Розділ 2.1

«Чому ж я? Тільки не це...» — неохоче підвівшись на ноги, Емелін наближалася до того столу, мов до печери страхітливого огра. Водночас стиснула губи й намагалася не дихати, аби викладач не вловив перегару, хоча на першій лекції завзято жувала м’ятні жуйки Лори. Чи це допоможе?

— Отже, сейно... Як вас величати? — Барстон хижо звузив очі, такі чорні, мов безмісячна ніч, та запитливо втупився в дівчину, а вона зиркала з-під лоба на металевий маг-накопичувач. Ладна була дивитися куди завгодно, аби тільки не на того викладача.

— Коул... — пробурмотіла під ніс, а Барстон одразу гидливо скривився. Схоже, таки відчув клятий перегар...     

— Що ж... Сейно Коул, — особливо підкреслив її прізвище, немов з підтекстом: «Я тебе запам’ятав...» — Керуючись базовою формулою потоків, приведеш артефакт до ладу, заразом покажеш свої знання.

Хоч це завдання наче й не було для дівчини складним, однак вона серцем відчула якусь халепу. Зрештою за мить відмахнулася від цієї думки. Мабуть, лише накручує себе...

За кілька хвилин Емелін безпомилково створила базове сплетіння й додаючи до нього потік власної магії, спрямувала на маг-накопичувач, однак замість очікуваної активації пристрою раптом пролунав приглушений вибух. Хоч і не загрожував життю чи здоров’ю, але студенти в аудиторії налякано скрикнули, а Коул з пронизливим вереском відскочила від столу та одразу спиною врізалася у викладача. Не дозволивши студентці впасти, сейн Барстон притримав її, ще й вп’явся пальцями в дівочі плечі, мов крук.

— Чому... він вибухнув?! — розпачливо скрикнула Емелін, а хтось в аудиторії пирснув від здавленого сміху. Авжеж, після вибуху дівоче обличчя було вкрите чорною сажею, також доведеться чистити від плям і формений жакет.

— Хтозна? — випустивши її плечі, викладач зловтішно викривив губи. — Можливо, в цьому пристрої залишилося трохи бойової магії. Як відомо, вона не вельми вдало поєднується з іншими сплетіннями, тому й сталося: ба-бах! — вочевидь він відверто знущався з Коул, бо знав про ті залишки бойової магії, як і передбачив результат.

— Ви ж казали... Ви ж казали, що пристрій розряджений! — злісно випалила дівчина, змахуючи сажу з обличчя. — Чому не попередили?! — в сірих очах спалахнув праведний гнів, бо вже здогадалася про підступ.

— Отже, дорогі студенти! — знущально киваючи на Коул, яку аж трусило від люті, сейн Барстон звернувся до першокурсників, які тихенько давилися сміхом. — Зважаючи на цю ситуацію, запам’ятайте золоте правило! Перед тим, як братися до роботи над артефактами, спершу необхідно їх ретельно перевірити на наявність залишків небажаної магії, бо така необачність може коштувати вам здоров’я, або й життя! До того ж, подякуємо вищим силам, що це був лише простенький маг-накопичувач, а не, до прикладу, вибуховий артефакт, а вам, дорогенька сейно, хочу де-що порадити... — уїдливо хмикнувши, спрямував на Емелін зневажливий та пронизливий погляд, від якого хотілося провалитися крізь землю. — П’янкі напої не найкращий спосіб розслабитися під час навчального року, до того ж, вони заважають засвоювати знання, а попереду ще й сесія, екзамени... Також, зважаючи на культуру вживання цих напоїв, не варто поєднувати вино з ромом, бо наступного дня голова вибухатиме, як оцей нещасний пристрій, — величаво вказав на обвуглену металеву коробку на столі. — Що ж, сейно Коул, повертайтеся за парту, а ми продовжимо вивчати наступні формули...

— Мені треба умитися! — стиснувши кулаки, Емелін дивилася на свого викладача з неприхованою ненавистю. Це ж треба, щоб так осоромив її перед студентами! Не досить того вибуху, ще й виставив її п’яницею!

— Після моєї пари можете хоч скупатися, а наразі не будемо витрачати час на всілякі дурниці, — діставши з шухляди сріблясту кульку, артефакт чистки, Барстон його активував та блискавично очистив свій костюм, на якому було трохи сажі, а після демонстративно запхав цей артефакт у кишеню свого піджака. Наче навмисно, не дав дівчині ним скористатися, ще й обдарував їдучою посмішкою, яка у Коул дужче розбурхувала лють. Зрештою, зціпивши зуби, вона повернулася за парту, а парубок в окулярах мовчки простягнув їй вологу серветку.    

— Дякую... Хоч одна нормальна людина в цій аудиторії... — процідивши крізь зуби, Емелін нервово обтерла розпашіле від сорому обличчя. Хоч як зненавиділа свого викладача, але продовжувала занотовувати формули та слухати лекцію, яка поступово добігала кінця.

— Одразу скажу, що за місяць у вас буде залік з мого предмета, — Барстон наостанок ошелешив студентів. — Додатково перевірятиму під час заліку ваші знання. Хто його не складе, не буде допущений до іспиту на сесії... — багатозначно покосився на Емелін, а в чорноті важкого погляду читався відвертий натяк на те, що дівчині влаштують «солодке» життя. 

Дорогі читачі, чекаю на ваші коментарі! Схоже, наша дівчинка "влипла")))