Глава 5

На другій парі з історії артефакторики Емелін оговтувалася від першої, бо викладача Барстона вважала своїм мучителем, а що ж далі? Невже буде чіплятися на кожному занятті? Вже й думати не хотілося про клятий залік, що може обернутися для дівчини справжніми тортурами...

Коли настала велика обідня перерва, Емелін разом з іншими студентами рушила до їдальні закладу, але в коридорі її несподівано перестріла Ембер Гарсі. Нахабно перегородивши шлях, вона гордовито поправила довге білосніжне волосся та водночас протнула Коул зеленкуватими очима з відвертою злобою.

— Ти, задрипанко... Слухай мене уважно... — засичала, наблизившись впритул. — Ти чого крутишся біля Ардлі? Я ж помітила, що ти пускаєш на нього слинки... Хоч Кайл і сказав, що ти його давня знайома, але не вірю, що між вами нічого не було... — її й без того хиже обличчя перекосилося у гримасі ненависті. — Хай там що між вами було, це в минулому, второпала? Кайл мій парубок, ми зустрічаємося! Якщо й далі будеш на нього вішатися, то пошкодуєш...

— Погрожуєш? — хоч Емелін трималася гідно, але слова Ембер немов протнули іржавим лезом. Не так лякали погрози білявки, як ранила брехня Кайла. Він же запевняв, що Ембер лише подруга, не більше! Як виявилося, вони зустрічаються, а Ардлі хочеться «всидіти на двох стільцях», невже вважає її, Емелін, сліпою дурепою? — Скажу лише одне... — дівчина гнівно поглянула у нахабні очі білявки. — Твій Кайл мене не цікавить! Залиш це «багатство» собі, а мені менше буде мороки! — штовхнувши плечем застиглу Гарсі, покрокувала вперед, до їдальні. Хоч і завзято переконувала себе, що вирвала Кайла із серця та думок, однак те серденько досі зрадницьки нило, горюючи за минулим. Кляте кохання... Можливо, дівчина так переймалася, бо Кайл був в неї першим?

Ввечері Емелін розповіла подругам про насичений день, а саме, про випадок з Томом і Парсоном, також про погрози білявки. Уважно її вислухавши, Джинні задумливо підібгала губи, а Лора, яка завжди все вирішувала кулаками, одразу випалила:

— Коул! Ти хоч трохи володієш бойовою магією? Якщо моєї фізичної сили достатньо, аби натовкти комусь пику, то ти слабенька, тобі важко давати відсіч усяким негідникам...

— На жаль, бойовою магією геть не володію, хоча цей предмет в нас буде на другому курсі... — Емелін знизала плечима та важко зітхнула, почуваючись безпорадною.

— Навіщо чекати аж до другого курсу? Що ж, буду тебе тренувати! Таким чином і віддячу за артефакт стеження, а навички бойової магії тобі знадобляться! — Лора Берн войовниче й завзято зблиснула очима, наче без бойової магії людина у цьому світі нічого не варта. — Будемо тренуватися у вихідні, або ж після пар! Я навчу тебе битися за допомогою магії, навіть якщо доведеться витрусити з тебе душу! — тупнула ногою, аж Джинні мимохіть здригнулася.

— Берн! Зброя Коул — її знання! — випалила худорлява подруга. — Ти й мене вчила битися, але з мене такий бойовий маг...

— Сенвіл, досить! За тебе також візьмуся, бо геть розлінилася! — не вгамовувалася Лора, зиркаючи на обох дівчат. — А якщо нашу Коул десь підстереже той Парсон разом з парубками? Якщо захоче помститися за приниження, то як вона буде відбиватися? Знаннями? Не смішіть мої капці! — рикнула, аж подруги притихли та ствердно закивали, чи варто сперечатися з грізною Берн?

— Боюся, що бойовий маг з мене, як з огра кошеня... — знічено пробурмотіла Емелін, однак враз замовкла, зустрівшись з багатозначним поглядом Лори.

— Завтра після пар і розпочнемо тренування! — Берн була не з тих, хто стане зволікати, а у відповідь долинуло важке зітхання дівчат.

Передивляючись розклад у маг-фоні, Емелін приречено хитала головою та дивилася на той пристрій, наче в’язень на жорстокий вирок.

— Свята Магія... Майже щодня в мене пари з артефакторики... Розумію, це мій профільний предмет, але бачити Барстона щодня... Це занадто...

— Така твоя доля, — якщо Джинні й співчувала, то маскувала це іронічним зітханням.

Наступний день розпочався без пригод. Вранці ласкаво пригрівало світило, ще й небо було таким ясним, ніби ніщо не віщувало негараздів, а Емелін серцем відчувала, що недовго доведеться насолоджуватися цим затишшям. Зазвичай таке затишшя є вісником невідворотної бурі. Авжеж, по обіді знову пара в сейна Барстона, ще й практичне заняття...

Після двох ранкових пар Коул разом з очкариком Томом пішла обідати до їдальні. Біля лінії роздачі вже юрмилися голодні студенти, годі й казати, годували тут непогано. На прилавку з готовими стравами красувалися салати та м’ясні нарізки, також сьогодні подавали гарячий крем-суп, а на друге — ароматну кашу зі шматком запеченої риби. З напоїв був ягідний компот, за бажанням можна й випити чорного чаю.

Задоволено споглядаючи узяті страви, Емелін вже збиралася підняти зі стійки свою важку тацю й віднести до столу, як раптом хтось безцеремонно штовхнув у плече.

— Може трохи посунешся? Ти тут не одна! — підібгавши нафарбовані губи, Ембер Гарсі зневажливо зиркнула на оторопілу дівчину.

— Авжеж, посунься! — буркнула русява Грейс, подруга білявки, яка стояла позаду Емелін, ще й грубо тицьнула їй у спину.

— Здуріла?! Чого штовхаєшся?! — спалахнувши у праведному гніві, Коул різко обернулася до Грейс і саме цієї миті Ембер швидко й непомітно всипала до компоту Емелін білий порошок, що одразу розчинився у напої.

Що ж їй підсипали і якими будуть наслідки? Чекаю на ваші коментарі! Не забувайте підписатися на автора) До речі, сьогодні 17.10 єдина знижка в передплаті на моє фентезі "Приборкувач". Ця книга занурить вас у світ придворних інтриг і магії, також пристрасть аж іскрить між героями, відверті сцени, 18+