Глава 4

— Джес, а чому ти раптом змінила тему диплома? — поправляючи окуляри, Коді здивовано зиркав на похмуру Джеслін, саме цієї миті вони стояли біля дверей кабінету куратора. Дівчина щойно представила йому роботу над цілющим артефактом, з якою возилася до ранку. — Джес... Ти ж наче працювала над зарядним артефактом... — лаборант кивнув на теку, яку студентка тримала в руках. Періодично навідуючись до того кабінету, Коді зауважив, що дівчина чомусь несподівано змінила тему дипломної роботи.

— На те є причина, Коді, — Джеслін злісно стиснула губи. Макіяж зробити не встигла, під очима залягли тіні після безсонної ночі. — Хочеш правду? Вона тобі не сподобається... Як виявилося, з допомогою Дрейка Люсінда вкрала мою дипломну роботу...

— Як? Чому ж ти нікому не сказала?! — Коді аж забагровів від гніву. — Це ж... Така складна тема, ти так довго працювала над нею! Джес... — судомно видихнувши, за мить безпорадно опустив руки. Він не був дурнем та розумів, що викладачам простіше звинуватити Джеслін у плагіаті, ніж тягатися з донькою судді. — Невже... Так просто це проковтнеш? Свята магія... Ну й покидьок твій Дрейк! Ніколи мені не подобався... Джес, сподіваюся, після цього покинеш його? Він не вартий навіть твого мізинця! Що робитимеш далі?

— Знаєш, Коді, дякую тобі за візитівку. Вчора розмовляла з помічником сейна Барстона, після випускного відразу поїду до столиці, але... Наразі про це нікому не казала, навіть Дрейку. Звісно, батька незабаром повідомлю... Прошу тебе, також нікому не кажи... — в дівочих очах зблиснула непохитна рішучість, хоча в кволій посмішці ковзнув гіркий смуток. — А диплом... — раптом зловтішно зіщулила очі. — До речі, над тим зарядним артефактом трохи недопрацювала, не виправила одну формулу потоків. Сумнівно, що Люсінда це помітить. Я завітаю на захист її диплома... Гадаю, на Брікслі чекає не вельми приємна несподіванка...

— Лише не кажи, що це ключова формула потоків... — лаборант також саркастично примружився та викривив губи, оскільки вже уявив наслідки.

— Саме так, Коді. Я пригадала, що не встигла відкоригувати послідовність тих потоків... — посмішка Джеслін стала їдучою, навіть лиховісною. — Хоч Брікслі однаково отримає той диплом, але обіцяю... Захист буде феєричним...

Протягом наступних днів студенти напружено складали випускні іспити. Джеслін ночами усамітнювалася в «кабінеті», готуючись до чергового іспиту, а Дрейка завзято уникала, намагалася ігнорувати. Парубок повсякчас нервово розмовляв по маг-фону з батьком та засипав проханнями поговорити з тим чи іншим екзаменатором, аби не валили на іспитах. Як виявилося, це допомагало. До сина впливового Радника ніхто не придирався, в заліковій крижці навпроти кожного предмета спалахувала «схвальна печатка» з оцінкою «відмінно». Навіть не «добре», не «задовільно», оскільки в сина Тослі завжди і все бездоганно, жодної плями на репутації. До того ж, з дипломом неабияк допомагав куратор, переважно він і зробив всю роботу за Дрейка. Авжеж, багатий батечко заплатив чимало... Корупція, куди ж без неї?

Після іспитів Дрейк десь зникав разом з Люсіндою, в її заліковій книжці також красувалися «схвальні печатки». Звісно, не обійшлося без допомоги батька-судді... До котеджу парубок повертався пізно ввечері й від нього тхнуло спиртним, вочевидь у товаристві Брікслі в якомусь нічному клубі святкував черговий успішний іспит.

Рухнувши в крісло, захмелілий Дрейк відкорковував пляшку з дорогим вином. Наздоганяючи шаленство ейфорії, ковтав п’янкий напій та водночас прикипав затуманеним поглядом до маг-фона, де виблискували повідомлення від Люсі з численними сердечками. Здавалося, його геть не обходило, що в котеджі царював безлад, проте сьогодні, плентаючись до спальні, парубок раптом зашпортався об власний наплічник, який валявся на брудній підлозі. Дрек ледь не впав, але схопившись за краєчок столу, таки втримався на ногах.

— Джес! Чому тут такий кавардак?! — Тослі раптом охопило дикою люттю, оскільки дівчина не виконувала звичні обов’язки. Десь на задвірках свідомості спалахнула тривога — невже «песик» відбився від рук? Що ж, треба їй розповісти, хто тут хазяїн. Різко потягнувшись до пляшки з недопитим вином, Дрейк необачно зіштовхнув її зі столу. Місткість з брязкотом впала на підлогу, а напій розтікався червоною калюжею. — Джес! Ти де?! Ховаєшся в тій клятій кімнаті?!

Оскільки Тослі так і не дочекався відповіді, то зібрався з рештками сил та похитуючись, поплентався до «кабінету» Джеслін. Штовхнувши двері, увірвався всередину, мов розлючений огр. Так, цієї миті сп’янілий Дрейк був схожим на ту страхітливу істоту. Як відомо, огри мешкали в глухих лісах, що простягалися на кордонах країни Ніверії.

Відірвавши погляд від маг-бука, Джеслін повільно підвелася з крісла та втупилася в парубка округленими очима. Звісно, в такому стані він не помітив в її плесах кригу та відверту зневагу.

— Джес... — Дрейк навіть стиснув кулаки, наче дівчина винна в усіх його бідах. — Коли ти востаннє прибирала в котеджі? Хіба не бачиш, який тут безлад?! До того ж, холодильна шафа порожня! Там лише недоїдки тієї триклятої підгорілої качки!