Розділ 3.2

Якби зрада мала колір, то цієї миті він був найчорніший за будь-яку ніч... Чи варто казати про біль, який протнув Джеслін, неначе в спину підступно встромили отруйний клинок? Безжально, нещадно. І хто саме? Той, кому вірила найбільше за всіх та віддано кохала усім серцем!

— Свята магія... Ні... — притулившись спиною до стіни, дівчина розпачливо затулила обличчя долонями, ледь стримуючись, щоб не розридатися, спазм скував горло, мов залізна петля. Дрейк підступно, нахабно заліз в її маг-бук та надіслав дипломну роботу Брікслі! Джеслін розуміла, що екзаменатори завжди будуть на боці доньки впливового судді. Якщо й не повірять, що це її робота, то вдаватимуть, що повірили! На жаль, таке життя... Неабиякі переваги в того, хто має гроші, статус і вплив в суспільстві, хто ж рахуватиметься з донькою простого таксиста?

Судомно хапаючи ротом повітря, Джеслін повільно опустила тремтячі руки. Вдих-видих... Так, спершу треба заспокоїтися та впорядкувати думки, що хаотично снували чорними вихорами. Ні, вона не стане кидатися на Дрейка з лайкою, який в цьому сенс? Якщо досі не роздивилася його гнилу сутність, то це лише її провина. Враз з’явилося нестримне бажання зібрати речі та повернутися до батька у рідні апартаменти, але... Джеслін звикла розв’язувати власні проблеми самотужки. Побачивши похмуру й заплакану доньку, батько почне все вивідувати, хвилюватися, а дівчина ніколи його не обманювала й буде змушена розповісти про підступи Дрейка. Звісно, після цього запальний батько оскаженіє та не виключено, що забажає натовкти Тослі пику, а Джеслін не хотіла стати причиною скандалу, до того ж, в батька слабке серце... Що ж, це її власна боротьба, а помста повинна бути холодною, виваженою.

Повернувшись до кімнатки, дівчина опорожнила склянку води та рухнула у крісло перед розгорнутим маг-буком, який лежав перед нею, як доказ гіркої зради. Добре, хоч випадково дізналася правду, у іншому разі могла би осоромитися перед екзаменаційною комісією, Джеслін Вілс неодмінно би звинуватили у плагіаті... На щастя, в неї були інші проєкти, над якими старанно працювала. Що ж, завтра представить куратору не розробку зарядного артефакту, як планувала, а цілющого. Своєрідний маг-накопичувач, який покращує самопочуття ослаблених магів після перенесеної хвороби. Звісно, варто цей проєкт допрацювати та відкоригувати формули потоків. Що ж, попереду ніч і Джеслін сподівалася, що впорається, встигне. Дяка Вищим Силам, хоч Дрейк не докучав. Після розмови з Люсіндою він довго ніжився у ванні, а потім, наче щур, шуснув до спальні, залишаючи у ванній кімнаті калюжі на підлозі та кілька вогких рушників. Авжеж, Джес, як завжди, прибере...   

Хай там як, з прибиранням Джеслін не поспішала. Умостившись у кріслі, задумливо покрутила в руках дорогий маг-фон, який Дрейк подарував на уродини. Так, інколи радував дівчину подарунками, хоча вона нічого не просила, не вимагала. Глузуючи з її старенького, простенького маг-фона, зрештою купив новий та вручив з поважним виглядом. Засліплена коханням, Джеслін вважала, що цей подарунок від щирого серця. Як виявилося, чергова подачка. Узявши візитівку, яку сьогодні дав Коді, дівчина набрала номер помічника Барстона.

— Добрий вечір... Прошу вибачення, що так пізно... — її голос тремтів від хвилювання. — Я Джеслін Вілс, студентка Магічної Волорґської Академії... Сейн Барстон залишив візитівку з вашими контактами...

— Сейно Вілс? — з маг-фона долинув розгублений чоловічий голос, який враз став напрочуд бадьорим. — Вітаю! Дякую, що зателефонували! Я сейн Годві, помічник сейна Барстона. Його зацікавили ваші проєкти, він чекає на вас у столиці! Сейно Вілс, бажано прибути якнайшвидше... — почулося нервове кахикання. — Йому потрібен асистент, це серйозна робота, ви ж розумієте... — крізь ці слова ковзнула іронія, наче Барстон знайшов чергову «жертву», яка довго не витримає нестерпної співпраці.

— Але ж... Розумієте, в мене незабаром випускні державні іспити та захист диплома... — дівчина намагалася донести очевидне, невже Барстон про це не знає? Схоже, він з тих, кого не хвилюють проблеми та клопоти інших.

— Так, так... Іспити, диплом... Повідомлю йому цю інформацію... — діловито промовляв помічник. — У зазначений день особисто прибуду до вашого міста та заберу до столиці, лише вкажіть день та місце зустрічі...

Джеслін вже передчувала настання того дня. Наступний після випускної вечірки. Наданням цієї інформації й завершилася коротка, стисла розмова з помічником Барстона.

Дівчина возилася з дипломною роботою майже до ранку, додалося ж клопоту через триклятого Дрейка! Над ранок вона заснула на канапі в «кабінеті», необхідно було відпочити бодай кілька годин. До спальні не стала навідуватися, після ницого вчинку парубка не хотілося лягати на одному ліжку, навіть одним повітрям з ним дихати нестерпно! Джеслін вирішила, що зникне з його життя непомітно й раптово, заразом відсікаючи минуле зі споминами про перше кохання та болючу зраду.

Міцний сон перервала різка мелодія будильника на маг-фоні. Схопившись з канапи, заспана Джеслін квапливо згорнула маг-бук та попленталася до ванної кімнати, на підлозі й досі виблискували калюжі та лежали розкидані рушники. Злісно відкинувши їх ногою, дівчина швидко умилася. Одягнувши форму академії, пішла на кухню, аби заварити міцної кави. Сьогодні лише для себе.

— Джес?! Прокинулася?! Спала в тій кімнаті? — з вітальні долинув парубочий голос, у якому відчувалося невдоволення. — Возилася з дипломом? Розумію, іспити, диплом і все таке, але... У ванній так брудно, не могла прибрати? Я вранці ледь не послизнувся! Кава... Вже заварила?

Стоячи на кухні з чашкою в руках, дівчина відчула неабияке роздратування та дику лють, яку ледь стримувала. Опорожнивши чашку з гарячим напоєм, Джеслін карбованим кроком увійшла до вітальні. Позіхаючи, Дрейк, як завжди, величаво розвалився в кріслі, втупившись у власний маг-фон. Зупинившись за кілька кроків, дівчина злісно схрестила руки на грудях, в блакиті очей застигла крига.