12

РЕЙ

Ну й соня! Звісно, після вчорашнього я дуже сумніваюся, що вона прокинеться бодай о дванадцятій ночі.

Цілу ніч просидів біля неї. А що було робити? «Води дай, таблетку дай, до ванни проведи, бо ще впаде й розіб'є носа». А мені потім відповідати в залі суду?

— Тобі погано? — питаю.

— Я в порядку! — а сама в повному… стані катастрофи, і бігом до унітаза, а я за нею.

Цікаво, Ліса взагалі все пам'ятає чи ні? Та хіба таке можна забути! Десь під четверту ранку її нарешті попустило. Звісно, вона випила майже все, що було в моїй аптечці.

Лежить пані на ліжку, а сну ні в одному оці. Казку їй подавай, колискову!

— А ти біля мене ляжеш? Боюся, вовк прийде і за бічок укусить, — раптом пробурмотіла вона.

Оце останнє про вовка було навіть більш адекватним, ніж прохання про колискову. Ліг поруч. А вона раптом як заверещить:

— Рей, вовк тут, він мене покусає!

Встав, увімкнув світло:

— А вовк уже пішов.

Пішов у вітальню, приніс світильник, знову ліг. Дивлюся на неї, вона на мене. І тут світильник, який виявився повністю розрядженим, блідно блимнув і потух.

Вона як дасть мені з ноги по спині! Думала, мабуть, що я і є той вовк. А потім у мене вже й подушки полетіли. Вишвирнули мене з кімнати, як кота, що з'їв улюбленого папугу, ще й на дорогу хусточкою помахали.

Набридло все. Я просто закрив її у квартирі, а ключі забрав із собою. У нас біля будинку цілодобово працює аптека, тож я сходив і купив снодійне.

Повертаюся — а в квартирі наче торнадо пройшло! Нічого не зрозумів. Пішов до цієї скаженої лисиці, а вона — СПИТЬ! Спить собі безтурботно, ну ви це бачили?! Перехрестив її подумки й пішов до себе.

Нарешті заснув, але вже за годину пролунав звук будильника. Довелося вставати. Насамперед привів себе до ладу, випив міцної кави, одягнувся і знову попрямував до аптеки. Купив ліки від головного болю, а в супермаркеті взяв мінералку та гарячий сніданок із сусідньої кафешки. Планував брати одну порцію, але все-таки взяв дві — а раптом вона прокинеться раніше за вечерю?

Прийшов, поставив пакети, і вже за хвилину я у своїй квартирі роблю прибирання. Ну не принцеса ж на горошині має цим займатися! А про горошину — чиста правда, бо сухий сніданок у вигляді шоколадних кульок був розсипаний повсюди. Я на всі 1000% упевнений, що на її ліжку вони теж є — слід із ласощів вів прямо в «її нору».

«П'яна жінка — радість у домі»... Ну який дурень таке вигадав? Звісно, це залежить від багатьох факторів, але в моєму випадку це ніяка не радість, а радше траур для моєї нервової системи.

О десятій годині я нарешті впорався з цим брудом, навівши лад навіть у її кімнаті. Вона так міцно спала, що мені було зовсім легко перенести її на диван (я вкрив її теплим пледом, не подумайте, що вона там замерзала). Тоді вичистив із ліжка, як і думав, усі шоколадні кульки й обережно повернув дівчину на місце. Пощастило, що вона хоч молоко не дістала з холодильника, бо тоді було б набагато веселіше.

«Не буди лихо, поки спить тихо»... Як я раніше не розумів усього глибинного значення цього виразу? Встала вона. Встала-таки! Піду розігрію сніданок.

ЛІСА

Моя голова... Як же вона болить! Дуже болить. Так сильно, що навіть думати боляче. А найгірше те, що я пам'ятаю абсолютно все, що відбувалося вночі. Боже, сором який!

Згадавши про незмитий макіяж, я бігом кинулася до дзеркала. Очікувала побачити там справжнє страховисько, але...

Змитий? Макіяж повністю змитий! Але я цього точно вночі не робила. От вовчисько, дякую... Він, виявляється, і хороші справи вміє робити. Може, мені зайнятися його перевихованням?

Та ні, мене тут прихистили, хоча спочатку й затопили. Але бодай мейкап змили — і на цьому величезне спасибі.

А пахне ж як гарно! Точно не сам готував, я цей аромат їжі із сусіднього кафе впізнаю за кілометр. Там завжди неймовірна кава, круасани з шинкою та вершковим сиром, десерти у вигляді печива з шоколадною крихтою... Стривай, і запах... супу? Чую, всі ці смаколики точно не для мене. А як усе гарно починалося!

Піду швиденько приведу себе до ладу, бо в такому вигляді він із переляку може ще й сковорідкою в мене кинути. Краще убезпечити власне життя.

Прохолодна вода допомогла трохи змити вчорашній день із думок, але не самі події. Ну як, як можна було розповісти йому стільки зайвого?! Я повна дурепа з двома дипломами та золотою медаллю. Суперпоєднання! Сам Ейнштейн позаздрив би: його знамените фото з язиком на моєму тлі — це просто дрібна пилинка.

Алкоголь — це зло. Особливо коли ти п'єш у компанії, великій компанії, а не просто наодинці з подругою. Зоя й так усе про мене знає, у неї робота така — усе вислуховувати, а от сторонні люди — це зайві вуха, які потім розносять плітки. Звісно, я не думаю, що мій бос бігатиме, як баба базарна, і всім усе розповідатиме. Поза роботою він насправді досить хороша людина.

Так, усе, треба виходити з кімнати, поки він мене за ноги не витягнув. А то мій сніданок скоро перетвориться на обід, якщо я ще на пару годин порину у свої невеселі думки.

Обережно, спочатку ретельно розвідавши територію, Ліса визирнула з кімнати. Рей саме розставляв на столі підігрітий сніданок. Ну й чуйка в нього! Ага, чує кожен шурхіт на обидва вуха. Такий тип почув би навіть іспанську румбу, яку грають десь у Мадриді, поки сам летітиме в навушниках над Японією. Може, я трохи й перегнула палицю з порівнянням, але суті це не змінює.

— Привіт.

— Привіт. Не очікував тебе побачити так рано, — усміхнувся Рей. — Тримай воду й пігулки. Але спочатку — їсти.

— Дякую. Давай уже суп, я його аромат ще в кімнаті відчула.

— Взагалі-то, я суп купував собі, але якщо ти так хочеш...

— Ні-ні, я не маю на нього жодного права, обійдуся й круасаном. Каву сам готував?

— Помітила?

— Звісно. До речі, дякую, що змив із мене косметику.

— Ну, я просто не міг дозволити тобі зіпсувати мої подушки. Та й уявляєш, який вигляд ти мала б уранці? Баба-Яга нервово курила б у сторонці.