Глава 10

«Який же той Барстон паскудний... Оце «пощастило» з роботодавцем...» — хай там що, гнів на нестерпного мага та думки про голодну смерть притлумлювали перспективи омріяної роботи. Перед дівчиною немов простягнувся океан магічної науки, у який охоче пірне з головою! Що ж, спершу необхідно допрацювати артефакти того індика, хай йому грець! Наблизившись до столу, Вілс з цікавістю роздивлялася металеві кубічні корпуси. Частково розібрані, ще й з них стирчали мідні дроти. Опустившись у крісло, вона розгорнула перед собою принесений маг-бук. Цей пристрій з магічного сплаву мав вигляд книги, а численні екрани можна гортати, мов сторінки. Джеслін одразу знайшла саме ту сторінку, де була інформація з цінними формулами. Так, деякі знадобляться у роботі над «витворами» вченого. Коли з жагучим блиском в очах почала занурюватись у роботу, раптом рипнули двері лабораторії.

Хоч і очікувано, що сніданок повинні приносити слуги маєтку, але у приміщення увійшов Дейн з величезною тацею.

— Не бійтеся, Барстон не стане морити вас голодом, — обдарувавши іронічною посмішкою, поклав важку ношу на стіл біля металевих корпусів. — Вирішив особисто принести сніданок, заразом і переконатися, що після співбесіди ви ціла та неушкоджена, — жартівливо підморгнувши, поправив окуляри. — Я ж казав, не такий страшний наш Барстон, як його малюють... На огра не схожий, не з’їв же вас...

— Знаєте, після знайомства з Барстоном вже й огри не так лякають, — злісно буркнула дівчина, напружено втуплюючись в маг-бук.

— Розумію... — Годві співчутливо зітхнув. — Раджу не реагувати на його жарти, також не беріть його слова близько до серця. Що ж, робота роботою, а вам дійсно не завадить поснідати, — кивнув на тацю. — До того ж, приніс каву. Пийте, бо остигне...

— Дякую, — віднайшовши потрібну формулу, Джеслін скерувала магічні потоки до одного з вибухових артефактів та водночас узяла чашку з ароматною кавою, а Дейн застиг поряд, з цікавістю спостерігаючи за роботою нової асистентки вченого. Коли дівчина піднесла чашку до губ з наміром насолодитися гарячим напоєм, раптом злощасний артефакт ударною магічною хвилею вибив посуд з її рук. — Ой! Що це таке?! — скрикнувши з такої несподіванки, Джеслін розгублено вирячилася на не менш ошелешеного Дейна. Як виявилося, уся кава вилилася на його штани, біля пікантного місця проступала велика коричнева пляма. — Вибачте! Я не хотіла... — схопивши з таці кілька серветок, Вілс схилилася біля чоловіка та почала оскаженіло терти його штани. Саме цієї миті до лабораторії увійшов Барстон.

— Сейне Годві! Можливо, це й приємно, коли дівчата мацають «прихований артефакт» у штанях, але ж не в моїй лабораторії! — хоч і зрозумів, що дівчина витирала пляму, проте видовище здавалося не вельми пристойним.

— Це не те, що ви подумали! — відсахнувшись від Дейна, Джеслін враз розчервонілася, мов буряк. — Ударна хвиля... Чому ваш вибуховий артефакт так відреагував?! — налякано вирячилася на Барстона.

— Вілс, під час активації потоків врахуйте, що варто створювати додаткові, які блокують мою бойову магію, — він знущально звузив очі. — Її чимало в моїх артефактах...

— Ви... Не могли одразу попередити, що володієте бойовою магією?! — закипаючи у гніві, Джеслін рвучко схопилася на ноги. Водночас і дивувало, що вчений опанував ці навички. Авжеж, хист до бойової магії далеко не у всіх...

— Вже знаєте, — відрізав Барстон без найменшого почуття провини. — Сейне Годві, ходімо! Візьміть в моєму кабінеті очищувальний артефакт. Хоч це не так приємно, як еротичні дотики моєї асистентки, але більш ефективно, — кивнув до Дейна, який так і стояв, притискаючи серветки до плями. — Сподіваюся, хоч вашу «зброю кохання» не обпекло кавою, — уїдливо хмикнувши, покинув лабораторію, а Дейн поплентався слідом.

Сутужно зітхнувши, Джеслін рухнула в крісло. Хай там що, спершу варто поснідати. На таці красувався апетитний омлет з беконом, також овочевий салат та графин, наповнений апельсиновим соком. Лише прикро, що залишилася без кави... Поснідавши, дівчина приступила до роботи. Що ж, варто урахувати потоки бойової магії Барстона, аби в подальшому уникнути несподіванок.

«Цей психопат ще й бойовик... — злісно метикувала Джеслін, шукаючи потрібні формули. — Недарма його бояться... Авжеж, ця некерована істота може й присмалити у гніві...»

+++

Прокинувшись близько обіду, Дрейк почав згадувати наслідки бурхливої вечірки. Поряд на ліжку спостерігалася оголена Люсінда, яка досі міцно спала. Вчора випили чимало вина. Тослі туманно пам’ятав, як прощався з друзями, а п’яна Брікслі не квапилася залишати котедж. Натомість затягла Дрейка у спальню та почала відверто спокушати. Врешті-решт отримала бажане. Чому б не розважитися з парубком, якщо «песик» його залишив?

Десь на тумбі дзенькнув дорогий маг-фон Брікслі. Підвівшись на ліжку, Тослі мимохіть покосився на екран, де спалахнув надпис «Шоу з Вілс». Вочевидь одна з подруг надіслала якесь повідомлення, що враз зацікавило Дрейка. Тихенько стягнувши з тумби маг-фон, він тицьнув на той надпис й за мить з’явилося відео, де змії знущалися з Джеслін у вбиральні. Правда виявилася неприємною, навіть болючою. Так, саме Вілс і була жертвою, вона не нападала на Брікслі...

Дорогі читачі, ваші коментарі й вподобайки надихають автора писати цю історію) Схоже, нашій Джес буде нелегко з Барстоном...))