7

Для Ліси Стенс день почався майже так само, як і вчора, якщо не враховувати те, що вона поспіхом витягнула за вухо Бінк і поїхала на роботу. А от у її боса все складалося трохи інакше.

— Марку, ти йдеш? Уже восьма година! У мене нарада о пів на дев'яту, — гукнув Рей, застібаючи наручний годинник.

— Мам, ще п'ять хвилинок... — пробурмотів сонний Марк, сильніше загортаючись у ковдру.

— Я тобі зараз дам «мам»! Негайно підвівся, поки я тебе через балкон не викинув!

— Дідько... — вилаявся друг. — Краще б я вдома спав, міг би спокійно вилежатися до десятої.

— У тебе є час, доки я дійду до машини. Не встигнеш — добиратимешся автобусом.

— Ти звір.

— І двері зачини, а ключі занесеш мені в офіс.

— Айсберг. Вовчисько, крижана брила, нелюд!

Хоч і без жодного бажання, Кюст усе-таки встиг вискочити вчасно. Навіть снідати не став, тож наздоганяти машину на парковці не довелося. Вони вже їхали вулицею, коли Марк раптом прильнув до вікна:

— О, а це хто поїхав? Червона Maserati MC20, нова модель! Тут і справді живуть багатії.

— Це моя помічниця, — спокійно відказав Рей.

— Та ти що?! Я ось скільки на тебе працюю, а назбирав лише на Chevrolet Corvette C8. Теж дорога тачка, мабуть, навіть дорожча, але вона ж щойно з університету!

— Ти просто спускаєш гроші на вітер, — зауважив бос, не відводячи погляду від дороги.

— Неправда! Ну не можу я, як ти, постійно сидіти в чотирьох стінах — то вдома, то на роботі. Я молодий, мені потрібні вечірки, тусовки й усе таке. Гроші були й будуть, а от подібні машини в наших краях — справжня рідкість. Хоча твій матово-чорний Bugatti Chiron Noire, повністю покритий особливим вуглецевим волокном, із чорним переднім спойлером, решіткою радіатора, колесами та фірмовою лінією у формі літери «С» — порівняно з нашими, звісно, найдорожчий. Взагалі, всі три наші автівки — спортивні. У нас хороший смак.

— Ти так поетично описав мою машину, — усміхнувся Рей. — Подумай над тим, щоб піти в письменники. Я в будь-який момент готовий підписати твою заяву про звільнення.

— Ну чому ти так зі мною? Я розчарований. І саме тому ти мій найкращий друг.

— Тепер мені взагалі не зрозуміла твоя логіка, — зітхнув Рей.

— Справжній друг ніколи не дозволить вилізти собі на шию!

— Ага, тож від сьогодні ти можеш звільняти крісло заступника директора.

— Ні-і, ти зробив добру справу, допоміг мені в скрутну хвилину, і я просто не можу нехтувати твоєю допомогою, — миттєво перевзувся Марк.

— Помовч уже трохи. У нас сьогодні важливі справи. Я маю зустрітися з новим партнером, але той призначив зустріч у парку. Ти уявляєш?

— На свіжому повітрі? Може, він клаустрофоб?

— Не знаю, але як там нормально вести переговори — гадки не маю. Головне — зберігати спокій.

— У твоєму випадку це складно, — хмикнув Марк. — Але ж ти береш із собою помічницю? Ха-ха-ха!

— Головне, щоб вона більше не створювала проблем. Хоча б мух відганятиме.

— А я тоді собак, чи як? Ну й логіка в тебе — змусити дівчину відганяти мух!

— Уяви собі, це жарт.

— Та ти можеш і справді так вчинити, я ж тебе знаю! Все, ми біля офісу. Дивись, не муч квіточку.

— Теж мені радник знайшовся. Захочу — прибиральником станеш.

На цьому вони розійшлися. Рей навіть не став заходити до свого кабінету, а відразу попрямував до приймальні.

— Доброго ранку, босе, — привітала його Ліса.

— І вам ранку, Стенс. Збирайтеся, ми їдемо.

— Куди? — здивувалася вона.

— На зустріч із клієнтом. У парк.

— Але в моєму розкладі записано, що ви їдете самі, і ні слова про те, що я...

— Там, де я, там і ти! — відрізав Рей.

Ліса «Ну й злюка, — подумала Ліса. — Він же клієнта так перелякає, що потім доведеться лікаря викликати». — Іду, йду. Зараз тільки візьму договір. Ви б трохи розслабилися, босе. Це просто дружня порада.

— Ха, мені вже поради помічниця дає, — хмикнув Рей.

— На те я й помічниця, щоб допомагати.

— Заговорювати зуби будеш комусь іншому, хоча визнаю — вмієш це робити добре.

— Ой, куди мені до вас братися, ви в цьому майстер вищого пілотажу.

Рей «Яка ж вона вперта, просто бісить! — роздратовано подумав Рей. — Сподіваюся, в парку на тебе нападе якийсь величезний пес. Гаразд, завтра я маю точно втілити свій план у життя, а сьогодні треба спрямувати всі сили на роботу». — Ти там ще довго?! — гукнув він у бік її столу.

— Уже йду!

Вони швидко спустилися на парковку. Біля машин виникла невелика суперечка щодо того, чиїм транспортом їхати. Зваживши всі «за» і «проти», вирішили, що оскільки все одно повертатися в офіс, то поїдуть однією машиною — а саме Bugatti Рея. Якби Ліса знала дорогу, вона б із радістю сіла за кермо своєї Maserati, але оскільки маршрут був їй невідомий, вести довелося Вулфу.

Поки вони їхали, Ліса вголос зачитувала договір, який її бос фізично не міг перевірити через керування авто.

— Усе вірно, ти непогано впоралася з документом за зразком, — кивнув Рей, стежачи за дорогою.

— Я склала його сама, від першої до останньої літери, — гордо заявила вона.

— Так я й повірив.

— Кожен контракт потрібно писати з нуля, щоб не припуститися дурних помилок. Я якраз знаю одну історію про подібний випадок.

— Ще й дня в нашій сфері не пропрацювала, а вже маєш повну торбу історій, — усміхнувся він. — Ну, розповідайте, місіс Стенс, а я послухаю. Може, навіть повірю.

— Ну, раз ви просите... Одного разу мій батько складав договір за шаблоном для нового партнера. Йому довелося робити це самому, бо секретар раптово захворів. Вийшло так, що зразок виявився геть невідповідним. Вони підписали папери, а згодом партнер помітив, що за цими умовами батько піде у величезний мінус. На щастя, вони все обговорили й виправили. Повезло, що вчасно схаменулися, інакше він просто збанкрутував би. Та й людина хороша трапилася — хтось інший міг би просто промовчати. Тож якщо ви хочете пустити компанію з молотка, я з радістю робитиму все під копірку.