Розділ 2.2

— Джес, ти геть сліпа... — вкотре обурювалася Моллі. — Дрейк тебе ігнорує, натомість заспокоює ту цацу. Як бачу, у неї знань, як кіт наплакав... Навіть гадки не маю, як впорається з дипломною роботою. Не здивуюся, якщо хтось робитиме за гроші...

Джеслін мовчала у відповідь, лише стиха зітхнула. Хоч в серці зароджувалися болючі сумніви щодо почуттів Дрейка та подальшого сумісного життя, але магиня відчайдушно і вперто придушувала ту непрохану гіркоту. Наразі вірила, що все буде, як і раніше. Коли витаєш у рожевих хмарах ілюзій, не думаєш про болюче падіння.

Наступне заняття з навичок бойової магії скасували, оскільки у викладача занедужала дружина і той помчав додому. Звісно, студенти лише зраділи, до того ж, це було останнє заняття і юні маги радо покидали заклад. Квапливо попрощавшись з Моллі, Джеслін попрямувала по подвір’ю академії до невеликої стоянки, а саме, до маг-автівки Дрейка. Дорога червона автівка у ретро-стилі велично красувалася поміж інших, її обтічні форми плавно переливалися у світлі денного світила — подарунок батька на повноліття. Авжеж, заможний Радник Тослі міг собі це дозволити. Єдиного синочка неабияк балував, не скупився на його забаганки.

Цієї миті біля розкішної маг-автівки задоволено крутилася Люсінда, а Дрейк галантно відчинив передні дверцята.

— Сідай, підвезу, — подав руку, допомагаючи білявці забратися всередину, а вона граційно умостилася на передньому сидінні, обшитому чорною шкірою. Вони геть не зважали на Джеслін, яка розгублено застигла за кілька кроків, немов бліда тінь.

— Дрейку... — зронила з гіркотою, ледь стримуючи непрохані сльози. Водночас зустрілася з переможним поглядом Люсінди, яка величаво закинула ногу на ногу, ще опустила скляну панель дверцят та обдарувала їдучою посмішкою.

— Джес... — помітивши Джеслін лише зараз, Дрейк на мить розгубився, але перед Люсіндою не волів виказувати невпевненість. — Відвезу Люсі, її котедж неподалік, а ти... Сама дійдеш, трохи прогуляєшся. Незабаром повернуся, — шпурнувши власний наплічник у салон автівки, квапливо розташувався на сидінні водія й грюкнув дверцятами перед носом оторопілої Джеслін. За кілька секунд маг-автівка рушила з місця, залишаючи позаду хмарини пилу.

Хоч горло здавило гірким, болісним спазмом, але Джеслін не заплакала. Десь хвилину дивилася услід авто, що віддалялося від академії, а після одиноко покрокувала до котеджу. Можливо, варто було залишитися та послухати лекцію Барстона, але Джеслін пообіцяла Дрейку на вечерю запечену качку, з черговою спробою догодити немов хапалася за надію на сумісне щастя з коханим.

На кухні, як і в котеджі, панував затишок, дбайливо створений Джеслін. Поставивши деко з качкою у магічну жарову шафу, дівчина пішла до окремої невеликої кімнатки, яку називала «кабінетом». Це був її особистий простір, де магиня зазвичай усамітнювалася та працювала над дослідницькими проєктами, зокрема й над дипломною роботою. Розгорнувши на столі маг-бук, вона ретельно перевіряла складні формули потоків, оскільки незабаром доведеться представити дипломну роботу куратору. Поринувши з головою у ті формули, Джеслін не помітила, як надворі почали згущуватися сутінки, від кропіткої розумової праці змусив відірватися скрип вхідних дверей, також в повітрі витав запах пригорілого м’яса.

— Свята магія! — схопившись з-за столу, дівчина стрімголов кинулася на кухню. Поспіхом діставши качку з жарової шафи, полегшено зауважила, що вона лише злегка підгоріла, здебільшого скоринка. Що ж, їсти це можна. Розрізавши качку на шматки, магиня полила її апетитним гірчичним соусом. Поклавши на тацю цю смакоту, понесла до зали.

— Дрейку... Ти вже повернувся! — опустивши тацю на стіл, задумливо поглянула на парубка, який величаво розвалився в кріслі та втупився у власний дорогий маг-фон, на дисплеї виблискували якісь повідомлення.

— Джес... Приготувала качку? — не відриваючись від маг-фона, він водночас невдоволено насупився. — Такий запах, наче підгоріла... — на Джеслін навіть не глянув, а вона так і застигла біля столу в кухонному фартусі, немов порожнє місце, чи прислуга.

— Як на мене, вона смачна, — похмуро зронила у відповідь. — Зараз... Принесу ще яблучний сік... — стягнувши фартух, пішла на кухню.

Відірвавшись від маг-фона, Дрейк поклав на тарілку шмат запеченої качки й почав куштувати з виглядом вибагливого критика. Повернувшись з кухні, Джеслін поставила перед ним велику склянку з соком та водночас зустрілася з холодним парубочим поглядом, в якому відчувалося відверте невдоволення.   

— М’ясо жорстке... Я ж кажу, пригоріло! Джес, як це їсти? — злісно шпурнув виделку на стіл. — Мабуть, краще би повечеряв в Люсі... Що ж, приготуй мені омлет, — демонстративно відсунув тарілку зі шматком качки. Як завжди, гадав, що покірна Джес мовчки послухається, проте...

— Сам собі готуй... — процідила ображено, вперше за довгий час в її очах спалахнув гнів. — А краще... Краще дійсно... Повечеряв би з Люсі!

— Джес, ти що... Образилася? — Дрейк розгублено вирячився на насуплену магиню, але за мить просяяв задоволеною посмішкою. — Невже ревнуєш? Бачу, ревнуєш! — насправді це неабияк тішило його самолюбство. — Джес, годі тобі! Люсі лише подруга дитинства, не більше... Знаю її з дитинства, ми навіть бавилися разом, наші батьки знайомі... Ти ж розумієш, маги з нашого кола завжди збираються разом, спілкуються...

— Маги з вашого кола... — похмуро зронила дівчина, немов відчула натяк на соціальну нерівність. — А я хто для тебе, Дрейку? Тимчасова розрада? Прислуга?! — випалила те, що раптом накипіло, хоча раніше вперто притлумлювала ці небажані думки.

— Що ти вигадуєш, Джес?! Яка муха тебе вкусила? — підводячись з крісла з судомним зітханням, Дрейк наблизився до понурої магині. Торкнувшись її напруженої вилиці, зазирнув у ясно-сірі очі. Впевнено, переконливо. — Джес, ти моя дівчина, зрозуміла? Ти. Моя. Дівчина, — карбував ці слова, наче мантру. — Годі тобі дутися! Ми разом і крапка! — сказане наче подіяло й за мить крізь кригу образи в дівочому погляді заіскрила звична ніжність, що озвалася в Дрейка певним полегшенням. — До речі, омлет... Я б не відмовився... Насправді дійсно зголоднів, — обдарував наймилішою посмішкою, яка завжди діяла на Джеслін безвідмовно.