28. + Пролог .

— Тату, пустіть мене! Там моя законна дружина!

— Ні, ну ти даєш, друже, — усміхнувся Марк. — А мені ще місяць тому розповідав про традиції і те, що наречену до церемонії бачити категорично не можна!

— А вона моя дружина! Мати моєї майбутньої дитини!

— Синку, ти можеш нарешті втихомиритися? — з доброю посмішкою промовив батько Олександр. — Я теж одружувався, Марк одружувався, сват одружувався... Ми всі чудово знаємо, як це буває.

— Так, зятю, тому давай-но ми краще підемо, нехай моя донечка зайвий раз не нервує, — лагідно додав Дмитро. — Ти ж знаєш, їй це зараз зовсім не на користь.

— Та йду я, йду! Пустіть!

Рей

За цей місяць у нашому житті сталося неймовірно багато всього.

По-перше, ми з Алісою таки одружилися! Причому на наступний же день після пишного весілля Кюстів. Взяли батьків, тепер уже офіційне подружжя Кюстів (Боже, як же незвично це звучить!) і просто пішли до РАЦСу. Розписалися без зайвого галасу, а потім затишно посиділи в ресторані. По-сімейному. А для інших численних родичів запланували невелике домашнє свято на сьогодні, на території нашого будинку.

По-друге, вона нарешті взяла моє прізвище. Тепер вона офіційно Аліса Вулф.

По-третє, у нас з'явилася дитина. Ну, точніше, поки що не на руках, а у Ліси в животику. Наше маленьке спільне диво, яке вже зараз не дає мені спокою. Я фізично не можу довго перебувати далеко від них обох. Ми ще не знаємо, хто саме в нас народиться, але вже безмежно щасливі.

По-четверте, я прямо зараз просто зобов'язаний побачити свою кохану дружину! Але мене, майбутнього батька, альфа-самці всіх наших сімейств і близько до неї не підпускають, мовляв, «не належить до свята». А я ж хвилююся!

Аліса зараз була на другому поверсі. Оцінивши обстановку, я вирішив діяти перевіреним шпигунським методом — залізти на дерево. Так, у мене в дворі росте розкішне старе дерево (хоча за сімейною традицією справжній чоловік має посадити власне дерево вже після одруження). Гілки тяглися прямо до балкона другого поверху.

Зоя якраз пішла на кухню до жінок — дружин тих самих суворих альфа-самців, які тримали оборону на першому поверсі. Тож це мій шанс побути з моїм золотом наодинці. Ну і з нашим малюком, звісно. Головне — не зачепитися за якусь суху гілляку. Якщо порву святковий костюм, моє сонечко мені цього точно не вибачить.

Аліса

Раптом я почула дивний шурхіт на балконі. Коли підійшла ближче й відчинила скляні двері, то ледь не розсміялася: переді мною стояв скуйовджений Рей. Його очі світилися таким відчайдушним щастям, ніби він щойно здолав щонайменше дракона.

На мені була красива біла сукня — не пишна, а елегантна, у вишуканому діловому стилі, але дуже жіночна, яка м'яко підкреслювала мої нові округлі форми.

— Що ти тут забув? — здивовано прошепотіла я. — І чому через балкон? Я щось не пригадую, щоб ми залишали там драбину.

— Я неймовірно скучив за вами, — видихнув Рей, роблячи крок назустріч і ніжно обіймаючи мене за талію. — А вибрався сюди спочатку по дереву, а вже звідти перестрибнув на балкон. Твої родичі та мій батько влаштували справжню змову й не підпускали мене до тебе ні на крок!

— Боже, а якби ти впав? Мені взагалі-то потрібен цілий і неушкоджений чоловік!

— Якби я намагався пробратися з драбиною, мене б точно помітили й утилізували разом із нею ще на підході, — весело заперечив він, цілуючи мене в скроню.

— Як же сильно я тебе люблю...

— Я вас теж кохаю. А двері до кімнати зачинені? — раптом насторожився Рей, почувши важкі кроки в коридорі.

— Та ні, не зачиняла...

У ту ж мить двері в кімнату мало не з ноги відчинилися. На порозі стояла войовничо налаштована Зоя, а за її спиною юрмилися наші чоловіки. Батько Олександр рішуче пройшов уперед, обійшов мене й без церемоній схопив свого сина за вухо.

— Ну от що ти за людина, га? Поводишся як березневий кіт! — вичитував сина Олександр. — Чи ти справді думав, що ми не помітимо, як із дерева раптом осипалася половина листя, а на балкон приземлилося щось важке й двоноге? Щоб ти знав, твоя мама — надзвичайно розумна жінка. Вона знімає подвір'я з висоти пташиного польоту за допомогою дрона, бо чудово знає, який у неї син дурбелик!

— Ай-ай, тату, пусти вухо! — зашипів Рей, намагаючись викрутитися. — Лісі не потрібен чоловік із відірваним вухом, як у Ван Гога!

— Ану легше з ним! — рішуче втрутилася я, заступаючись за свого «кота». — Розійшлися швидко! Нічого страшного не сталося. Краще чесно зізнайтеся: ви просто заздрите, бо самі не здогадалися зробити щось подібне на власних весіллях! А тепер швидко вийшли геть і залишили мого чоловіка у спокої!

Хто наважиться піти проти вагітної жінки? Правильно — ніхто. Чоловіки миттєво зніяковіли, підняли руки в примирливому жесті й слухняно позадкували на вихід, бурмочучи щось собі під ніс.

Коли вони повернулися на кухню, там на них уже чекав теплий прийом від жіночої половини.

— Ну що, дісталося вам? — з усмішкою запитала Катя.

— Тамаро, якщо ти знала, що він туди полізе, то навіщо взагалі знімала це на дрон? — бурчав Дмитро. — І навіщо нам розповіла?

— Щоб ви отримали хороший урок на все життя! — гордо відповіла Тамара. — Ви тільки подумайте, яка пам'ять залишиться для них. Це ж так романтично! Мій золотий син заради коханої лізе на другий поверх, як справжній герой. Катю, ну й що нам тепер із цими ревнивцями робити?

— Нехай ідуть Лорда вигуляють, а то бідний пес сьогодні зовсім без уваги залишився.

— Мила, але ж ти чудово знаєш, що цей пухнастий монстр мене терпіти не може! — жалібно протягнув Дмитро.

— Стався до нього з любов'ю, і все буде добре, — засміялася Катя. — Твоя донька з ним чудово справляється.

— Моя донька взагалі з усім на світі справляється!

За цей місяць маленький кошлатий Лорд перетворився на справжнього, могутнього пса, повністю виправдовуючи своє ім'я. При цьому він залишався неймовірно милим і слухняним з тими, кого любив. Пес чітко усвідомлював свої габарити й чудово бачив, що Дмитро не завжди може втримати його на повідку, тому іноді дозволяв собі трохи побешкетувати поруч із ним.