Глава 8

Куди піти що робити? 






Наступні декілька днів минули трохи ліпше, ніж попередні. Чесно, краще вже ви будете благати, щоб вам дозволили переночувати у когось, аніж ночувати де-інде. Тиждень, проведений вдома у Діми серед місяця мого безхаття, був, ніби двісті гривень, знайдені в купі багнюки. 
Єдине, що трохи руйнувало мої щасливі спогади цього періоду, це безкінечні «вписки», коли він запрошував до себе своїх друзів - не згірших нарколюбителів, ніж він сам. Тоді починалося досить цікаве дійство. 
Діма діставав на кухні пластикову пляшку і робив з нею неймовірні речі. Серйозно вам кажу. Така штука називається – банка. Знаєте, коли підпалюють оцю всю магічну траву і курять її через таку пляшку. Чесно, я спробував одного разу затягнутись – не найприємніші спогади. 
Але, зрештою, що я мав робити? Жити десь мені було вкрай потрібно, тож у мене не лишалось інших варіантів, як споглядати за тим, як вони без перестанку регочуть просто так, дивлячись одне на одного. Це, я вам скажу, взагалі, дуже дивна картина. 
До офісу Глово я так і не поїхав. Коли мені випало познайомитися з тими «гловістами», серед яких був і Алехандро, то обмінявся з ними контактами. Коли настав понеділок, я написав їм і спитав, а що ж робити, коли ти ще навіть не почав працювати, а у тебе вже сперли сумку. Вони мені відповіли, що потрібно буде відпрацьовувати її ціну, що ще більше мене засмутило. В підсумку, я просто забив і у мене, чесно, ще й досі десь валяється цей павер-банк разом із тримачем для телефону. 
Та що я буду вам розповідати про те, який Діма нехороший, я ж і сам не бив байдики. А, ні, бив, вибачте. Увесь тиждень я тільки те й робив, що тусив на Колізеї, чи на Бандери, щоб згаяти час. Часто, мені там діставались абсолютно безкоштовні пляшки чудових, для їх цінової категорії, напоїв. Кожен день закінчувався однаково – я, похитуючись у всі сторони світу, йшов до Діми й, кожного разу, жалібно просився поночувати. Байдуже, що він і так мені це дозволяв. 
Знаєте, от якби я ще був розумним. Можливо я б і не скотився настільки сильно, якби мав хоча б достатньо хромосом, для початку. Але ж ні, я просто тинявся днями й тижнями з сумнівними, як я тепер думаю, компаніями і просто вбивав час. Але, зрештою, я вже й так заприсягнувся, що ніколи не буду шкодувати про те, що зробив. А раптом цей досвід мені колись знадобиться?