Розділ 9.2

— Мою роботу вкрала Люсінда Брікслі, донька судді, — дівчина вирішила розповісти правду. — Як гадаєте, кому би повірили представники екзаменаційної комісії? Доньці судді, чи мені, доньці таксиста? Звісно, мене би одразу звинуватили у плагіаті! — судомно видихнувши, мимоволі вп’ялася пальцями в коліна.

— Завжди казав дядькові Верховному, що наша «славетна» Ніверія корумпована країна, а найбільше корупція процвітає у провінційних містах, — труснувши пасмами, Барстон стиснув щелепи, вочевидь і його це не радувало. — Насправді твоя дипломна вкрадена робота вартує уваги, ще допрацюєш. Зарядний артефакт — річ корисна... — перевів зосереджений погляд на власний розгорнутий маг-бук, де висвітлювався перелік робіт Джеслін. — Так, Вілс, мене зацікавили твої проєкти, хоча деякі й абсурдні. Артефакт, що випрямляє коси, артефакт нейтралізації смаків... — пирхнувши, іронічно скривив губи. — Вілс, кому потрібні ці дурниці? З такими мізками могла би витрачати час на щось більш корисне, — мабуть, з вуст Барстона це лунало, як комплімент. Він не з тих, від кого варто сподіватися на красиву похвалу. — До прикладу, вибуховий артефакт... Як давно над ним працюєш? — запитливо втупився в напружене дівоче обличчя, вивчаючи кожну рисочку, а Джеслін навіть знітилася від пронизливого погляду, наче її роздивлялися під магічним мікроскопом.

— Другий рік... Чомусь захотілося створити потужну вибухівку, потрібну для знищення старих споруд. Нерідко будівельники нарікають, що витрачають на це надто багато часу, оскільки їхні вибухові артефакти малопотужні...

— Саме ця твоя робота мене і зацікавила, навіть знайшов кілька корисних формул потоків. До того ж, я й сам працюю над вибухівками, твоя допомога знадобиться, — діставши з шухляди якийсь документ, Барстон підсунув його до застиглої дівчини. — Трудовий договір, ознайомся. Потрібен лише твій підпис, — тицьнув вказівним пальцем біля розмашистого власного, який вже красувався на папері.

Узявши документ, Джеслін почала уважно з ним ознайомлюватися. Неабияк порадувала зарплатня, доволі висока. За місяць зароблятиме більше, ніж її батько за пів року. До того ж, працівникам надавалося недороге орендоване житло, ще й харчування за рахунок роботодавця.

— Як бачиш, Вілс, умови гідні, — узявши графин з водою, Барстон налив трохи у склянку та спорожнив одним ковтком. Очікувано, що дівчині навіть не запропонував води. Авжеж, де Барстон, а де ввічливість та гарні манери?

— Так, мене все влаштовує, але... — Джеслін покосилася на графин. Насправді не відмовилася би від води, оскільки в роті неабияк пересохло від хвилювання. — В договорі зазначено, що...

— Випробувальний термін, — Барстон одразу випередив її слова. — Місяць. Звісно, за цей місяць також отримаєш зарплатню, а наразі до кінця цього терміну житимеш в моєму маєтку. Якщо мене влаштує наша співпраця, то договір і надалі матиме юридичну силу, а ти переїдеш в орендоване житло у нашій столиці, — простягнув дівчині золотисту кулькову ручку. Не роздумуючи, Джеслін поставила підпис. Так, умови наче й влаштовували, але будь-якої миті Барстон міг анулювати цей договір. Під час співпраці Джеслін почуватиметься так, наче сидить на вибухівці. Її могли викинути з роботи, коли заманеться магу.

Узявши договір, Барстон поклав його у шухляду. Підвівшись з-за столу, стрімко покрокував до виходу з кабінету.

— За мною! — не обертаючись, буркнув до Джеслін. Схопившись з крісла та стискаючи власний маг-бук, вона кинулася слідом, ледь встигаючи за магом.

— Куди ми йдемо? — крокуючи коридорами, дівчина відчула, як зрадницьки завурчало у шлунку, зрання нічого й не їла, той індик хоч би води запропонував!

— До будинку розпусти, — чоловічий голос знущально вібрував їдучим сарказмом. — Звісно, до лабораторії! Куди ж іще?!

— Дурні у вас жарти... — стиха засичала Джеслін. Схоже, доведеться до них звикати.

В окремому крилі були облаштовані лабораторії, захищені магічним пологом та охоронними заклинаннями, відомими лише Барстону. Пробурмотівши одне з них, маг рвучко штовхнув масивні двері та увійшов в приміщення центральної лабораторії. Опинившись всередині, Джеслін враз завмерла у невимовному подиві з відкритим ротом, скільки ж тут цікавого! Вздовж стіни бовваніли стелажі з науковою літературою, біля широких вікон простягалися довжелезні столи з металевими стільницями, на яких виблискували численні посудини з якоюсь рідиною, також і різноманітні пристрої та артефакти. Наукове «лігво» Барстона, його таємничий світ, а Джеслін колись лише мріяти могла про таке робоче місце. Подумки дякувала Коді, що показав магу її проєкти. Випадковість долі? Мабуть, це заслужено! Попереду чимало можливостей проявити себе на теренах науки, мимоволі пригадала, як Дрейк гордовито пропонував стати його секретаркою... Авжеж, нехай запхає цю пропозицію собі в...

— Вілс, поглянь-но сюди! — з роздумів вихопив різкий голос Барстона. Наблизившись до окремого столу, чоловік кивнув на складний пристрій з металевих пластин та оголеними переплетеними дротами, що іскрили магією. — Моя власна розробка... Як гадаєш, що це? — на вустах промайнула задоволена посмішка. — Так, Вілс! Це вибуховий пристрій, що складається з артефактів!  

— Свята Магія... Якщо це колись вибухне, то може знести пів столиці... — по спині Джеслін ковзнув холод, оскільки вона враз уявила потужність цієї «пекельної машини». — Навіщо ж вам... Таке? — в сірих очах застиг благоговійний страх.

— Вілс, я не для того тебе сюди покликав, щоб дошкуляла дурними запитаннями, — обличчя мага стало ще більш суворим, в чорноті очей майнув хижий блиск. — Що ж, працюватимеш над своїм вибуховим артефактом, який стане додатковою й важливою частиною цього пристрою. Також допрацюєш і мої. Їх наразі кілька, зараз і приступай, — вказавши на віддалений стіл з недоробленими артефактами, Барстон вже збирався піти та залишити стажерку сам на сам з цим царством науки, проте...

— Сейне Барстоне, я зрання нічого не їла! — злісно випалила дівчина з черговим гучним вурчанням у шлунку. — Хоч би кави хтось запропонував!