18

Мама моя рідна! До мене тільки зараз повноцінно дійшло: я тепер зустрічаюся з Реєм! Тримайте мене семеро…

В машині тихо грає спокійна, приємна музика, мій коханий чоловік міцно тримає мене за руку, і ми на всіх парах їдемо… бити боки його колишній. Але раптом мене наче холодним душем обдало. Дітько! Я ж у звичайних потертих джинсах і простій футболці, абсолютно не нафарбована, та ще й волосся розпатлане й не зібране! А я ж маю виглядати на всі сто відсотків, щоб у тієї мегери ще здалеку щелепа відвисла!

Треба терміново реабілітовуватися в очах громадськості. Напишу Зої, нехай швидко приготує мені якийсь карколомний одяг, ми якраз встигнемо заскочити до неї.

— Рею, ми на хвилинку заскочимо до майбутньої місіс Кюст, — упевнено заявила я. — Тут зовсім недалеко, по дорозі.

— А яка причина такого раптового візиту? — здивувався він.

— Побачиш!

Я хутко відкрила месенджер і почала строчити подрузі:

Ліса: «Люба, доброго ранку! 😘 Терміново підготуй для мене найкращу сукню, підбори, макіяж, сонцезахисні окуляри й сумочку! 👗👠💄🕶️👜»

Зоя: «👌 Без питань. Тільки тут таке діло… я зараз не зовсім сама. До мене на цей тиждень Марк переїхав. 🫣»

Ліса: «Ого! Ну, вітаю! Тоді діставай ще й з його гардероба щось солідне: штани, сорочку, піджак, туфлі й окуляри для Рея! 👖👔🧥👞🕶️»

Зоя: «Ви що там, на побачення спонтанно вирішили піти, а одягтися по дорозі забули? 😂❔»

Ліса: «Довга історія, потім усе розповім. Але щодо побачення ти майже вгадала!»

Зоя: «То, може, мені вам одразу й весільні вбрання готувати? 🤵👰🤪»

Ліса: «Ха-ха. Дуже смішно. 😑 Просто готуй речі, ми вже під'їжджаємо!»

— Все готово, милий, повертай до Зої. Я все влаштувала, — задоволено промовила я, ховаючи телефон.

— Мені неймовірно подобається, як ти мене називаєш… мила, — Рей тепло посміхнувся, перехопив мою руку й запечатлів на долоні короткий ніжний поцілунок.

Машина зупинилася біля будинку подруги. Я швиденько вискочила з салону й поспішила до під'їзду. Прямо у дверях мене зустріла заінтригована Зоя, яка миттєво схопила мене під руку й потягла вглиб квартири — переодягатися та витягувати з мене всі соковиті подробиці нашого раптового роману.

Тим часом Марк у вітальні просто сів на диван навпроти Рея, склав руки на грудях і приготувався слухати щиру «вовчу сповідь».

Рей

Завдяки оперативності наших друзів, уже за пів години дуже вродливий бос і ще красивіша (на особисту й цілком об'єктивну думку цього самого боса) підлегла виглядали так, наче щойно зійшли з червоної доріжки в Голлівуді. Тепер до зустрічі з колишньою ми були готові на всі двісті відсотків!

При повному параді ми сіли в автомобіль і поїхали за потрібною адресою. Я насправді не дуже здивувався тому, що Ліса влаштувала цей «невеличкий марафет», і тепер із широкою чеширською посмішкою на обличчі впевнено кермував до свого колишнього будинку.

— Тепер слухай серйозно, — скомандував я, паркуючись у дворі. — Я йду першим, а ти чекаєш на мій сигнал. Я зроблю тобі фірмовий жест Людини-павука зі спини.

— А я вийду з машини ефектно, як справжня Чорна пантера, — підхопила вона гру.

— Бінго!

Я рішуче вийшов із салону. Біля мого під'їзду стояла з ніг до голови розфуфирена лялька й невдоволено тупала підбором. От що, цікаво, колись наштовхнуло мене зустрічатися з нею? Ах, точно… Марк загадав це безглузде бажання, яке я чесно програв йому в карти кілька років тому.

— Рейчику! — окрилено вигукнула вона, помітивши мене, і одразу рушила назустріч. — Я тут чула краєм вуха, що в тебе якась нова дівчина з'явилася… Ну це ж смішно! Я ж явно в тисячу разів краща за неї!

— Не сміши мене, — холодно обірвав її я. — Я нарешті зустрів своє справжнє кохання. А ти… ти ні в вогні не гориш, ні у воді не тонеш, як то кажуть.

— На що це ти натякаєш?! — обурено пирхнула кукла.

— Були б мізки — зрозуміла б.

— Та як ти смієш так зі мною розмовляти?! — заверещала вона на весь двір. — Я звідси нікуди не піду, поки на власні очі не побачу, що це щира правда, а не твої вигадки!

— Слухай, ми з тобою толком і не зустрічалися ніколи, не бачилися купу років, а ти ще якісь вимоги тут ставиш? Дістала вже, чесно.

Я повернувся спиною до колишньої й непомітно зробив пальцями за спиною той самий жест Людини-павука.

«Пантеро, твій вихід. Пір'я на цій курці залишати не обов'язково», — подумки посміхнувся я.

Ліса

Двері моєї машини плавно відчинилися. Я граціозно вийшла на асфальт, упевнено стукаючи високими підборами, і попрямувала прямо до них.

— Рею, любий, я ще довго маю чекати на тебе в машині? — капризно, але неймовірно ніжно промовила я, підходячи впритул.

Я по-хазяйськи обхопила його за шию, а Рей у свою чергу міцно притис мене до свого торса за талію.

— Уже йдемо, моя кохана, — оксамитовим голосом відповів він.

Поцілунок, пристрасні обійми, ще один довгий поцілунок для закріплення матеріалу… Потім Рей плавно розвернув мене на 180 градусів, підвів до пасажирського сидіння, по-джентльменськи посадив у салон, швидко сів сам, і ми з шурхотом шин рушили геть. Знято! Актори відіграли просто шедеврально.

— Мені здалося, чи в неї від шоку прямо там штучні коси почали сипатися? — весело запитала я, дивлячись у дзеркало заднього виду.

— А це вже точно не наші проблеми, — щиро розреготався Рей. — Слухай, Стенс… Дозволь мені офіційно запросити тебе на романтичну вечерю для двох від найсуперовішого шеф-кухаря країни.

— І хто ж цей таємничий кухар? Невже сам Ектор Хіменес-Браво?

— Ні. Бери вище. Це я!

— Який ще «найкращий кухар країни»? — удавано обурилася я, а потім посміхнулася. — Ти найкращий взагалі у всьому світі!