Глава 3

— Це… це… це! Це ті про кого я думаю? — пищу я і смикаю за рукав чоловіка.

— Якщо ти про оленів, то так. — він усміхається і дивиться на мене, а я стрибаю від щастя і роздивляюся стійла з оленями.

— Танцюрист, Скакун, Комета, Купідон, Грім, Блискавка, Стрімкий, Жвава, ну і Рудольф? — перелічую всіх і олені повертають голову до мене.

— Майже, у мене не Рудольф, а Елліот. Рудольф у Санта-Клауса і Фазер Крістмасу. — моя щелепа впала і покотилася просто до оленів.

— Тобто Санта Клаус теж існує? — стрибаю довкола нього і навіть не думаю забирати щелепу з підлоги, нехай там полежить. Упевнена, на мене чекає ще більше потрясіння.

— Ну та й не тільки він. Кожна країна вірить у свій варіант. Санта Клаус, Дід Мороз, Фазер Крістмас, Аяз Ата, Пер Ноель, Вайнахтсман, Зюзя та багато інших. — щелепа махає мені ручкою і котить у довгу відпустку.

— А як же ви всі живете на Північному полюсі, як ви уживаєтесь? — ні, якщо в цього буку я змогла повірити, то може й в інших зможу просто не відразу.

— Оленятко, це магія. Ти маєш рацію, кожен з нас живе на Північному полюсі, але ми живемо в різних часових просторах. Ти думаєш люди б не знайшли нас якщо ми б були на виду? — я відчула себе ненормальною. Я так легко у все вірю… Багіра мав рацію, ніякої скептики. Схоже, зараз вона вирішила прокинутися, але її задавила в зародку звична шкідливість.

— А хіба тобі не на трьох білих конях належить кататися? — примружилась на нього.

— Не знаю, що там люди придумали, — знову сміється, ні що це з ним таке? Покусати, чи що, щоб іржати перестав? — Але всі ми маємо в підпорядкування по дев'ять оленів і вісім звуть однаково, тільки дев'ятого, як головну фігуру звуть по-різному.

— Еліот ... — протягнула я і помітила як до мене почав наближатися один з оленів. — Прям як у мультику, щоправда, там поні був. Хоча в не різдвяному, а про полювання і зверів був однорогий олень Еліот.

Олені Пантери були високі, півтора метра не менше. А роги додавали мощі та величі. Еліот схоже, раз він вийшов до мене, поклонився й уважно так, ніби по-людськи глянув на мене.

— Він же мене рогами не проткне якщо погладжу. — цього разу, як мені здалося, засміялися обидва. Що означає, домашня тварина відображення господаря. А тут походу й у зворотний бік працює.

— Ні, якщо я не накажу. — іржати ця худоба перестала, ось тільки у погляді танцювали бісенята і веселощі, а у тварини навпаки був докір.

Він акуратно, щоб не зачепити мене рогами підсунув свою морду. Я несміливо погладила, ох як це приємно. Не шпіц звичайно, але навпомацки просто клас. Льюїс же дивився на нас зверхньо. І чого питається, радіє?

*****

— Я викину тебе, коли пролітатимемо над Київом. — ми вже якийсь час летіли у запряжених гарних червоних санях.

— У сенсі викинеш? — зиркнула на нього. Формулювання мені не сподобалося.

— У прямому, ти думала я зупинятись буду? — він повертається і дивиться на мене так ніби я божевільна.

— Ти, що з глузду з'їхав, я ж розіб'юся! — лякаюся, а що ще?  Він справді може викинути.

— Не мої проблеми, Оленятко. — гад! Реально гад.

Але нічого, я теж не ликом шита. Сіла ззаду нього й обняла чоловіче тіло руками та ногами.

— Злізь. — дратується ця пантера.

— І не подумаю. Викинеш? Значить, зі мною полетиш! — я безцеремонно почала вмощуватись, ну і як би випадково з усієї сили на яку була здатна, вдарила бідолаху в живіт. Вийшло не сильно, але той зашипів від злості. Отож! Знай наших!

Але я раділа дуже рано, як виявилося Багіра, теж не ликом шитий. Ця шкода зробила мертву петлю! А потім розгорнула сани, і ми їхали вниз верхівками. Я верещала і чіплялася за чоловіка всіма силами. Але вже не сиділа на попі, а тільки трималася ногами, за спокійного і всім задоволеного Діда Мороза. А він сидить як ні в чому не бувало і тримає поводи. Як тільки не вилітає? Сто відсотків магія! Чорт, падаю.

— Ненормальний! Я ж зараз упаду! — кричала я, а з переляку текли сльози.

— От і чудово, твоя зупинка. — мабуть, він усміхнувся, радіє вишкребок. А я тут зараз помру… тільки ось, не знаю від чого найперше. Від удару, який мене ось-ось наздожене. Чи все ж таки розіб'юся в коржик на тротуарі свого улюбленого міста?

— Ааааааа ... — я все ж зірвалася і з криком полетіла вниз.
_________________________________________________________________________________

Візуалізація Елліота: