Глава 15

— Саме через це Олені зараз і погано. — поправивши окуляри, сказав Кіт. — Стій смирно. — він спрямував дзеркало на Морозушку і знову глянув у нього.

— Але як? — здивувався мій супутник, теж зазирнувши туди.

Я ж утомившись стояти осторонь і не розуміти, що взагалі відбувається, підійшла до них і з цікавістю гляну в дзеркало. Там були якісь руни, які я не могла розібрати. Тому просто подивилася, спочатку на Багіру, а потім запитливо, на вченого.

— А можете перекласти? — попросила пухнастого.

— У вас, люба пані, магія вашого коханого. — чемно звернувся він до мене. Його окуляри гордо блиснули, висловлюючи свою перевагу. Ну звісно, звідки мені знати цю мову? Я в школі лише українську , англійську та французьку вчила. А ці руни, навіть на китайську, не схожі. Це що, казковий? — Але й у нього теж залишилася магія, просто не така кількість.

Отже, якщо я правильно розумію, то магія Пантери наполовину перейшла до мене. Це вона вбиває й заморожує мене. А за кілька годин Новий рік. І що нам робити?

— Кіт, як мені повернути мою магію назад? — гарчить мій "коханий".

Дивлюся на нього і бачу, як у його очах вирує полум'я люті. Він уже не ставив запитань, на кшталт: «як моя магія потрапила до неї?» або «як моя магія її ще не вбила?». Зараз він схоже просто розумів, що це все не вчасно.

— Думаю, що магія передалася через сильні емоції, викликані в Олени до тебе. Кохання, злість, подяка чи ще щось таке. Думаю, тобі треба знову викликати у неї сильні емоції. — після слів котика, я одразу згадала той стан, у якому перебувала. Коли плакала, коли він лікував мені коліна, коли співала. Я думала тоді про батьків, але була вдячна чоловікові за його підтримку та чуйність.

— Але якого біса, магія перейшла до неї?! — закричав Льюїс тицяючи в мене пальцем.
Стало прикро. Наче я винна, хоча сама є такою ж жертвою обставин, як і він. От зараза!

— Тому, що вона твоя кохана. Через сильне потяг до неї та її, у відповідь, магія вирішила, що тепер вона служить обом. — не змовляючись, ми з Морозушка подивилися один на одного, а потім хором відповіли:

— Маячня!

Кіт не розуміючи дивився на нас, Горинич мовчав і вдавав, що грається з деревом. Виглядало це дуже кумедно, коли величезне триголове чудовисько смикає лапою бідне дерево. Але ми з чоловіком не звертали на це уваги, а лише зло дивилися одне одному у вічі. Я, за те, що зазнала дикого холоду з його вини. Він за те, що відібрала магію.

— Не думаю. — лаконічно зауважив Кіт Вчений і зі спокійним виглядом подивився на те, як все та ж русака вистрибує з води й спокійнісінько приземляється на гілці. Викинули її чи що? Там гілка метрів п'ять над морем не менше. — Але навіть якщо це так. Послабити холод Олени, можна лише тілесним контактом із тобою.

—Нізащо! — вигукнула перше, що спало на думку я і додала. — Краще замерзну намертво! — не збираюся я з ним мати тілесний контакт! Ото взагалі не хочу!

Багіра голосно цокнув язиком і закотив очі. Його руки складені на грудях, промовисто давали зрозуміти, що я йому навіть як новорічна іграшка на ялинку не потрібна. Я була тієї самої думки.

Льюїс все ж таки опустив руки й впевненою ходою рушив до мене. Я відступила на один крок, побоюючись його дій. Він наблизився, схопив мене за потилицю і накрив мої губи владним поцілунком. Він володів моїми губами, кусав їх, а потім зализував завдані рани. Я розплющила очі в німому шоці, спробувала звільнитися, але його друга рука не дала, притиснувши мене до себе. Він цілував мене шалено, даруючи несподівану насолоду і закликаючи бажання відповідати на поцілунок. І коли я вже була готова здатися, він відсторонився і переможно посміхнувшись, витер губи тильною стороною долоні.

— Ой, давайте хоч не тут. — ринув Горинич, що досі зображав кота.

_________________________________________________________________________________