15

Коли вони вийшли з кімнати чисті й охайні, у повітрі приємно й свіжо запахло… сакурою? Схоже, хтось у цьому домі є палким фанатом Країни вранішнього сонця. Цікаво, хто ж це — дідусь чи онук? Обов'язково треба перевірити!

Ліса

— Дімо, а що ти робиш тут у коридорі геть один? — здивовано запитала я, помітивши хлопчика біля дверей.

— Чекаю на тебе, тітко Лісо, — щиро відповів малий.

— Яка я тобі тітка? — в удаваному обуренні закотила я очі. — Просто Ліса.

— Дивися, малий, будь обережний — це ще та хитра лисиця, — вставив свої п'ять копійок Рей, проходячи повз нас. — Я тебе ще минулого разу попереджав. Ладно, я піду до твого діда, а ви тут пограйтеся трохи.

— Ми чудово пограємо в ігри й відпочинемо, — відпарувала я, показуючи йому язика. — А ти, вовче, йди собі в ліс і працюй!

Рей лише хмикнув і, навіть не озираючись, недбало помахав нам рукою на прощання.

— Ну що, веди мене у свої покої! — змовницьки підмигнула я Дімі.

— Прошу! — малий кумедно вклонився й королівським жестом указав рукою на відчинені двері дитячої.

— Який джентльмен! Не те що деякі грубіяни, — засміялася я, заходячи всередину.

— Ти зараз про Рея? — хитро запитав хлопчик.

— Як ти здогадався?

— Та просто подивився на тебе. Ви що, знову посварилися?

— Ні, наче ні… Слухай-но, а чи не занадто сильно ти цікавишся нашим особистим життям? — я підозріло примружилася.

— Питання на питання! — тріумфально вигукнув Діма. — Ти сказала «нашим»! То ви все-таки зустрічаєтеся?

— Ні! Ох і малий бешкетник… Нарууутооо! — раптом викрикнула я коронну фразу з аніме, оглядаючи кімнату.

— Сааааскеее! — миттєво відгукнувся Діма, виставивши пальці в захисному жесті.

— Так і знала! — переможним тоном заявила я. — Шампунь з ароматом сакури у ванній точно ти вибирав!

— Ага! — радісно закивав він. — Тіт… ой, Лісо, ти що, знаєш Наруто?

— Звісно! Я колись подивилася абсолютно всі серії!

— Клас! А які аніме ти ще бачила? Розкажи, ну розкажи! — він із захватом почав трясти мене за руку.

Ліса

Ми вмостилися на його ліжку. Перед нами стояв великий стіл із потужним комп'ютером, а поруч лежав планшет.

— Ой, насправді дуже багато, усі зараз і не згадаю, — замислилася я, загинаючи пальці. — «Майстри меча онлайн», «Магічна битва», «Бездомний Бог», «Атака Титанів», «Токійський гуль», «Останній Серафим»… Це перше, що спало на думку, але список величезний. Знала б ти, скільки я серіалів, фільмів та мультфільмів переглянула у своєму житті! Усе дитинство перед очима пронеслося. Ну то що, чим займемося, а то ти мене зовсім заговорив?

— Зараз, мені треба переварити те, що ти сказала, — серйозно промовив Діма. — Повтори, будь ласка, ще раз усі назви, я їх запишу.

— Знаєш, друже, краще тобі деякі з них поки не дивитися — ти ще занадто малий для цього. От виповниться тобі років шістнадцять, тоді й скажу.

— Ех… Ну й добре, що я все одно записував нашу розмову на диктофон! — хитро посміхнувся малий, показуючи телефон.

— Ану віддай, я тебе прошу! — я спробувала забрати гаджет. — Тобі справді не варто дивитися на всі ті екранні вбивства та жахи.

— Та я й так граю в ігри, а там теж постійно когось убивають.

— То зовсім інше! У грі все не так детально змальовано й сприймається інакше. Повір мені, прийде час — і сам усе подивишся. Ладно, так і бути, одну класну назву я тобі підкажу: «Бездомний Бог». А тепер покажи мені нарешті, у що ти там граєш на своєму планшеті.

— О, це крута онлайн-гра! — Діма з готовністю розблокував екран. — Граємо п'ять на п'ять. Можна збирати власну команду з друзів, а можна бути одинаком і грати з випадковими людьми. Під час турніру система підбирає супротивників і союзників з усього світу, але можна обрати й конкретну країну. Тут є звичайний чат і текстовий, але ми з однокласниками завжди використовуємо голосовий зв'язок. Можеш спробувати зіграти, але не впевнена, що в тебе одразу вийде добре. Потрібно багато практикуватися, щоб колись отримати звання MVP!

— А що це таке?

— MVP — це статус найкращого гравця матчу. Я зазвичай граю в лісі, тобто за лісника. Ще є роумер, середня лінія, лінія золота та лінія досвіду — роль повністю залежить від того, якого героя ти вибереш на початку.

— Звучить дуже цікаво! — загорілися очі в мене. — Розібратися можна. Тоді я зараз швиденько завантажу її собі на телефон, і ми зіграємо разом. А поки гра скачується, ти почни матч, а я подивлюся за твоїми діями й повчуся.

Ліса

Дмитро зосереджено взяв планшет, запустив пошук і, як і обіцяв, обрав лісника. Напружена битва тривала близько п'ятнадцяти хвилин. Матч завершився перемогою, але Діма цього разу не став найкращим, отримавши за свої зусилля скромну срібну медаль.

— Ну от, я ж казав тобі — це зовсім не просто! — зітхнув він.

— А тепер дивися сюди, — я посміхнулася й показала йому екран свого смартфона. — Я вже відправила тобі запит у друзі. Приймай швидше й заходь у лобі гри!

— Ого, як ти швидко все налаштувала! Я приймаю. Кого ти обереш для першого бою?

— Візьму стрілка.

— На лінію золота? — здивувався Діма. — Оце так упевненість! А ти точно ніколи раніше не грала в це?

— Саме в мобільну версію — ні. Але в студентські роки я трохи зависала в схожу гру на комп'ютері. Там керування було мишкою та клавіатурою, але загальна суть і тактика абсолютно однакові.

— Пересісти з комп'ютера на сенсорний екран телефону не так легко, можна пальцями заплутатися у кнопках, — авторитетно зауважив малий.

— Менше слів, більше діла. Граємо!

Це була неймовірна партія. Ми рознесли базу суперників усього за тринадцять хвилин! Для подібних стратегічних ігор це був шалено швидкий результат (якось я сама грала матч, який розтягнувся майже на сорок хвилин, а стандартний бій зазвичай триває близько двадцяти).