Розділ 3.1

— Кайле! Підвезеш до моїх апартаментів? Моє авто зараз в автосервісі, вчора пробило колесо, — опинившись біля розгубленого парубка, Гарсі впевнено обвила руками його шию й водночас не вельми приязно зиркнула на застиглу Емелін. — А вона... що тут робить? Вона що, поїде з нами? — звертаючись до Ардлі, злісно надула губи.

— Ембер... Ти ж наче казала, що в тебе ще одна пара... — пробурмотів Кайл, однак не поспішав відсторонюватися від білявки.

— Перенесли на завтра, — вона повільно та неохоче прибрала руки від парубка й діловито поправила бездоганну зачіску. — То підвезеш мене? — не дочекавшись відповіді та ігноруючи насуплену Коул, граційно наблизилася до авто й розчахнувши передні дверцята, одразу забралася всередину.

— Емі... Мабуть, погуляємо вже іншим разом, — кинувши цю фразу, мов подачку, Кайл побіжно зиркнув на заціпенілу Емелін без тіні провини, куди ж вона дінеться? Лише пальчиком поманить, а Коул помчить за ним, мов слухняний цуцик, бо так було завжди. Зрештою квапливо сів у машину за кермо та захлопнув дверцята, за кілька секунд сріблясте авто рушило з місця.

«Іншого разу не буде...» — тихенько схлипнувши, Емелін змахнула непрохану сльозину та попленталася до гуртожитку. Ледь притлумлюючи гнів і образу, по дорозі купила кілька пиріжків з м’ясною начинкою. Через кляте похмілля ще зрання нічого не їла, також не ходила до їдальні університету на обід, а бурчання у шлунку нагадало про голод.

В кімнаті гуртожитку вже вправно хазяйнувала Лора Берн, у студентській жаровій шафі запікалася апетитна курка зі спеціями. Тим часом Джинні сиділа на своєму вузенькому ліжку та втупилася у маг-фон.

— Коул! І як перший день навчання? — обтерши дебелі руки об свій червоний фартух, Лора запитливо глипнула з-під лоба на похмуру Емелін й враз помітила її заплакані розчервонілі очі, у яких плескалося безмежне горе. — Ти що, знову ревіла? Невже хтось помер, чи до столиці вдерлися огри? — наче лише це могли бути причини для сліз. — Можливо, тебе хтось образив? — озвучила третю причину, хоча вже знала, як цю проблему можна розв’язати. — Лише скажи, хто саме! По стінці розмажу! — з грізним виглядом уперла руки в боки та зловісно зіщулила карі очі, наче вже готувалася до нападу на уявного противника.

— Лоро, все гаразд... — Коул вкотре стало соромно за ті сльози. — Просто... Я дурепа... — скрушно труснула головою. — Кайл запросив на прогулянку, а потім покинув мене та поїхав з білявкою Ембер, чи як її там...

— Знову ревеш через того слимака?! Натовкти йому пику?! — схоже, Лору Берн хлібом не годуй, лише дай з кимось побитися.

— Не треба... — на мить Емелін навіть шкода стало Кайла, коли уявила цю жорстоку розправу. — Не чіпай його, хай собі плутається з тією білявкою, — наче й хотілося відпустити спомини про минуле, про коханого Ардлі, однак серце досі зрадницьки нило від болю.

— Дівчата, годі вже про того хробака! Берн, твоя курка готова? Я так хочу їсти! — потягнувши носом запах запеченої курки, Джинні відкинула свій маг-фон та скочила на ноги. — Берн, змилуйся! Вже годину чекаю, аж слиною захлинаюся! Зранку було лише дві пари, а я не ходила на обід...

— Я де-що купила, — Емелін поклала на стіл пиріжки, якими охоче ділилася з дівчатами. Хоч узяті з дому гроші вже закінчувалися, але Коул не була жадібною й ділилася з друзями останнім. Радувало те, що за тиждень отримає частину стипендії, також дівчина хотіла знайти підробіток. — До речі... Я вмію ремонтувати пошкоджені артефакти, також можу робити на замовлення й прості... Ви часом не знаєте, кому потрібні такі послуги?

— Коул, шукаєш підробіток? — Лора задумливо звузила очі. — Ти можеш зробити для мене простенький артефакт стеження? Звісно, я віддячу...

— Авжеж... Як для тебе, то безплатно, — покосившись на пиріжок, Емелін стягнула його зі столу та почала жадібно жувати.

— Берн, що ти задумала?! За ким вже зібралася стежити? — звісно, Джинні роздирала цікавість.

— Ой, дівчата... Бачили б ви нашого нового викладача з бойової магії... — завше грізна Берн раптом розпливлася замріяною посмішкою. — Він такий... Наче актор Білварґ з бойовика «Вогняні шляхи»... — вочевидь той кремезний та чорнявий актор був кумиром Лори.

— То твій новий викладач схожий на того... здоровенного «огра»? — Джинні Сенвіл театрально закотила очі, бо в неї були інші смаки щодо чоловіків.

— Сенвіл! Тобі завжди подобалися чахлики! Ти ж розумієш, що мені з такими не варто кохатися, бо під час бурхливої пристрасті на ліжку від партнера залишиться лише пляцок! — Лора показово стиснула долонями взятий зі столу пиріжок, а дівчата вибухнули оглушливим реготом.

— Гаразд, Лоро... Зроблю для тебе артефакт стеження, — давлячись сміхом, Емелін сіла за стіл. — Сподіваюся, тобі пощастило з викладачем... На відміну від мене... — одразу розповіла про сейна Барстона та злощасну пару, коли вибухнув маг-накопичувач. — Який же мерзотник! — завершила розповідь гнівною фразою. — Навмисно не попередив про рештки бойової магії, ще й відчув перегар та виставив мене п’яницею! Я ледь не згоріла від сорому, але найстрашніше не це... Він сказав, що за місяць в нас залік, а я й не знаю, що робити... Схоже, той прискіпливий індик на мене вз’ївся, може й завалити...

— Одне скажу, ти гарно підготуйся! — діловито випалила Лора, дістаючи з жарової шафи довгоочікувану курку. — Насамперед сейн Барстон цінує знання. Якщо побачить, що ти розумничка, то не стане валити, хоча нерви може й потріпати...   

Мабуть, нерви таки дівчині потріпають з тим заліком, як гадаєте?) Якщо книга подобається і зацікавила - додавайте до бібліотек, щоб стежити за оновленнями і не забувайте підписатися на автора)