - Думаю, якщо ми повернемося всі разом, Рейган нас помилує.

— Я не повернуся, Піп.

— Але якщо не до Рейгана, ми можемо приєднатися до Харріса або до Вейги і його сина. - Я впевнений, що такий боєць як ти і Ліліт  будуть доречні в будь-якому загоні Нескорених, - продовжував переконувати друга Піп.

— Я не знаю, що буде далі, коли ми знайдемо Ліліт. Одне знаю точно: служба для мене закінчена.

З цими розмовами вони підібралися до великої будівлі з написом «Лікарня Сандерса».

— Ось ми і на місці, - сказав Алістер.

Підійшовши ближче, друзі помітили, що вхідні двері припідняті. Алістер жестами вказав Піпу не шуміти; той у відповідь кивнув головою. Легенько приідкривши двері, Алістер покликав до себе Піпа.

— Чисто, - встиг промовити Алістер.

В цей же момент спалах білого світла осліпив приятелів, а за ним послідували два важких удари прикладом по потилицях Піпа і Алістера такої сили, що вони обидва втратили свідомість.

Прийшовши до тями, Піп з труднощами відкрив очі. Голова розколювалася, а все тіло нило, наче хтось колотив його, поки він був без свідомості. Над самим Піпом кружлялась людина. Придивившись, Піп побачив дівчину. Вона помітила, що він прийшов до тями, підійшла до нього і промовила:

— Я рада, що ти оклигав.  Сильно ж тобі дісталось. Як ти себе почуваєш?

Піп спробував підвестися, але дівчина, поклавши руку йому на груди, сказала:

— Лежи, тобі потрібен спокій і відпочинок. Як тебе звуть?

— Філіп, - відповів Піп.

— Гарне ім'я. Мене звуть Кая, - представилася дівчина. - Вам з вашим другом пощастило. Ерл Нескорених в живих не залишає. Добре, що ми побачили зірвані шеврони, це вас і врятувало.

— Де Алістер? Що відбувається? - занервував Піп.

— З твоїм другом все в порядку, він у сусідній палаті. Я була у нього нещодавно, він все ще без свідомості. З вами хоче поговорити Ерл, але тільки коли ви прийдете до тями.

— Ерл? Хто такий Ерл?

— Ерл — це наш засновник, завдяки йому ми всі тут, під захистом і з дахом над головою, - відповіла дівчина.

— «Ми»? Скільки вас? - здивовано запитав Піп.

— Для людини, яка тільки що прийшла до тями, ти задаєш занадто багато питань. - Дівчина усміхнулася і додала: - Набирайся сил, а я поки принесу тобі щось поїсти, Філіп.

— Для друзів я Піп, - усміхнувся у відповідь хлопець.

—  Мені більше подобається Філіп. Звучить більш мужньо і в той же час більш романтично.

Кая покинула кімнату, а Піп провівши її поглядом і ще кілька десятків секунд дивився на двері, в очікуванні, що вона зайде знову. Зрозумівши, що цього не станеться, він почав оглядатися. Палата більше нагадувала житлову кімнату. Такого порядку Піп не бачив давно: посуд була акуратно складений на поличці, речі всі знаходилися в шафі, біля ліжка стояв журнальний столик, на столі лежала парочка журналів тридцятирічної давності. Взяв один, Філіп виявив, що це журнал мод. Пролиставши його, він поклав його до решти і побачив поруч стоячу фотографію в рамці. На фото була зображена Кайя поруч із молодим чоловіком, на руках якого була маленька дівчинка. Побачивши фото, Піп трохи засмутився, але, зробивши вигляд, що йому все одно, хмикнув і повернув фото на місце.

Через годину повернулася Кайя з глибокою мискою супу в руках:

—Твій друг прийшов до тями і вже питав про тебе, їсти не захотів. Я сподіваюся, що ти поїси, - ласкаво сказала Кая.

— Звичайно, поїм, - відповів Піп. З'ївши дві ложки супу, він запитав:

— Це ж твоя кімната? Тут дуже затишно.

Кая лише усміхнулася, сіла поруч із ліжком Піпа і почала його роздивлятись:

— Ти розкажеш мені про Нескорених? Кажуть, ви найкращі бійці з усіх, хто залишився в живих людей. Напевно, у вас дуже цікаве і насичене життя.

Піп трохи зам'явся; йому не дуже хотілося розповідати про життя в септі, про те, що він не провів жодної зачистки і не був у боях. Але в цей момент ввідчинилися двері, і в кімнату увійшов чоловік з автоматом:

— Ерл чекає вас у себе. Збирайся, - в наказному  тоні буркнув чоловік.

Філіп поспішно відставив тарілку, зліз з ліжка і вийшов з кімнати. За ним вийшов чоловік, і на виході він повернувся до Каї, сказавши:

— Знайшла собі нову іграшку?

— Ти ревнуєш?

— Ми були б чудовою парою.

— Ти не в моєму смаку, Росс.

— О, так у твоєму смаку товстуни? - насмішливо запитав Росс.

Кая мовчки підійшла і закрила двері перед носом Росса. У коридорі в супроводі ще одного чоловіка з зброєю вже чекав друга Алістер. Побачивши Піпа в цілості, він зрадів: