8

Раптом Ліса зупинилася як укопана. — Я чую плач, — прошепотіла вона. — Дитячий. Значить, це точно не Вовк скиглить через те, що змушений терпіти мене майже весь день. Треба перевірити, може, якась дитина загубилася. Дорослих у такий час тут обмаль. Я зараз повернуся.

— Куди ти?! — Рей насупився, але слухняно рушив за нею. — Я теж іду, почекай.

Рей «Тільки не залишати її саму. Лисичко, від тебе в мене одні проблеми».

Попрямувавши на звук, вони вийшли до алеї неподалік дитячого майданчика. Там на лавці самотньо сидів хлопчик років семи. Дорослих поруч і справді не було видно.

— Привіт. Ти в порядку? — м'яко запитала Ліса, присівши перед ним навпочіпки. — Де твої батьки?

— Я... я... я вийшов погратися й забув дорогу додому, — схлипнув малий, розтираючи сльози по щоках. — Батьки на роботі й будуть дуже пізно.

— А ти знаєш їхні номери телефонів?

— Не знаю...

— Добре, а як виглядає твій дім? Пам'ятаєш якісь орієнтири?

Рей раптом рішуче ступив уперед, відсуваючи помічницю плечем: — Перестань із ним панькатися, я сам розберуся.

Ліса «Ще чого! Щоб я віддала дитину цьому суворому вовкові? Ти так просто його не отримаєш!» — Я сама впораюся, — наполягала дівчина.

— Я вмію поводитися з дітьми. Довірся мені, — голос Рея прозвучав напрочуд тепло й переконливо, тож йому таки вдалося м'яко відсторонити її від хлопчика.

— Привіт. Я Рей, а тебе як звати?

— Діма.

— Дімо, ходімо на каруселі, а потім покатаємося на колесі огляду?

— Мені не можна ходити кудись зі злими дядьками й тітками, — з недовірою пробурмотів малий, заглядаючи Рею в очі.

— А я хороший, — усміхнувся бос. — Подивися на цю тітку. Вона дуже молода й красива, хіба вона може бути злою?

— Ну... вірю, — Діма нарешті шмигнув носом. — Ти теж красивий. Ви що, принц і принцеса?

— Ні.

— Тоді ви, мабуть, як мої батьки... одружені?

— А в тебе багата уява, — засміявся Рей. — Але ти правильно підмітив: вона моя дівчина, тож нам точно можна довіряти.

Ліса «Молодою й красивою назвав — ну, дякую. З дитиною поладнав — молодець. Але коли це я встигла записатися в його дівчата?! Хоча Діма повірив і заспокоївся, тож, мабуть, ця брехня була того варта. Аж не віриться, що мій залізебетонний бос зараз бавитиметься в парку замість того, щоб чимдуж летіти до офісу. Невже в ньому таки є крапля людяності?»

— Люба, ходімо, — звернувся до неї Рей, граючи свою роль на повну.

— А коли ви плануєте одружитися? — з цікавістю запитав Діма, крокуючи поруч і тримаючи Рея за руку.

— Скоро, — без вагань відказав той.

— А дітки у вас будуть?

— Обов'язково. Буде двоє.

— А ви її сильно любите?

— Дуже. Навіть на секунду не люблю залишати її саму.

Рей невимушено перехопив Лісу за руку. І ось так, тримаючись разом, наче справжня щаслива родина, вони йшли парковою доріжкою.

— Знаєте, мій тато дуже любить маму, — захоплено розповідав Діма. — І коли вони розходяться на роботу, то завжди цілуються. Поцілуйтеся й ви!

Ліса й Рей одночасно завмерли.

— Ой, тут так багато людей навколо... Вони можуть нам заздрити, — спробував дипломатично викрутитися Рей.

— Не вірю! Цілуйтеся! — наполягав малий нахаба.

Рей «Що за діти зараз пішли? Який упертий... Стенс, вибач, але я хочу якнайшвидше розібратися з цим і повернутися до роботи».

Ліса «Ха-ха-ха, дуже смішно. Стоп... Що цей малий захотів?! Та ні, Айсберг на таке ніколи не піде. Зараз як розізлиться... Треба якось залагодити ситуацію, щоб Діма не потрапив під гарячу руку. Чекайте, а чому це його обличчя наближається до мого?!»

— Нічого собі не надумай, це суто заради справи, — тихо почувсь гарячий шепіт Рея біля самого її вуха.

Ліса «Ну все, гаплик. Припливли...»

Вона відчула його дихання на своїй шкірі, а наступної миті їхні губи зустрілися. Це було... несподівано м'яко й приємно, тож Ліса на якусь мить просто здалася й дозволила цьому поцілунку відбутися. «От же ж малий маніпулятор! Хоча ні... дорослий маніпулятор тут теж хорош!» — подумала вона, коли Рей нарешті відсторонився. Серце в грудях калатало як шалене, але зовні вона намагалася виглядати спокійною.

— Ну що, тепер повірив? — запитав Рей у хлопчика, повертаючи голосу звичну впевненість.

— Повірив, — кивнув Діма. — Але взагалі-то моя мама тата просто в щічку цілує.

Рей ледь не поперхнувся: — А раніше ти чому про це не сказав?

— А я не знав, ви ж не питали.

Рей «Залізна логіка, сором-то який... Так і чую, як лисичка подумки проклинає мене на чому світ стоїть».

Ліса раптом перехопила ініціативу, рятуючи ситуацію: — Якщо ти нам уже остаточно повірив, тоді ходімо на колесо огляду! Любий, наздоганяй!

Вона схопила Діму за руку й побігла вперед, а Рей рушив слідом. Вони бігли парком, геть забувши про статус, серйозність і ділові костюми. У цей момент кожен із них відчув дивовижну свободу від обов'язків. Вони просто розважалися, наче були не суворим керівником і підлеглою, а близькими людьми.

— Три квитки, будь ласка, — замовив Рей у касі, а потім поглянув на хлопчика: — Ти висоти не боїшся?

— Я сміливий! — гордо випнув груди той.

— Добре. А в тебе, Стенс, я навіть запитувати не буду — сама ж запропонувала.

— А ви, босе, мабуть, самі злякалися до нестями? — підколола вона.

— Ні краплі! Ходімо.

Вони сіли в кабінку й почали плавно підніматися вгору. На самій вершині конструкція раптом зупинилася.

— Ой, а чому ми стали?! — злякався малий.

— Без паніки, — спокійно відказав Рей. — Це я попросив оператора трохи затримати нас нагорі. Дімо, подивися уважно довкола, ти бачиш свій будинок звідси?

— Ой, не знаю, зараз гляну...

— Я от наш офіс бачу, он там, хмарочос удалині, — зауважила Ліса, вказуючи на горизонт.