*4*

   У гостьовій кімнаті, Алла ледве не втратила свідомість. На підлозі, з перерізаним горлом лежала тітка Зіна,у якої вони вчора зняли цю хатинку. Під дверима – спаковані сумки.

   -   Нарешті ти прийшла, - Роман виглянув з сусідньої кімнати із ще однією сумкою у руці. – Швидко глянь своїм оком, що я тут міг забути і валимо звідси! Негайно!

   -   Що тут відбулось?

   -   Нема коли розказувати! Валимо!

   -   Рома, де Сабріна?

   -   Твоя Сабріна убила цю тьотку і, навіть, на мить не скривилась! – Рома нервово вказав пальцем на тітку Зіну. – Зінка, коли побачила в хаті цю дитину, розкричалась, що їй проблем не треба! Що у цій хаті цій дитині не місце! А мала просто взяла ножа і засадила їй в ногу по саму рукоятку! А коли та впала, мала ще й горло різонула! Алла, три секунди і чотирирічна дитина вбила дорослу тьотку! Я, навіть, дихнути не встиг!

   -   Де вона зараз?

   -   Я не знаю! Побігла кудись!

   -   Її треба знайти, - Алла знову направилась до виходу. – Ми її заберемо з собою, наймемо кращого психолога і…

   -   І забудь цю дурницю! – Рома уже схватив Аллу за лікоть. – Яких би ти не найняла психологів, із занедбаного звірятка може вирости тільки звір! Не людина! ЗВІР!

   -   Перестань! Вона дитина, а не звірятко…

   -   Тепер ти моя мама? – несподівано прозвучало у дверях. – Це тобі! Найкращі квіти на Землі!

   Роман і Алла одночасно повернули голови до вхідних дверей. Сабрінка тримала в руках штучні квіти. Явно – з кладовища, бо на кінчику пластмасового стебла виднілись сліди свіжої землі…